http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170020 2026-04-04T10:43:26Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170629 Очищення води від гідроксосполук купруму мікрофільтраційними трубчастими мембранами з природних матеріалів Дульнева, Т.Ю.; Деремешко, Л.А.; Баранов, О.І.; Кучерук, Д.Д.; Гончарук, В.В. Визначено параметри процесів очищення води від гідроксосполук купруму новітніми мікрофільтраційними трубчастими мембранами з природних матеріалів: керамічною (з глинистих мінералів) і лігноцелюлозною (з деревини), які розроблені в Інституті колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України. Мембрани з природних матеріалів можуть бути ефективною альтернативою мембранам з традиційних матеріалів — полімерів та оксидної кераміки. Такі мембрани виготовлені з екологічно чистої сировини, яка поновлюється і легко утилізується. Мембрани з природних матеріалів просто регенеруються зворотним потоком очищеної води і мають тривалий термін експлуатації. Вивчено вплив тривалості фільтрування, рН вихідного розчину, наявності в ньому супутніх іонів (Cl⁻, SO₄²⁻, HCO₃⁻, Са²⁺ і Na⁺), а також коефіцієнта відбору (η) пермеату на розділові властивості мембран з природних матеріалів. Встановлено, що найдоцільніше очищати воду від гідроксосполук купруму керамічною і лігноцелюлозною мембранами з початковою концентрацією іонів Сu²⁺ відповідно до 52,2 і 46,0 мг/дм³ при рН₀ - 8,5, Р 1,0 МПа і η 80,0 %. За цих умов концентрація іонів Сu у пермеаті не перевищуватиме їх ГДК у стічній воді на скид у каналізацію м. Києва. Висока затримувальна здатність мембран обумовлена стеричним механізмом їх дії, що ґрунтується на різниці розмірів їх пор і частинок гідроксосполук купруму, які утворилися при рН 8,5. Цьому сприяє також формування на поверхні керамічної і лігноцелюлозної мембран додаткового затримувального шару у вигляді динамічної мембрани з гідроксосполук купруму. Супутні іони, що знаходяться у воді, негативно впливають на затримувальну здатність мембран до гідроксосполук купруму внаслідок сольового ефекту, але формування із них модифікувальної динамічної мембрани нівелює цей недолік. На підставі отриманих результатів, запропоновано використовувати мікрофільтраційні трубчасті мембрани з глинистих мінералів і лігноцелюлози для очищення стічних вод від гідроксосполук купруму.; The work is devoted to determining the parameters of water purification from hydroxocompounds of copper by the latest microfiltration tubular membranes from natural materials: ceramic (from clay minerals) and lignocellulosic (from wood) ones. Membranes developed at A.V. Dumansky ICCWC of the NAS of Ukraine and made from natural materials can be an effective alternative to membranes made from traditional materials — polymers and oxide ceramics. Such membranes are made from environmentally friendly raw materials that are renewable and easy to be disposed. Membranes made from natural materials are simply regenerated by the reverse flow of purified water and have a long service life. The effects of filtration duration, pH of the initial solution, presence of accompanying ions (Cl⁻, SO₄²⁻, HCO₃⁻, Са²⁺ і Na⁺), and the permeate selection (η) coefficient on the separation properties of membranes made of natural materials are studied. It has been established that it is most expedient to purify water from Cu hydroxocompounds with ceramic and lignocellulose membranes with an initial concentration of Cu ions up to 52.2 and 46.0 mg/dm³, respectively, at рН₀ — 8.5; Р — 1.0 MPa and η — 80.0 %. Under these conditions, the concentration of Cu ions in the permeate does not exceed their MPC in wastewater for discharge into the sewer of Kyiv. The high retention capacity of the membranes is due to the steric mechanism of their action, based on the difference in the size of their pores and par ticles of Cu hydroxocompounds formed at pH 8.5. This was also facilitated by the formation of an additional retaining layer in the form of a dynamic membrane of Cu hydroxocompounds on the surface of the ceramic and lignocellulose membranes. Concomitant ions in the water negatively affected the retention ability of the membranes to Cu hydroxocompounds due to the salt effect, but the formation of a modifying dynamic membrane from them offsets this drawback. Considering the results obtained, it is proposed to use microfiltration tubular membranes from clay minerals and lignocellulose for the wastewater purification from Cu hydroxocompounds.; Определены параметры процессов очистки воды от гидроксосоединений меди новейшими микрофильтрационными трубчатыми мембранами из природных материалов: керамической (из глинистых минералов) и лигноцеллюлозной (из древесины), разработанными в Институте коллоидной химии и химии воды им. А.В. Думанского НАН Украины. Мембраны из природных материалов могут быть эффективной альтернативой мембранам из традиционных материалов — полимеров и оксидной керамики. Такие мембраны изготовлены из экологически чистого сырья, которое возобновляется и легко утилизируется. Мембраны из природных материалов просто регенерируются обратным потоком очищенной воды и имеют длительный срок эксплуатации. Изучено влияние продолжительности фильтрования, рН исходного раствора, наличия в нем сопутствующих ионов (Cl⁻, SO₄²⁻, HCO₃⁻, Са²⁺ і Na⁺), а также коэффициента отбора (η) пермеата на разделительные свойства мембран из природных материалов. Установлено, что наиболее целесообразно очищать воду от гидроксосоединений меди керамической и лигноцеллюлозной мембранами с начальной концентрацией ионов Сu соответственно до 52,2 и 46,0 мг/дм³ при рН₀ - 8,5, Р 1,0 МПа и η 80,0 %. В этих условиях концентрация ионов Сu в пермеате не превышает их ПДК в сточной воде на сброс в канализацию г. Киева. Высокая задерживающая способность мембран обусловлена стерическим механизмом их действия, основанном на разнице размеров их пор и частиц гидроксосоединений меди, образовавшихся при рН 8,5. Этому способствует также формирование на поверхности керамической и лигноцеллюлозной мембран дополнительного задерживающего слоя в виде динамической мембраны из гидроксосоединений меди. Сопутствующие ионы, находящиеся в воде, отрицательно влияют на задерживающую способность мембран к гидроксосоединениям меди в связи с солевым эффектом, но формирование из них модифицирующей динамической мембраны нивелирует этот недостаток. На основании полученных результатов, предложено использовать микрофильтрационные трубчатые мембраны из глинистых минералов и лигноцеллюлозы для очистки сточных вод от гидроксосоединений меди. 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170628 Створення рослин пшениці з дріжджовими генами біосинтезу трегалози TPS1 і TPS2 Кваско, А.Ю.; Ісаєнков, С.В.; Дмитрук, К.В.; Ємець, А.І. Введено в культуру in vitro рослини кількох сортів пшениці м'якої (Triticum aestivum L.) і досліджено їх регенераційну здатність. Відібрано сорти Миронівська 67 і Мірхад з метою перенесення в геном дріжджових (Saccharomyces cerevisiae) генів біосинтезу трегалози (TPS1 і TPS2) задля підвищення їх посухостійкості. Перенесення генів здійснювали за допомогою Agrobacterium-опосередкованої трансформації, для цього було створено відповідні векторні конструкції pBract214-TPS1 і pBract214-TPS2 із застосуванням технології Gateway-клонування. Як експланти для трансформації використовували незрілі зародки пшениці. В експериментах було використано штами A. tumefaciens GV3101, які несли окремо конструкції pBract214-TPS1 і pBract214-TPS2 з цільовими генами TPS1 та TPS2 відповідно, що знаходились під контролем промотору убіхітину кукурудзи PUbi, і селективним маркерним геном гігроміцин-фосфотрансферази (hpt). Селекцію трансгенних ліній здійснювали на поживних середовищах у присутності гігроміцину. Трансгенну природу отриманих ліній підтверджували за допомогою ПЛР-методу з використанням специфічних праймерів до генів TPS1 та TPS2.; Plants of several common wheat varieties (Triticum aestivum L.) were established in in vitro culture, and their ability of plant regeneration was studied. In order to obtain plants with enhanced drought tolerance, varieties Myronivska 67 and Myrkhad were picked up for a further transfer of yeast (Saccharomyces cerevisiae) trehalose biosynthesis genes (TPS1 and TPS2) into their genomes. For this purpose, constructs pBract214-TPS1 and pBract214-TPS2 were created using the Gateway-cloning technique. Both constructs contained TPS1 and TPS2 genes under the control of the constitutive maize ubiquitin promoter (PUbi) and hygromycin-phosphotransferase (hpt) selectable marker gene. Transformation was carried out with the use of two A. tumefaciens strains GV3101 carrying the constructions pBract214-TPS1 and pBract214-TPS2. Wheat immature embryos were used as explants for the transformation. Selection of transgenic lines was carried out on nutrient medium supplemented with 30 mg/L hygromycin (as selective agent). The presence of yeast TPS1 and TPS2 sequences in genomic DNA isolated from transgenic wheat plants was confirmed by the PCR analysis using primers specific to these genes.; Введены в культуру in vitro растения нескольких сортов пшеницы (Triticum aestivum L.) и исследован их регенерационный потенциал. Отобраны сорта Мироновская 67 и Мирхад с целью интеграции в их геном дрожжевых (Saccharomyces cerevisiae) генов биосинтеза трегалозы (TPS1 и TPS2) для повышения их устойчивости к засухе. Перенос генов осуществляли с помощью Agrobacterium-опосредованной трансформации, для этого были созданы соответствующие векторные конструкции pBract214-TPS1 и pBract214- TPS2 с помощью технологии Gateway-клонирования. В качестве эксплантов для трансформации использовали незрелые зародыши пшеницы. В экспериментах использовали штаммы A. tumefaciens GV3101, которые несли отдельно конструкции pBract214-TPS1 и pBract214-TPS2 с целевыми генами TPS1 и TPS2 соответственно, находящимися под контролем промотора убихитина кукурузы PUbi, и селективным маркерным геном гигромицин-фосфотрансферазы (hpt). Селекцию трансгенных растений осуществляли на питательных средах в присутствии гигромицина. Трансгенную природу пол ученых линий подтверждали с помощью ПЦР-метода с использованием специфических праймеров к генами TPS1 и TPS2. 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170627 Особливості біс-хелатних комплексів магнію(ІІ), як екологічно безпечних високоефективних змащувальних додатків нового покоління, в аспектах механохімії сталевої поверхні Міщук, О.О.; Коваль, Л.І.; Дзюба, В.І.; Пехньо, В.І. У дослідженні виявлено особливий стан катіона магнію, з виникненням заборонених правилами відбору електронних переходів, у наношарі перехідного псевдокарбіду заліза, механохімічно утвореного у складі тертьового поверхневого шару сталі. Вивчено комплексну нанотонкоплівкову будову останнього. Зроблено висновок про можливість ефективної заміни мінеральних порошків серпентинітів — природних гідросилікатів магнію — синтетичними біс-хелатами магнію(ІІ) як змащувальними додатками нового покоління.; The specific character of magnesium cation in the nanolayer of iron transitive pseudocarbide which is created tribochemically in the composition of tribofilm of the steel friction surface is found. This specific character of magnesium appears with the emergence of intraatomic electronic transitions which are forbidden by the selection rules. In particular, the magnesium cation can be used as an atomic probe to study the construction and origin of a friction surface layer (tribofilm). This work concerns the nanomechanicalchemical transformations of a steel friction surface layer of submicron thickness and the creation of a tribofilm. The complex nanothinlayer structure of the tribofilm is examined by the methods of SEM, EPMA, AES (submicroprobe), and argon ion nanoetching. It is found that the metal chelates which are synthesized by the authors, are the donors of a metal cation to a structure of quasiequilibrium undersurfacefriction nanolayers of iron pseudocarbide and nanooxide compounds. Finally, a conclusion of the opportunity to alternate effectively the mineral powders of serpentines — natural magnesium hydrosilicate — by the synthetic bischelate complexes of magnesium(II) as lubricating additives of a new generation is made.; В исследовании обнаружено особенное состояние катиона магния, с появлением запрещенных правилами отбора электронных переходов, в нанослое переходного псевдокарбида железа, механохимически образованного в составе поверхностного слоя трения стали. Изучено комплексное нанотонкопленочное строение последнего. Сделан вывод о возможности эффективной замены минеральных порошков серпентинитов — природных гидросиликатов магния — синтетическими бис-хелатами магния(ІІ) как смазочными добавками нового поколения. 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170626 Азометинові похідні п-амінобензойної кислоти як антиоксиданти та інгібітори ксантиноксидази Кобзар, О.Л.; Татарчук, А.В.; Качаєва, М.В.; Пільо, С.Г.; Суховєєв, О.В.; Суховєєв, В.В.; Броварець, В.С.; Вовк, А.І. Встановлено антиоксидантні властивості гідроксильованих азометинових похідних п-амінобензойної кислоти та інгібувальний вплив цих сполук на активність ксантиноксидази. Аналіз інгібувальної активності серії синтезованих азометинових сполук щодо ксантиноксидази, а також результати молекулярного докінгу вказують на те, що в механізмах інгібування ферменту можуть бути задіяні карбоксильна і гідроксильна групи. Вплив азометинових похідних описується кінетикою змішаного типу з мікромолярними значеннями констант інгібування. Інгібувальна здатність найактивнішої сполуки, 4-(((1E)-(2-гідрокси-5- нітрофеніл)метилен)аміно)бензойної кислоти, співмірна з впливом відомого інгібітора — алопуринолу. Молекулярний докінг азометинового інгібітора в активний центр ксантиноксидази свідчить про те, що карбоксилатна група утворює водневі зв'язки з амінокислотними залишками Arg880, Thr1010 і Glu1261, а гідроксильна група наближена до залишків Glu802 і Asn768. Крім того, арильні фрагменти молекули інгібітора формують контакти із Phe914, Phe1009, Leu648, Phe1013 та іншими залишками. Антиоксидантні властивості азометинів оцінено в модельній системі шляхом визначення малонового діальдегіду в тесті з тіобарбітуровою кислотою. Показано, що здатність деяких сполук нейтралізувати гідроксильні радикали перевищує дію тролоксу як еталонного антиоксиданту.; Antioxidant properties of hydroxylated azomethine derivatives of p-aminobenzoic acid and their inhibitory effect on xanthine oxidase activity have been established. Analysis of inhibitory activities of a series of synthe sized azomethine compounds towards xanthine oxidase, as well as molecular docking study indicated that carboxylate and hydroxyl groups can be involved in mechanisms of the enzyme inhibition. The azomethine derivatives are shown to exhibit the mixed type of inhibition, and inhibitory activities of some of them are in the micromolar ranges. The effect of the most active 4-(((1E)-(2-hydroxy-5-nitrophenyl)methylene)amino)benzoic acid was comparable to that of the known inhibitor allopurinol. According to molecular docking results, the carboxylate group of the azomethine inhibitor can form hydrogen bonds with the amino acid residues of Arg880, Thr1010, and Glu1261 in the active site of xanthine oxidase, while the hydroxyl group is close to the residues of Glu802 and Asn768. In addition, aryl groups of the inhibitor molecule form contacts with Phe914, Phe1009, Leu648, Phe1013, and other amino acid residues. The antioxidant activity of the azomethines is evaluated in the model system by the detection of malonic dialdehyde with the thiobarbituric acid test. The ability of some compounds to neutralize hydroxyl radicals exceeded the effect of trolox as a reference antioxidant.; Установлены антиоксидантные свойства гидроксилированных азометиновых производных п-аминобензойной кислоты и ингибирующее влияние этих соединений на активность ксантиноксидазы. Анализ ингибирующей активности серии синтезированных азометинов относительно ксантиноксидазы, а также результаты молекулярного докинга указывают на то, что в механизмах ингибирования фермента могут быть задействованы карбоксильная и гидроксильная группы. Влияние азометиновых производных описывается кинетикой смешанного типа с микромолярными значениями констант ингибирования. Ингибирующая способность наиболее активного соединения, 4-(((1E)-(2-гидрокси-5-нитрофенил)метилен)амино)бензойной кислоты, соизмерима с влиянием известного ингибитора — аллопуринола. Молекулярный докинг азометинового ингибитора в активный центр ксантиноксидазы свидетельствует о том, что карбоксилатная группа образует водородные связи с аминокислотными остатками Arg880, Thr1010 и Glu1261, а гидроксильная группа приближена к остаткам Glu802 и Asn768. Кроме того, арильные фрагменты молекулы ингибитора формируют контакты с Phe914, Phe1009, Leu648, Phe1013 и другими остатками. Антиоксидантная активность азометинов оценена в модельной системе путем определения малонового диальдегида в тесте с тиобарбитуровой кислотой. Показано, что способность некоторых соединений нейтрализовать гидроксильные радикалы превышает действие тролокса как эталонного антиоксиданта. 2020-01-01T00:00:00Z