http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/147647 Sun, 12 Apr 2026 08:53:16 GMT 2026-04-12T08:53:16Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/445744/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/147647 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148426 Титульні сторінки та зміст Wed, 01 Jan 2014 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148426 2014-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148292 Time Parameters of the Blink Reflex in Normal Subjects Brooks, J.B.B.; Jardim, M.R.; Papais-Alvarenga, R.M.; Fragoso, Y.D. Our study was aimed at estimating normal time values for the EMG waves recorded in the blink reflex test. The group examined included 400 healthy subjects (226 women and 174 men, with mean age about 50 years). There was no significant difference between the ages of the male and female subjects. The mean latency of the R1 wave in the response was 10.3 msec, while R2 was obtained after 32.5 msec, on average. The contralateral response component R2c was observed after 34.4 msec, on average. Gender did not influence the results, while age had a significant effect on R1 (P = 0.029) and R2c (P = 0.0003). The older the subject, the longer the latencies of the above waves. The data obtained on a rather large sampling of the tested subjects can be useful as normography for medical and neurophysiological purposes.; У своєму дослідженні ми оцінювали нормальні часові параметри хвиль ЕМГ, що реєструвалися при тестуванні рефлексу кліпання. До обстеженої групи ввійшли 400 здорових осіб (226 жінок та 174 чоловіки, середній вік близько 50 років) без істотної різниці віку в групах чоловіків і жінок. Середній латентний період (ЛП) хвилі R1 у складі досліджуваної рефлекторної відповіді складав 10.30, а хвилі R2 – 32.51 мс. Контралатеральний компонент відповіді R2c виникав із середнім ЛП 34.43 мс. Стать обстежених не впливала істотно на ці значення; в той же час останні демонстрували значну залежність від віку (R1, P = 0.029; R2c, P = 0.0003; чим старші були обстежені, тим довші були вказані ЛП). Результати, отримані на досить великій дослідженій групі здорових осіб, можуть бути корисними як нормографічні дані для медичних та нейрофизіологічних цілей. Wed, 01 Jan 2014 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148292 2014-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148291 Firing Patterns of Human Biceps Brachii Motor Units During Isotorque Ramp-and-Hold Movements in the Elbow Joint Tal’nov, A.N.; Tomiak, T.; Maznychenko, A.V.; Dovgalets, G.V.; Kostyukov, A.I. The activity of 18 motor units (MUs) of m. biceps brachii was studied in four adults during high-amplitude isotorque ramp-and-hold movements in the elbow joint. The recorded MUs had low isometric thresholds (below 6% of maximal voluntary contraction). During the examined movement, MUs of group I responded to application of subthreshold loads by increases in their firing rates, MUs of group II reacted to suprathreshold loads by decreases in the attained activity level, and background firing of MUs of group III at application of suprathreshold loads did not change. Dependences between the joint angle and firing rate, as well as between the velocities of these parameters, were positive in group I MUs and negative in those of group II. A decrease in the firing rate of MUs during flexion movements is likely to be related to nonlinear effects during the torque generation by the elbow flexors due to the specificity of geometrical arrangement of MU fibers with respect to the joint.; Досліджували активність 18 рухових одиниць (РО) m. biceps brachii у чотирьох дорослих чоловіків під час високоамплітудних згинальних і розгинальних рухів (по трапецієподібній траєкторії) у ліктьовому суглобі. Під час ізометричних зусиль зареєстровані РО мали низькі пороги активації (менше 6 % сили максимального довільного скорочення м’язів). Впродовж руху РО групи I реагували на підпорогові навантаження, збільшуючи частоту активності, а РО групи ІІ реагували на надпорогові навантаження зменшенням досягнутого рівня активності. Фонова активність у РО групи ІІІ при прикладанні надпорогових навантажень не змінювалась. Залежності як між суглобним кутом і частотою активності РО, так і між відповідними швидкісними параметрами були позитивними в групі І та негативними в групі ІІ. Зменшення частоти імпульсації РО в перебігу згинальних рухів, ймовірно, пов’язано з нелінійною зміною моменту сили згиначів ліктя, зумовленої геометричним розташуванням цих м’язів. Wed, 01 Jan 2014 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148291 2014-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148290 Особенности утилизации глюкозы тканями мозга алкогользависимых крыс Бортникова, А.К.; Панова, Т.И. Выясняли способность тканей мозга контрольных и алкогользависимых крыс утилизировать глюкозу в условиях экспериментальной гипергликемии. Для этого определяли артерио-венозную разницу (АВР) уровней глюкозы в головном мозгу (arteria carotis comm. – sinus sagittalis inf.) и сравнивали данный показатель с таковым для тканей организма в целом (пробы из бедренных вен; АВР a. carotis comm. – v. femoralis). Пробы крови отбирали натощак и через 30 мин после глюкозной нагрузки (0.33 г глюкозы на 1 кг массы тела в виде 20 %-ного раствора, внутривенно). У контрольных крыс (n = 10) упомянутая выше исходная разница для мозга (АВРм) составляла 0.7 ± 0.1, а для всего организма (АВРо) – 0.5 ± 0.1 мМ. У алкогользависимых животных (n = 10) соответствующие значения равнялись 0.2 ± 0.1 и 0.4 ± 0.1 мМ. После глюкозной нагрузки АВРм у контрольных крыс составляла 0.8 ± 0.1 (прирост 0.1 мМ), а АВРо – 0.9 ± 0.1 мМ (прирост 0.4 мМ) . У алкогользависимых животных аналогичные значения соответствовали 0.2 ± 0.1 (т. е. прирост отсутствовал) и 0.7 ± 0.1 мМ (прирост 0.3 мМ) . Таким образом, способность алкоголизированного мозга утилизировать глюкозу существенно снижается. Можно предполагать, что причиной этого является уменьшение активности ферментов, обеспечивающих гликолиз.; З’ясовували здатність тканин мозку контрольних та алкогользалежних щурів утилізувати глюкозу в умовах експериментальної гіперглікемії. Для цього визначали артеріовенозну різницю (АВР) рівнів глюкози в головному мозку (arteria carotis comm. – sinus sagittalis inf.) і порівнювали даний показник із таким для тканин організму в цілому (проби із стегнових вен; АВР a. carotis comm. – v. femoralis). Проби крові відбирали натще та через 30 хв після глюкозного навантаження (0.33 г глюкози на 1 кг маси тіла у вигляді 20 %-вого розчину, внутрішньовенно). У контрольних щурів (n = 10) згадана різниця для мозку (АВРм) складала 0.7 ± ± 0.1 мМ, а для тканин організму в цілому (АВРо) – 0.5 ± 0.1 мМ. У алкогользалежних тварин (n = 10) відповідні значення дорівнювали 0.2 ± 0.1 і 0.4 ± 0.1 мМ. Після глюкозного навантаження АВРм у контрольних щурів складала 0.8 ± 0.1 (приріст 0.1 мМ), а АВРо – 0.9 ± 0.1 мМ (приріст 0.4 мМ). У алкогользалежних тварин аналогічні значення відповідали 0.2 ± 0.1 (тобто приріст був відсутнім) і 0.7 ± 0.1 мМ (приріст 0.3 мМ). Таким чином, здатність алкоголізованого мозку утилізувати глюкозу істотно знижується. Як можна припустити, причиною цього є зменшення активності ферментів, яке забезпечує гліколіз. Wed, 01 Jan 2014 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148290 2014-01-01T00:00:00Z