Нейрофизиология, 2015, № 5

Возможности коррекции патологических морфофункциональных изменений сетчатки млекопитающих

Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT

Возможности коррекции патологических морфофункциональных изменений сетчатки млекопитающих Пурнынь, Е.Э. Сетчатка – периферическое звено зрительного анализатора – представляет собой сложную систему, от адекватного функционирования которой зависит зрение. Утрата любого типа клеток сетчатки в результате какого-либо заболевания или травмы разрушает сложные нейронные цепи, играющие важнейшую роль в обеспечении зрительной функции. Для раскрытия механизмов, которые лежат в основе различных патологических процессов в сетчатке, приводящих у человека к наследственной или приобретенной потере зрения, используют моделирование соответствующих патологических состояний в экспериментах на лабораторных животных. Достижения молекулярной и клеточной биологии обеспечили существенный прогресс в создании новых методов терапии различных зрительных расстройств. В литературе описаны методики нейротрофической и генной терапии, применяемые в эксперименте. Успешное использование методов генной терапии на лабораторных животных позволило перейти к первой фазе клинических исследований при попытках лечения ретинобластомы, возрастной макулярной дегенерации и врожденного амавроза Лебера. В настоящем обзоре обсуждается потенциальная возможность применения генной терапии в отношении более широкого круга глазных болезней.; Сітківка – периферична ланка зорового аналізатора – є складною системою, від адекватного функціонування якої залежить зір. Втрата якогось типу клітин сітківки внаслідок будь-якого захворювання або травми руйнує складні нейронні ланцюги, котрі відіграють найважливішу роль у забезпеченні зорової функції. Для розкриття механізмів, що лежать в основі різних патологічних процесів у сітківці, зумовлюючих у людини спадкову або надбану втрату зору, використовують моделювання відповідних патологічних станів в експериментах на лабораторних тваринах. Досягнення молекулярної та клітинної біології забезпечили істотний прогрес у створенні нових методів терапії різних розладів зору. У літературі вже описані методики нейротрофічної та генної терапії, які застосовують в експерименті. Успішне використання методів генної терапії на лабораторних тваринах дозволило перейти до першої фази клінічних досліджень при спробах лікування ретинобластоми, вікової макулярної дегенерації та вродженого амаврозу Лебера. В даному огляді обговорюється потенційна можливість застосування генної терапії щодо більш широкої низки захворювань ока.

Effect of a Rho Kinase Inhibitor on Cognitive Impairment Induced by Chronic Cerebral Hypoperfusion in Rats

Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT

Effect of a Rho Kinase Inhibitor on Cognitive Impairment Induced by Chronic Cerebral Hypoperfusion in Rats Zhang, Q.; Zhang, J. -J.; Han, Zh. -M. We examined the efficacy of a Rho kinase inhibitor, Fasudil, on cognitive impairment induced by chronic cerebral hypoperfusion in rats. Thirty-two male adult Sprague-Dawley rats were randomly divided into three groups; treated (T), control (C), and sham-operated (Sh); severe stenosis of the carotid arteries was modeled in the former two groups. During two weeks, 8.35 mg/kg Fasudil and physiological saline were i.p. applied twice per day in the T and C groups, respectively. The Morris water maze test was performed in each group to detect changes in the cognitive function and to observe pathological shifts in hippocampal morphology in rats after eight weeks. The mean escape latency was distinctly shorter (P < 0.01), and the percentage of swimming distance within the platform quadrant was significantly greater (P < 0.01) in the T group, compared to those in the C group at the corresponding time points. The rate of carotid artery stenosis in rats demonstrated no statistical difference between the T and C groups (P > 0.05). Fasudil injections effectively normalized hippocampal pathomorphology in the T group. Thus, the Rho kinase inhibitor obviously ameliorated cognitive impairment induced by chronic cerebral hypoperfusion in rats.; Ми досліджували вплив інгібітора Rho-кінази фасудилу на когнітивні ураження, індуковані у щурів хронічною недостатністю перфузії мозку. 32 дорослі самці щурів СпрейгДоулі були рандомізовано поділені на три групи – “ліковану” (Т), контрольну (С) та псевдооперовану (Sh); у двох перших групах був модельований важкий стеноз сонних артерій. Протягом двох тижнів щурам груп Т і С внутрішньоочеревинно уводили двічі на день відповідно фасудил у дозі 8.35 мг/кг та фізіологічний розчин. Тварини всіх груп піддавали тесту Морріса у водному лабіринті, щоб виявити зміни когнітивної функції; у цих щурів спостерігали також патологічні зрушення морфології гіпокампа через вісім тижнів. У групі Т середній латентний період початку рухів уникання ставав істотно коротшим (P < 0.01), а нормована відстань переміщень у квадранті з платформою була вірогідно більшою (P < 0.01), ніж аналогічні показники у відповідних часових інтервалах у групі С. Ступінь стенозу сонних артерій у щурів груп Т та С не демонстрував істотних відмінностей. Ін’єкції фасудилу призводили до істотної нормалізації патоморфологічних зрушень у гіпокампі тварин групи Т. Отже, інгібітор Rho-кінази забезпечував явне зменшення уражень когнітивної сфери, індукованих у щурів хронічною гіпоперфузією мозку.

Влияние дестабилизации восприятия зрительного окружения на поддержание вертикальной позы человеком на различных опорных поверхностях

Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT

Влияние дестабилизации восприятия зрительного окружения на поддержание вертикальной позы человеком на различных опорных поверхностях Сметанин, Б.Н.; Кожина, Г.В.; Попов, А.К. Сравнивали характеристики поддержания вертикальной позы человеком в условиях неподвижного зрительного окружения (ЗО) и погружения в виртуальную зрительную среду (ВЗС). Передний план последней представлял собой вид на окна комнаты, а задний – вид на акведук с прилегающей местностью. Дестабилизация видимого ЗО создавалась путем “привязки” положения переднего плана к колебаниям тела испытуемого в сагиттальной плоскости. Измеряли элементарные переменные, вычисляемые согласно траектории центра давления стоп (ЦДС), – смещение вертикальной проекции центра тяжести (переменная ЦТв) и разность между положениями ЦДС и ЦТв (переменная ЦДС–ЦТв). При стоянии на жесткой опорной поверхности среднеквадратические значения (RMS) спектров колебаний обеих переменных уменьшались в случаях противофазной связи смещений переднего плана ЗО с колебаниями тела и увеличивались в случаях их синфазной связи по сравнению с RMS во время поддержания позы в условиях неподвижного ЗО (НЗО). В условиях действия синфазной связи, однако, драматических нарушений вертикальной позы не происходило; максимальные колебания тела в данном случае не превышали значений, характерных для стояния с закрытыми глазами (ЗГ). При поддержании же вертикальной позы на податливой опоре колебания тела значительно увеличивались во всех зрительных условиях, причем разница между RMS спектров переменой ЦТв, полученных для условий синфазной связи и ЗГ, становилась статистически значимой. В случае стояния на податливой опоре RMS спектров переменной ЦДС–ЦТв при противофазной связи переднего плана ВЗС были больше, чем при синфазной связи, в то время как RMS спектров колебаний ЦТв, наоборот, были больше при синфазной связи. Таким образом, с варьированием условий поддержания вертикальной позы амплитудные характеристики элементарных переменных (ЦТв и ЦДС–ЦТв), формирующие ЦДС на опору, могут изменяться как параллельно, так и независимо друг от друга. Упомянутые переменные могут обслуживаться не только связанными друг с другом, но и независимыми механизмами контроля их амплитудно-частотных характеристик.; Порівнювали характеристики підтримування вертикальної пози людиною в умовах нерухомого зорового оточення (ЗО) та занурення у віртуальне зорове середовище (ВЗС). Передній план останнього являв собою вид на вікна кімнати, а задній – вид на акведук з прилеглою місцевістю. Дестабілізація видимого ЗО створювалася за допомогою “прив’язки” розташування переднього плану до коливань тіла випробуваного в сагітальній площині. Вимірювали елементарні змінні, котрі вираховували згідно з траєкторією центра тиснення стоп (ЦТС), – зміщення вертикальної проекції центра ваги (змінна ЦВв) і різницю між положеннями ЦТС і ЦВв (змінна ЦТС–ЦВв). При стоянні на жорсткій опорній поверхні середньоквадратичні значення (RMS) спектрів коливань обох змінних зменшувались у разі протифазного зв’язку зміщень переднього плану ЗО з коливаннями тіла та збільшувались у разі їх синфазного зв’язку порівняно з RMS під час підтримування пози в умовах нерухомого ЗО (НЗО). В умовах дії синфазного зв’язку, проте, драматичних порушень вертикальної пози не відбувалося; максимальні коливання тіла в даному випадку не перевищували значень, характерних для стояння із заплющеними очами. При підтримуванні ж вертикальної пози на піддатливій опорі коливання тіла значно збільшувалися в усіх зорових умовах, причому різниця між RMS спектрів змінної ЦВв, отриманих для умов синфазного зв’язку і заплющених очей, ставала статистично значущою. В разі стояння на піддатливій опорі RMS спектрів змінної ЦТС–ЦВв при протифазному зв’язку переднього плану були більшими, ніж при синфазному, в той час як RMS спектрів коливань ЦВв, навпаки, були більшими при синфазному зв’язку. Таким чином, з варіюванням умов підтримування вертикальної пози амплітудні характеристики елементарних змінних (ЦВв и ЦТС–ЦВв), які формують ЦТС на опору, можуть змінюватись як паралельно, так і незалежно одна від одної. Згадані змінні можуть обслуговуватися не тільки зв’язаними один з одним, але й незалежними механізмами контролю їх амплітудно-частотних характеристик.

Катехоламинергическая регуляция продукции гонадотропинов у самок крыс

Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT

Катехоламинергическая регуляция продукции гонадотропинов у самок крыс Букия, Н.Г.; Буцхрикидзе, М.П.; Сванидзе, М.Дж. Участие моноаминергических систем ЦНС в регуляции гонадотропной функции гипофиза в настоящее время не вызывает сомнений. Вопрос же о том, влияют ли катехоламины только на высвобождение люлиберина нейронами срединного возвышения (СВ) или же эти агенты параллельно воздействуют на другие структуры преоптико-тубероинфундибулярной люлиберинпродуцирующей системы, остается открытым. В экспериментах с регистрацией вызванного повышения (волны) уровня гонадотропинов у овариоэктомированных крыс, получавших половые стероиды, мы изучали влияние ряда агонистов и антагонистов катехоламинов на содержание люлиберина в медиопреоптической области (МПО), аркуатных ядрах (АЯ) и СВ гипоталамуса, а также уровни лютеинизирующего и фолликулстимулирующего гормонов (ЛГ и ФСГ соответственно) в крови. Установлены принципиально важные различия модуляции вызванной волны уровня гонадотропинов гипофиза под влиянием фармакологических агентов, являющихся агонистами и антагонистами действия катехоламинов. Доминирующая роль в контроле циклического высвобождения ЛГ принадлежит норадренергическим влияниям на преоптическую область, тогда как выброс ФСГ регулируется влияниями дофаминергической системы.; Участь моноамінергічних систем ЦНС у регуляції гонадотропної функції гіпофіза в наш час не викликає сумнівів. Питання ж про те, чи впливають катехоламіни лише на вивільнення люліберину нейронами серединного підвищення (СП) або ж ці агенти паралельно діють на інші структури преоптико-тубероінфундибулярної люліберинпродукуючої системи, лишається відкритим. В експериментах із регістрацією викликаної хвилі рівня гонадотропінів у оваріоектомованих щурів, які отримували статеві стероїди, ми вивчали вплив низки агоністів та антагоністів катехоламінів на вміст люліберину в медіопреоптичній ділянці (МПД), аркуатних ядрах (АЯ) та СП гіпоталамуса, а також рівні лютеїнізуючого і фолікулостимуюючого гормонів (ЛГ і ФСГ відповідно) в крові. Встановлені принципово важливі відмінності модуляції викликаного підвищення (хвилі) рівня гонадотропінів гіпофіза під впливом фармакологічних агентів – агоністів та антагоністів дії катехоламінів. Домінуюча роль у контролі циклічного вивільнення ЛГ належить норадренергічним впливам на преоптичну ділянку, в той час як викид ФСГ регулюється впливами дофамінергічної системи.