http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/188614 2026-04-05T22:54:13Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/188704 Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016–2017 рр.) Мартинов, А. У статті проаналізовано особливості діяльності української дипломатії у Раді Безпеки ООН упродовж 2016–2017 років, коли Україна була непостійним членом Ради Безпеки. Висвітлено проблеми функціонування Ради Безпеки за умов кризи сучасної системи міжнародної безпеки, спричиненої агресією Російської Федерації проти України. Показані основні етапи дипломатичного протистояння навколо питання запровадження миротворчої місії ООН на Донбасі та у вирішенні питань відновлення територіальної цілісності України.; The paper deals with the activity of the Ukrainian diplomacy at the UN Security Council from 2016 to 2017, when Ukraine was a non-permanent member of the Security Council. The author analyzes problems of functional activity of the UN Security Council in the conditions of crisis of the international security system and Russia’s aggression against Ukraine. The main stages of confrontation on the issue of the UN peacekeeping operation in the Donbas and solution of the problems of restoring the territorial integrity of Ukraine are analyzes. The Security Council is charged with maintaining peace and security among countries. While other organs of the UN can only make recommendations to member states, the Security Council has the power to make binding decisions that member states have agreed to carry out, under the terms of Charter Article 25. The decisions of the Council are known as the United Nations Security Council resolutions. The Security Council is made up of fifteen member states, consisting of five permanent members — China, France, Russia, the United Kingdom, and the United States — and ten non-permanent members elected for two-year terms by the General Assembly. The five permanent members hold veto power over the UN Resolutions. The presidency of the Security Council rotates alphabetically each month. The UN, after approved by the Security Council sends peacekeepers to regions where armed conflict has recently ceased or paused to enforce the terms to peace agreements and to discourage combatants from resuming hostilities. Since the UN does not maintain its own military, peacekeeping forces are voluntary provided by member states. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/188703 Українсько-угорські відносини (1918–1991 рр.): інституційний аспект Матяш, І. У статті висвітлено процес становлення українсько-угорських відносин у 1918–1991 роках через діяльність офіційних представництв у країнах призначення. Особливості започаткування та розвитку українсько-угорських відносин у XX столітті визначено як перебування Угорщини в 1918 році в складі Австро-Угорської імперії, а України від 1922 року до відновлення її державної незалежності в 1991 році — в складі «радянської імперії» СРСР. Висвітлено спроби заснування дипломатичного представництва УНР у Будапешті та налагодження офіційних відносин між Україною і Угорщиною як незалежними державами в 1919 р. Надзвичайна дипломатична місія УНР у Будапешті останньою серед дипломатичних установ УНР припинила свою діяльність. Під час її роботи влада в Угорщині неодноразово змінювалася, однак українське представництво зберігало свої повноваження до травня 1924 р. Визначено форми представництв України в Угорщині та Угорщини в Україні: торговельні місії, дипломатичні представництва та консульські установи, місії з реевакуації. Враховано здобутки сучасної української та зарубіжної історіографії у вивченні історії становлення українсько-угорських відносин. Розглянуто напрями діяльності Генерального консульства Угорської Народної Республіки в Києві в 1969–1991 р. Висвітлено роль угорських і українських дипломатів у підготовці офіційного визнання Угорщиною України в 1991 р. та започаткуванні нового етапу українсько-угорських відносин. У статті використано архівну інформацію з українських, угорських та австрійських архівів. Розглянуто персональний внесок дипломатів (Й. Форгача, В. Прінціга, М. Галагана, В. Сікевича, А. Палді, Д. Ткача та ін.) у розвиток діяльності представництв у 1918–1991 рр.; The article describes the process of formation of Ukrainian-Hungarian relations in 1918–1991 through the activities of official representative offices in the countries of destination. The peculiarities of the initiation and development of Ukrainian-Hungarian relations in the 20th century were defined as the stay of Hungary in 1918 as part of the Austro-Hungarian Empire, and Ukraine from 1922 to the restoration of its state independence in 1991 — within the "Soviet empire" of the USSR. The attempts to establish a diplomatic representation of the UNR in Budapest and the establishment of the official relations between Ukraine and Hungary as independent states in 1919 are highlighted. The Extraordinary Diplomatic Mission of the UNR in Budapest, the last among the diplomatic establishments of the UNR, ceased its activities. During its work, the authorities in Hungary were being changed repeatedly; however, the Ukrainian representation retained its powers until May 1924. The forms of representations of Ukraine in Hungary and Hungary in Ukraine were defined: trade missions, diplomatic representations and consular offices, rehabilitation missions. The achievements of the modern Ukrainian and foreign historiography in the study of the history of the formation of Ukrainian-Hungarian relations are taken into account. The directions of activity of the Consulate General of the Hungarian People’s Republic in Kiev in 1969–1991 are considered. The role of Hungarian and Ukrainian diplomats in the preparation of the official recognition of Ukraine by Hungary in 1991 and the launch of a new stage of Ukrainian-Hungarian relations are highlighted. The archival information from the Ukrainian, Hungarian and Austrian archives was used in article. The personal contribution of diplomats (Y. Forgach, V. Printsiga, M. Galagan, V. Sikevich, A. Paldy, D. Tkach, etc.) in the development of the activity of representations in 1918–1991 is considered. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/188702 "Празька весна" 1968 року в Чехословаччині в українській історіографії Постоловський, Р.; Слесаренко, А. У статті розглядається науковий доробок українських істориків щодо дослідження «Празької весни» 1968 року, а також відображення цих історичних подій у мемуарній літературі (мемуари П. Шелеста). Відзначається, що новий етап вивчення політичної історії Чехословаччини 1968 р., який започаткували після «оксамитової» революції 1989 р. чеські та словацькі історики, справив глибокий вплив на українську історичну науку. Великий науковий інтерес до історії Чехії та Словаччини другої половини XX ст. проявляють сучасні українські славісти академічних і вишівських центрів Києва, Харкова, Львова, Ужгорода, Рівного, Чернівців. Серед досліджень вітчизняних істориків автори виокремлюють монографічні праці І. Короля, І. Вовканича, Р. Пилявця, статті С. Віднянського, С. Мотрук, Р. Постоловського, публікації про відлуння подій 1968 р. в Україні В. Дмитрука.; The article deals with the scientific achievements of Ukrainian historians concerning the study of the Prague Spring in 1968, as well as the reflection of these historical events in memoir literature (memoirs of P. Shelest). The theme of the Prague Spring, its political defeat has always been given considerable attention in the Ukrainian historical Slavic studies. The influence on the Ukrainian historical science of a new stage in the study of the political history of Czechoslovakia in 1968, which began after the “velvet” revolution of 1989, was made by Czech and Slovak historians. Significant scientific interest in the history of the Czech Republic and Slovakia in the second half of the XX century show modern Ukrainian slavists of academic and university centers of Kyiv, Kharkiv, Lviv, Uzhgorod, Rivne, Chernivtsi, there were separate works, scientific articles, manuals and collective works. Among the studies of domestic historians, the authors singled out the monographic works of I. Korol, I. Vovkanych, R. Pilyavets, articles by S. Vidnyansky, S. Motruk, R. Postolovsky, publications about the echo of events in 1968 in Ukraine V. Dmytruk. The analysis of the national historiography of the Prague Spring shows that the understanding and interpretation of the events of fifty years ago by Ukrainian historians have undergone evolution. Departing from the Communist Party paradigm of anti-socialist rebellion and justifying the intervention of the states of the Warsaw treaty organization of the Soviet period, domestic scientists consider the phenomenon of the Prague Spring as an attempt of democratic transformation of the socialist system by the Czech and Slovak societies. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/188701 Реакція українського суспільства на події 1968 року в Чехословаччині Дмитрук, В. У статті на основі широкого кола джерел розкривається вплив подій 1968 року в Чехословаччині на українське суспільство, висвітлюється реакція на них різних верств населення України. Приділена увага агітаційно-пропагандистській роботі органів політичного керівництва щодо формування громадської думки, спрямованої на підтримку зовнішньополітичного курсу ЦК КПРС. Стверджується, що, незважаючи на істотну протидію владних структур, жорстку політичну цензуру, об’єктивна інформація стосовно реформаторського курсу ідеологів і практиків «Празької весни» поширювалась у регіонах України і знаходила оцінку серед інтелігенції, робітництва, духовенства, молоді тощо. Розглянуто взаємозв’язок релігійних процесів в Україні та Чехословаччині.; On the basis of wide range of sources this article considers the influence of the events of 1968 in Czechoslovakia on Ukrainian society. The reaction of various social groups is shown. A lot of attention is given to propaganda campaign of the bodies of political leadership concerning formation of public thinking. It is stated that objective information concerning reformative course of ideologists and practicians of the Prague spring had been spread in different regions of Ukraine and had found its evaluation among intelligencia, proletariat, clergy, youth. The events of 1968 in Czechoslovakia shook the Soviet society in general and Ukrainian in particular, intensified sociopolitical processes. The ideas of the Prague Spring not only politicized the society in a certain way, but also became an effective stimulus for the further development of the human rights movement, help to involve patriotic circles in Ukraine who, on the example of Czechoslovakia, saw the prospect of their struggle. Occupation of a sovereign country has provoked anxiety among ordinary citizens by their own destiny. The facts presented undeniably reveal that part of the Ukrainian society perceived the decision to send in troops into Czechoslovakia not as a limited military operation capable of neutralizing the local conflict but as large-scale military operations with long-term negative consequences for politics and the economy. The creative intelligentsia of Ukraine, in the vast majority, welcomed the reformist course of the Czechoslovak leadership, saw it as a way to expand democratic processes in Ukraine, the only opportunity for intellectual freedom. In general, the events of the Prague Spring became an important phenomenon of the socio-political life of Europe in the second half of the twentieth century, one of the most serious political crises in the socialist camp. 2018-01-01T00:00:00Z