http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/147771 Sat, 18 Apr 2026 14:16:49 GMT 2026-04-18T14:16:49Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/445754/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/147771 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148202 Effects of Injection of Carbon Nanotubes on EEG and Results of a Behavioral Test in Rats Azimirad, V.; Hosseinpour, M.; Shahabi, P.; Alimohammadi, M.; Sadighi, M.; Hatami, H. We examined the biocompatibility of carbon nanotubes (CNTs) injected i.p. into rats (1 mg/kg body mass) by recording EEG from the frontal and occipital cortex and performing the water maze router test before and after such injection. For EEG, the energy and average power spectral density of wavelet coefficients in the β, α, and θ bands were considered the features. In the water maze router experiment, the distance, time, and speed of rats were investigated as behavioral factors. Comparison of EEG signals before and after injection showed that introduction of CNTs exerted no significant effect on electrophysiological brain indices. A comparison of behavioral factors before and after injection, however, showed that injections of CNTs increased the pacing distance and time to find the desired platform and decreased somewhat the speed in the water maze router experiment. A possible reason of this phenomenon is the possible influence of CNTs on ion fluxes in brain neurons.; Ми досліджували біосумісність вуглецевих нанотрубок (ВНТ), ін’єкованих щурам (1 мг/кг маси тіла, внутрішньоочеревинно), відводячи ЕЕГ та застосовуючи поведінковий тест із водним лабіринтом перед такою ін’єкцією та після неї. Параметрами ЕЕГ вважали енергію та усереднені щільності спектральної потужності вейвлет-коефіцієнтів для бета-, тета- та альфа-ритмів. В експерименті з водним лабіринтом поведінковими факторами були відстань, час та швидкість руху щурів у пошуках цільової платформи. Порівняння сигналів ЕЕГ перед ін’єкцією ВНТ та після неї показало, що введення нанотрубок істотно не впливало на електрофізіологічні показники мозку. Порівняння ж поведінкових показників перед ін’єкцією та після неї, проте, засвідчило, що введення ВНТ викликало вірогідне збільшення шляху до платформи і тривалості її пошуків, а також деяке зменшення швидкості пересування у водному лабіринті. Можливою причиною такого феномену є вплив ВНТ на іонні токи в нейронах мозку. Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148202 2015-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148201 Амбівалентний вплив опіоїдів на Р2Х3-рецептори сенсорних нейронів щура в присутності антагоністів опіоїдних рецепторів Кулик, В.Б.; Чижмаков, І.В.; Волкова, Т.М.; Кришталь, О.О. На культивованих нейронах спінальних гангліїв (СГ) щурів показано, що інкубація цих нейронів у присутності 50 нМ налоксону (антагоніста опіоїдних рецепторів – ОР) істотно збільшувала ефективність блокуючої дії лей-енкефаліну (ЛЕК, ендогенного опіоїдного пептида) на Р2Х3-струми, викликані аплікацією α,β-Мe-АТФ. Попередня інкубація нейронів з налоксоном (2–4 хв) призводила до повного блокування P2X3-струмів протягом 2 хв при концентрації ЛЕК 10 нМ. У контрольних умовах (без інкубації) аналогічний ефект спостерігався лише в разі значно вищих концентрацій ЛЕК (1 мкM). Отже, IC50 інгібуючої дії ЛЕК при застосуванні налоксону зменшувалася від 10 до 1 нМ. Застосування налоксону у високій концентрації (1 мкМ), після розвитку інгібуючої дії ЛЕК впляло амбівалентність його впливу на амплітуду P2X3-струмів. Амплітуда останніх тимчасово (протягом 2–4 хв) перевищувала контрольні значення, після чого поверталася до початкового рівня. Такий амбівалентний вплив опіоїда пояснюється тим, що G-білки, зв’язуючись з ОР, можуть утворювати комплекси у двох конформаціях – інгібуючій (Gi/о) та стимулюючій (Gq/s). Відомо, що налоксон посилює знеболюючу дію морфіну завдяки прямому конкурентному антагонізму Gq/s-зв’язаної конформації. Таким чином, в основі подвійного впливу опіоїдів на P2X3-рецептори лежить антагоністіндуковане зміщення рівноваги між конформаціями комплексів G-білків. Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148201 2015-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148200 Биофизические процессы в гладкомышечной клетке детрузора мочевого пузыря при реабилитационной электростимуляции: модельное исследование Коченов, А.В.; Поддубная, Е.П.; Македонский, И.А.; Корогод, С.М. Работа была направлена на поиск подходов, обеспечивающих биофизически обоснованный выбор параметров электростимуляции гладкомышечных клеток (ГМК) детрузора мочевого пузыря (ДМП). Такая стимуляция широко применяется при реабилитации пациентов, оперированных по поводу врожденных пороков развития. Исследования были выполнены на компьютерной модели с учетом экспериментальных данных о присущих биологическому прототипу ионных каналах и насосах сарколеммы и механизмах регуляции внутриклеточной концентрации кальция ([Ca²⁺]i ). Изучали сопряженные изменения мембранного потенциала (МП), парциальных трансмембранных токов и [Ca²⁺]i, которые вызывались толчками деполяризующего тока, организованными соответственно протоколам реабилитационной стимуляции (в пачки или «конверты» с постоянной или трапецеидально модулированной амплитудой). Модельная ГМК ДМП отвечала на действие одиночного стимула генерацией потенциала действия (ПД), близкого к таковому у прототипа. Раздражение как пачками, так и «конвертами» одинаковых стимулов приводило к установлению одинаковых вынужденных электрических и концентрационных колебаний с параметрами, зависящими от длительности межстимульных интервалов (МСИ). Такие колебания и регенеративные ответы, вызванные стимуляцией с типичными для реабилитационных протоколов МСИ 5 и 50 мс (сопоставимыми с длительностями абсолютной и относительной рефрактерности модельной ГМК), существенно различались; размах и средний уровень деполяризационных изменений МП и [Ca²⁺]i были более высокими при высокочастотной стимуляции. В случае коротких МСИ [Ca²⁺]i , не успевая возвращаться к базальному уровню, колебалась в диапазоне значений, которые в других возбудимых клетках превышают физиологическую норму. Эти данные подчеркивают необходимость точного устранения кинетических характеристик механизмов, определяющих поступление и экструзию Ca²⁺ в ГМК ДМП, для предотвращения возможных побочных цитотоксических влияний высоких уровней [Ca²⁺]i . Существенным для наблюдавшихся процессов биофизическим параметром ГМК ДМП был также потенциал инверсии (ECl) кальцийзависимого хлорного тока, активирующегося, в частности, парасимпатическими влияниями на М2/М3-холинорецепторы. При периодическом превышении значения ECl высокочастотными колебаниями МП указанный ток изменял свое основное (деполяризующее) направление на противоположное (гиперполяризующее).; Робота була спрямована на пошук підходів, які забезпечують біофізично обґрунтований вибір параметрів електростимуляції гладеньком’язових клітин (ГМК) детрузора сечового міхура (ДСМ). Така стимуляція широко застосовується при реабілітації пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад розвитку. Дослідження були виконані на комп’ютерній моделі з урахуванням експериментальних даних щодо притаманних біологічному прототипу іонних каналів і насосів сарколеми та механізмів регуляції внутрішньоклітинної концентрації кальцію ([Ca²⁺]i ). Вивчали сполучені зміни мембранного потенціалу (МП), парціальних трансмембранних струмів та [Ca²⁺]i , котрі викликалися поштовхами деполяризуючого струму, організованими відповідно до протоколів реабілітаційної стимуляції (в пачки або «конверти» з постійною або трапецеїдально модульованою амплітудою). Модельна ГМК ДСМ відповідала на дію поодинокого стимулу генерацією потенціалу дії (ПД), близького до такого у прототипу. Подразнення як пачками, так і «конвертами» однакових стимулів призводило до встановлення однакових вимушених електричних і концентраційних коливань з параметрами, залежними від тривалості міжстимульних інтервалів (МСІ). Такі коливання та регенеративні відповіді, викликані стимуляцією з типовими для реабілітаційних протоколів МСІ 5 і 50 мс (порівнянними з тривалостями абсолютної та відносної рефрактерності модельної ГМК), істотно розрізнялися; розмах і середній рівень деполяризаційних змін МП і [Ca²⁺]i були більш високими при високочастотній стимуляції. В разі коротких МСІ [Ca²⁺]i , не встигаючи повертатися до базального рівня, коливалась у діапазоні значень, які в інших збудливих клітинах перевищують фізіологічну норму. Ці дані підкреслюють необхідність точного встановлення кінетичних характеристик механізмів, що визначають надходження та екструзію Ca²⁺ у ГМК ДСМ для запобігання можливим побічним цитотоксичним впливам високих рівнів [Ca²⁺]i . Істотним для спостережних процесів біофізичним параметром ГМК ДСМ був також потенціал інверсії (ECl) кальційзалежного хлорного струму, що активується, зокрема, парасимпатичними впливами на М2/М3холінорецептори. При періодичному перевищенні значення ECl високочастотними коливаннями МП вказаний струм змінював свій основний (деполяризаційний) напрямок на протилежний (гіперполяризаційний). Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148200 2015-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148199 Фактор, що індукується гіпоксією: патерни та дуалізм ефектів Майстренко, А.М.; Копач, О.В.; Скібо, Г.Г. В огляді охарактеризовані особливості молекулярної структури фактора, що індукується гіпоксією (HIF), та механізми активації комплексу HIF – ключового фактора в адаптації клітини до ішемічного та гіпоксичного уражень. Описані тканиноспецифічність експресії α-субодиниці HIF різних підтипів та найбільш характерні гени-мішені, які активуються вказаним комплексом. Крім того, проаналізовані особливості HIFопосередкованих клітинних відповідей при ішемічному ушкодженні (що складає одну з основних медико-клінічних проблем сьогодення), та аргументовані доцільність і перспективність подальшого дослідження сигнальних шляхів за участю транскрипційного фактора HIF-1. Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148199 2015-01-01T00:00:00Z