Нейрофизиология, 2016, № 5

Gender Differences of the Mastication Patterns in Humans

Fri, 01 Jan 2016 00:00:00 GMT

Gender Differences of the Mastication Patterns in Humans Khamnei, S.; Zamanlu, M.; Shakouri, S.K.; Oskoee, S.S.; Salarilak, Sh.; Houshyar, Y.; Salekzamani, Y. Nineteen young healthy subjects were offered a morsel of the hard (walnut) and soft (cake) food, while surface EMG was recorded bilaterally from the masseter muscles. The duration of the entire sequence of chewing, chewing rate, number of chewing cycles, time/cycle ratio, and mean and maximum EMG amplitudes of the above muscles were compared in women and men (n = 12 and 7, respectively). The duration of the whole chewing sequence for the soft food and duration of a single chewing cycle for both food types were significantly longer in women (P = 0.000). The masticatory frequencies for both food types were significantly greater in men (soft food: 0.98 ± 0.18 and 1.79 ± 0.18 sec–1, hard food: 1.25 ± 0.29 and 2.03 ± ± 0.32 sec–1 in women and men, respectively; P = 0.000). The numbers of chewing cycles for both food types were statistically similar (P = 0.38 and P = 0.67). The mean and maximum EMG amplitude were found to be nearly similar in women and men, except for the mean amplitude of the right EMG at soft food chewing was significantly higher in men (P = 0.02). Thus, chewing in women occurs, in general, more slowly, while masseter muscle activities are rather similar. The food consistency exerts a mild overall influence on the gender differences of chewing.; 19 молодим здоровим випробуваним пропонували з’їсти невелику порцію твердої (волоський горіх) або м’якої (торт) їжі; в цей час відводили білатерально ЕМГ-активність жувальних м’язів. Тривалість усього епізоду жування, частота жувальних рухів, кількість жувальних циклів, тривалість окремого циклу, а також середні та максимальні амплітуди ЕМГ, відведених від вказаних м’язів, порівнювали у жінок і чоловіків (n = 12 і 7 відповідно). Тривалість усього епізоду жування м’якої їжі та тривалості окремого циклу для їжі обох типів були вірогідно більшими у жінок (P = 0.000). Частоти жувальних рухів для їжі обох типів були значно вищими у чоловіків (м’яка їжа: 0.98 ± 0.18 і 1.79 ± 0.18 с–1, тверда їжа: 1.25 ± 0.29 і 2.03 ± 0.32 с–1 у жінок і чоловіків відповідно; P = 0.000). Число циклів жування для їжі обох типів не демонструвало вірогідної різниці (P = 0.38 і P = 0.67). Середня і максимальна амплітуди ЕМГ були майже однаковими у жінок і чоловіків. Єдиним винятком була вища амплітуда ЕМГ справа у чоловіків при жуванні м’якої їжі (P = 0.02). Таким чином, жування у жінок відбувається в цілому повільніше, в той час як м’язова жувальна активність у представників різних статей є досить подібною. Консистенція їжі в цілому слабко впливає на гендерні відмінності процесу жування.

Тваринні моделі розладів аутистичного спектра та поведінкові методи їх дослідження

Fri, 01 Jan 2016 00:00:00 GMT

Тваринні моделі розладів аутистичного спектра та поведінкові методи їх дослідження Грабовська, С.В.; Салига, Ю.Т. Розлади аутистичного спектра становлять істотну проблему сучасної неврології і загалом нейронаук, оскільки частота таких розладів зростає, причини виникнення залишаються практично нез’ясованими, а достатньо ефективних способів лікування досі не винайдено. Для вивчення етіології та можливих терапевтичних підходів розроблено ряд тваринних моделей аутистичних розладів, які відтворюють один або кілька ключових симптомів аутизму – когнітивну ригідність, порушення соціальної взаємодії, якісні порушення комунікації. Моделювання здійснюється з використанням або прийомів генетичної інженерії (нокаутні щури та миші), або раннього (пре- або постнатального) впливу певних факторів середовища. Для дослідження відхилень у поведінці модельних тварин застосовують поведінкові тестові методики, частина з яких є класичними (наприклад, тест «відкрите поле», водний лабіринт Морріса, Т-подібний та радіальний лабіринти, камера Скіннера), а інші розроблені спеціально для дослідження моделей аутизму. В даному огляді описуються та аналізуються основні методичні підходи до моделювання розладів аутистичного спектра на тваринах, а також поведінкові методики для дослідження цих моделей.

Penicillin-Induced Epileptiform Ecog Activity in Gerbils: Effects of Physical Exercise and a Diospyros Kaki Extract

Fri, 01 Jan 2016 00:00:00 GMT

Penicillin-Induced Epileptiform Ecog Activity in Gerbils: Effects of Physical Exercise and a Diospyros Kaki Extract Kayacan, Y.; Bahadir, A.; Cetinkaya, A.; Orallar, H.; Cakir, S.; Beyazcicek, E.; Onal, A.C.; Yildirim, A. Mongolian gerbils (28 males) were divided into four groups, control (C), treadmill-exercised (Ex), treated with the extract of Diospyros kaki (Dk), and treated with the Dk extract plus exercised (Ex+Dk) groups. Animals of the respective groups were running-exercised for 30 min per day during 8 weeks, and the Dk extract (dose 20mg/kg) was given by gavage during five days per week within the same period. After the treatment and exercise period, an epilepsy model was produced by penicillin G injection (500 IU) into the left somatomotor cortex, and electrocorticogram (ECoG) was recorded during 120 min. The mean frequency of spike/wave complexes was significantly smaller in the Ex and Ex+Dk groups from the 65th min of the observation period and, in the Dk group, from the 75th min than the respective value in the C group (P < 0.01, P < 0.05, and P < 0.01, respectively). The differences in the amplitude values and latency to onset of the spike/wave events among all groups usally did not reach the significance level (P > 0.05), but, visin late stages of the observation period, an antiseisure effect of the Dk extract was obvious. Thus, both the running exercise and Dk extract applications inhibit penicillin-induced epileptiform activity by altering the spike/ wave frequency or severity of seizures observed in ECoG recordings. Further studies are needed to determine the effects of physical activity of different intensities and forms and to analyze the active compounds in the Dk extract.; Монгольські піщанки (28 самців) були поділені на чотири групи – контрольну (C), піддану тренуванню на тредбані (Ex), групу з уведенням екстракту Diospyros kaki (східної хурми, група Dk) та групу з уведенням вказаного екстракту, комбінованим із тренуванням (Ex+Dk). Тварин відповідних груп тренували, примушуючи бігати 30 хв на день протягом восьми тижнів; екстракт Dk (20 мг/кг) уводився перорально п’ять днів на тиждень протягом того самого періоду. Після періоду тренування та введення екстракту у щурів індукували модельну епілепсію за допомогою ін’єкції 500 МО пеніциліну G у ліву соматомоторну кору і відводили електрокортикограму (ЕКоГ) протягом 20 хв. У групах Ex та Ex+Dk середня частота виникнення комплексів пік/хвиля була вірогідно меншою, ніж у контролі, починаючи з 65-ї хв періоду спостереження; те саме відмічалося в групі Dk починаючи з 75-ї хв вказаного періоду (P < 0.01, P < 0.05 та P < 0.01 відповідно). Відмінності значень амплітуди ЕКоГ та латентного періоду до появи комплексів пік/хвиля в усіх групах звичайно не досягали рівня вірогідності (P > 0.05), але на пізній ділянці періоду спостереження антисудомний вплив екстракту Dk був очевидним. Отже, тренування бігом та уведення екстракту хурми східної пригнічує індуковану пеніциліном епілептиформну активність, змінюючи частоту комплексів пік/хвиля та інтенсивність судомної активності, що спостерігається в ЕКоГ. Потрібні подальші дослідження для того, щоб визначити ефекти фізичної активності різної інтенсивності та форми та проаналізувати активні компоненти екстракту хурми.

Зависимость показателей метаболизма витамина В₁ и состояния астроглии в мозгу крыс от поступления данного витамина в организм

Fri, 01 Jan 2016 00:00:00 GMT

Зависимость показателей метаболизма витамина В₁ и состояния астроглии в мозгу крыс от поступления данного витамина в организм Павлова, А.С.; Степаненко, С.П.; Чеховская, Л.И.; Тихомиров, А.А.; Пархоменко, Ю.М. Воспроизведена модель гиповитаминоза В₁ на крысах, которые на протяжении шести недель ежедневно получали в рационе лишь около 20 % необходимого количества тиамина. В этих условиях общее содержание витамина В₁ (тиамина) в печени составляло в среднем 18.3 % контрольных значений, а содержание тиаминдифосфата (ТDP) в крови и тканях мозга – 40 %. Общие показатели окислительно-восстановительного баланса (уровни реактивных форм кислорода – РФК – и свободных SH-групп) также были снижены. Активность тиаминпирофосфокиназы (ТPК) в цельном гомогенате мозга животных с дефицитом тиамина (ДТ) оказалась на 35 % выше, чем в контроле. В трех отделах мозга (коре, мозжечке и гиппокампе) измерены содержания протеинов, принимающих участие в обмене тиамина, – транспортера тиамина (ТHTR) и ТPК. При ДТ выявлена различная направленность изменений показателей для двух упомянутых протеинов: содержание ТPК во всех отделах мозга повышалось, в то время как содержание ТHTR в мозжечке и гиппокампе снижалось. После одноразового введения 2.0 мг/кг тиамина животным с ДТ за сутки до конца эксперимента содержание ТPК во всех отделах мозга повышалось. В отношении ТHТR такой эффект наблюдался только в коре; в мозжечке и гиппокампе реакция на введение тиамина не была ярко выраженной. Одновременно во всех отделах мозга определяли содержание глиального фибриллярного кислого протеина (GFAP) – маркера астроцитов. Этот показатель при ДТ был стабильно сниженным во всех отделах мозга, но приближался к контрольному уровню после одноразового введения тиамина. Обсуждается возможная связь изменений содержания ключевых протеинов, участвующих в обмене тиамина, с обеспеченностью организма данным витамином.; Відтворена модель гіповітамінозу В₁ на щурах, котрі протягом шести тижнів щоденно отримували в раціоні лише близько 20 % необхідної кількості тіаміну. В цих умовах загальний вміст вітаміну В₁ (тіаміну) в печінці складав у середньому 18.3 % контрольних значень, а вміст тіаміндифосфату (ТDP) у крові і тканинах мозку – 40 %. Загальні показники окисно-відновного базису (рівні активних форм кисню – РФК – та вільних SH-груп) також були зниженими. Активність тіамінпірофосфокінази (ТРК) у цільному гомогенаті мозку тварин із дефіцитом тіаміну виявилася на 35 % вищою, ніж у контролі. В трьох відділах мозку (кора, мозочок і гіпокамп) виміряли вміст протеїнів, що беруть участь в обміні тіаміну, – транспортера тіаміну (ТHTR) і ТРК. При ДТ спостерігалася різна спрямованість змін показників для двох протеїнів: вміст ТРК у всіх відділах мозку підвищувався, в той час як вміст ТHTR в мозочку та гіпокампі знижувався. В умовах одноразового введення тіаміну в дозі 2.0 мг/кг маси тваринам із ДТ за добу до кінця експерименту вміст ТРК у всіх відділах мозку підвищувався. У разі ТHТR такий ефект спостерігався тільки в корі; в мозочку і гіпокампі реакція на введення тіаміну не була яскраво вираженою. Одночасно в усіх відділах мозку визначали вміст гліального фібрилярного кислого протеїну (GFAP) – маркера астроцитів. Цей показник стабільно знижувався в усіх відділах мозку при ДТ і наближувався до контрольного рівня в умовах одноразового введення тіаміну. Обговорюється можливий зв’язок змін вмісту ключових протеїнів, задіяних в обміні тіаміну, із забезпеченістю організму даним вітаміном.