http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170018 2026-04-04T10:43:25Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170415 Температура, осмоляльність і глюкоза як фактори, що визначають стійкість еритроцитів до постгіпертонічного шоку Сєміонова, К.А.; Ніпот, О.Є.; Єршова, Н.А.; Шапкіна, О.О.; Шпакова, Н.М. Досліджено вплив глюкози на чутливість еритроцитів людини і кролика до дії постгіпертонічного шоку. Встановлено, що рівень постгіпертонічного гемолізу еритроцитів людини і кролика залежить від середовища дегідратації і збільшується зі зростанням концентрації солі в ньому. Аналіз чутливості цих клітин до дії постгіпертонічного шоку показав, що еритроцити кролика є більш стійкими: при 37 °С рівень пошкодження еритроцитів кролика принаймні вдвічі нижчий, ніж клітин людини; при 0 °С вказаний ефект менш виражений. Рівень постгіпертонічного гемолізу еритроцитів, попередньо оброблених глюкозою, визначається ендогенними (видова належність еритроцитів) і екзогенними факторами (концентрація модифікатора та умови постгіпертонічного шоку). Щодо еритроцитів людини глюкоза здатна знижувати рівень постгіпертонічного гемолізу, що перевищує 50 %. Якщо за умов постгіпертонічного шоку глюкоза у високій концентрації (5 %) ефективна при 37 і 0 °С, то в низькій (0,6 %) — тільки при 0 °С. Щодо еритроцитів кролика глюкоза здатна знижувати рівень постгіпертонічного гемолізу тільки у разі застосування у високій концентрації (5 %) за умов постгіпертонічного шоку при 37 °С. Припускається, що глюкоза утворює водневі зв'язки з цитоплазматичними білками, що перешкод жає зв'язуванню з ними іонів натрію. Це запобігає надмірному надходженню іонів у клітину на етапі дегідратації і, відповідно, розвитку пошкодження еритроцитів на стадії регідратації. Передбачається, що дотримання близьконульових температур під час розморожування еритроцитів людини і видалення кріопротекторів дасть змогу використовувати менші концентрації глюкози для досягнення захисного ефекту і запобігання її токсичній дії на клітини.; The effect of glucose on the sensitivity of human and rabbit erythrocytes to post-hypertonic shock has been investigated. The level of post-hypertonic hemolysis of human and rabbit erythrocytes was found to depend on the dehydration medium and to increase with a rise in the salt concentration in it. An analysis of the sensitivity of these cells to the effects of post-hypertonic shock showed that rabbit erythrocytes were more resistant, i.e. at 37 °C, the injury rate of rabbit erythrocytes was at least a half lower of that for human cells; at 0 °C, the effect was less pronounced. The level of post-hypertonic hemolysis of the erythrocytes pretreated with glucose was determined by endogenous (species belonging to erythrocytes) and exogenous factors (modifier concentration and post-hypertonic shock conditions). In case of human erythrocytes, glucose was capable of reducing the post-hypertonic hemolysis, which exceeded 50 %. If, under conditions of post-hypertonic shock, glucose in a high concentration (5 %) was effective at 37 and 0 °C, then, in low (0.6 %) one, it was effective only at 0 °C. In rabbit erythrocytes, glucose was capable of reducing a post-hypertonic hemolysis only when used at a high concentration (5 %) in post-hypertonic shock at 37 °C. Glucose is thought to form hydrogen bonds with cytoplasmic proteins, which impedes the binding of sodium ions to them. This prevents the excess flow of ions into a cell during the dehydration step and, accordingly, the development of erythrocyte injury during rehydration. It is envisaged that the adherence to near-zero temperatures when thawing human erythrocytes and removing cryoprotectants will allow the use of lower concentrations of glucose to achieve a protective effect and prevent its toxic effect on cells.; Исследовано влияние глюкозы на чувствительность эритроцитов человека и кролика к действию постгипертонического шока. Установлено, что уровень постгипертонического гемолиза эритроцитов человека и кролика зависит от среды дегидратации и увеличивается с ростом концентрации соли в ней. Анализ чувствительности этих клеток к действию постгипертонического шока показал, что эритроциты кролика являются более устойчивыми: при 37 °C уровень повреждения эритроцитов кролика по крайней мере вдвое ниже, чем клеток человека; при 0 °C указанный эффект менее выражен. Уровень постгипертонического гемолиза эритроцитов, предварительно обработанных глюкозой, определяется эндогенными (видовая принадлежность эритроцитов) и экзогенными факторами (концентрация модификатора и условия проведения постгипертонического шока). В случае эритроцитов человека глюкоза способна снижать уровень постгипертонического гемолиза, который превышает 50 %. Если в условиях постгипертонического шока глюкоза в высокой концентрации (5 %) эффективна при 37 и 0 °C, то в низкой (0,6 %) — только при 0 °C. В случае эритроцитов кролика глюкоза способна снижать уровень постгипертонического гемолиза только при использовании в высокой концентрации (5 %) в условиях постгипертонического шока при 37 °C. Предполагается, что глюкоза образует водородные связи с цитоплазматическими белками, что препятствует связыванию с ними ионов натрия. Это предотвращает чрезмерное поступление ионов в клетку на этапе дегидратации и, соответственно, развитие повреждения эритроцитов при регидратации. Ожидается, что соблюдение околонулевых температур при размораживании эритроцитов человека и удалении криопротекторов позволит использовать меньшие концентрации глюкозы для достижения защитного эффекта и предотвращения ее токсического действия на клетки. 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170414 Індивідуальні особливості радіаційно-індукованої геномної нестабільності у хворих на гліобластому Земскова, О.В.; Главацький, О.Я.; Курінний, Д.А.; Демченко, О.М.; Рушковський, С.Р. Методом електрофорезу окремих клітин (сomet assay) в нейтральних умовах досліджено особливості індивідуальної радіаційно-індукованої нестабільності геному хворих на гліобластому. Встановлено, що в культурі лімфоцитів периферичної крові у двох осіб з патоморфологічно верифікованою гліобластомою (пацієнти № 1 та № 3) відсоток “комет” з високим рівнем пошкоджень достовірно перевищував показники в культурах лімфоцитів крові осіб з групи порівняння. Після опромінення культур лімфоцитів у дозі 1,0 Гр частота клітин з високим показником розривів ДНК зросла в культурах лімфоцитів двох пацієнтів (№ 2 та № 3) і знизилась у одного пацієнта (№ 1). Частотний аналіз розподілу “комет” за значеннями рівня пошкоджень ДНК показав наявність у неопромінених культурах лімфоцитів пацієнтів № 2 та № 3 значного пулу клітин, які зупинили поділ на S стадії клітинного циклу. Після опромінення частота таких клітин у пацієнта № 3 значно зменшилась. Відмічено, що апоптична активність у культурах лімфоцитів нейроонкологічних хворих була достовірно вища, ніж у культурах умовно здорових волонтерів.; Using the method of Comet assay under neutral conditions, the features of individual radiation-induced genome instability in patients with glioblastoma was studied. It was found that, in the culture of peripheral blood lymphocytes of two patients with pathomorphologically verified glioblastoma (patients No. 1 and No. 3), the frequency of comets with a high level of DNA damage significantly exceeded the values in the cultures of blood lymphocytes of the comparison group. After irradiation in a dose of 1.0 Gy, the frequency of cells with a high DNA damage rate was increased in lymphocyte cultures of patients No. 2 and No. 3 and decreased in patient No. 1. Frequency analysis of the distribution of individual “comets” depending on their levels of DNA damage revealed the presence of a significant pool of cells in the lymphocyte cultures of patients No. 2 and No. 3 which stopped division at the S stage of the cell cycle. After the irradiation, the frequency of such cells in patient No. 3 decreased significantly. It was noted that apoptotic activity in cultures of lymphocytes of neuro-oncological patients was significantly higher than in cultures of conditionally healthy volunteers.; Методом электрофореза отдельных клеток (сomet assay) в нейтральных условиях исследовали особенности индивидуальной радиационно-индуцированной нестабильности генома больных глиобластомой. Установлено, что в культуре лимфоцитов периферической крови у двух человек с патоморфологически верифицированной глиобластомой (пациенты № 1 и № 3) доля “комет” с высоким уровнем повреждений достоверно превышала показатели, полученные в культурах лимфоцитов крови лиц из группы сравнения. После облучения культур лимфоцитов в дозе 1,0 Гр частота клеток с высоким показателем разрывов ДНК возросла в культурах лимфоцитов двух пациентов (№ 2 и № 3) и снизилась у одного пациента (№ 1). Частотный анализ распределения “комет” по значениям уровня повреждений ДНК показал наличие в необлученных культурах лимфоцитов пациентов № 2 и № 3 значительного пула клеток, которые остановили деление на S стадии клеточного цикла. После облучения частота таких клеток у пациента № 3 значительно уменьшилась. Отмечено, что апоптическая активность в культурах лимфоцитов нейроонкологических больных была достоверно выше, чем в культурах условно здоровых добровольцев. 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170413 Синтез заміщених 5Н-імідазо[1,2-e][1,3,5]триазепінів Демидчук, Б.А.; Сущенко, І.О.; Михальченко, О.А.; Суховєєв, В.В.; Броварець, В.С. У результаті взаємодії 1-арил-2-азатетрахлор-1,3-бутадієнів з 2-(амінометил)імідазолом відбувається регіоселективне анелювання до імідазольного ядра триазепінового циклу і утворюються перші представники нової гетероциклічної системи 5Н-імідазо[1,2-e][1,3,5]триазепіну з високими виходами. Будову останніх надійно доведено за допомогою сучасних спектральних досліджень і рентгеноструктурного аналізу.; A preparative method for the synthesis of previously unknown substituted 5H-imidazo[1,2-e][1,3,5]triazepines was developed based on the available reagents. Thus, the interaction of aromatic acid amides with chloral leads to chloralamides, which are subsequently converted into imidoylchlorides by the action of phosphorus pentachloride. The latter, when treated with triethylamine, give tetrachloro-2-aza-1,3-butadiene. The interaction of them with 2-(aminomethyl)imidazole proceeds regioselectively on the primary amino group with the formation of intermediates, the prototropy of which promotes the intramolecular heterocyclization with the participation of the imidoyl chloride moiety and the endocyclic nitrogen atom of the imidazole. As a result of all these transformations, a regioselective annulation to the imidazole of the triazepine cycle occurs to give in high yields the first representatives of the new 5H-imidazo[1,2-e][1,3,5]triazepine heterocyclic system. Their structure was reliably proven with the help of the modern spectral studies and X-ray diffraction analysis.; Вследствие взаимодействия 1-арил-2-азатетрахлор-1,3-бетадиенов с 2-(аминометил)имидазолом происходит региоселективное аннелирование к имидазольному ядру триазепинового цикла и образуются первые представители новой гетероциклической системы 5Н-имидазо[1,2-e][1,3,5]триазепина с высокими выходами. Строение продуктов надежно подтверждено с помощью современных спектральных исследований и рентгеноструктурного анализа. 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170412 Зміна складу гідротермального флюїду мінералоутворення в ранньому докембрії Землі Деміхов, Ю.М.; Фомін, Ю.О.; Верховцев, В.Г.; Покалюк, В.В.; Борисова, Н.М. На підставі результатів експериментального ізотопно-геохімічного вивчення флюїду газово-рідких включень у мінералах ранньодокембрійських родовищ золота і урану Інгульського мегаблока та Середньопридніпровської граніт-зеленокам'яної області Українського щита на рубежі архей—протерозой у гідротермальних флюїдах мінералоутворення встановлено зменшення вмісту вуглекислого газу і легкого ізотопу вуглецю в ньому. Мольна частка СО₂ у флюїдах мінералоутворення певною мірою корелює з атмосферним тиском. Еволюцію зовнішніх оболонок Землі на межі архей—палеопротерозой, яка глобально проявилася зміною атмосфери з безкисневої на кисневу і зниженням вмісту вуглекислого газу, було зіставлено зі зміною ендогенних процесів формування рудо- і гідротермальних флюїдів мінералоутворення. Збільшення вмісту кисню в атмосфері докембрію сталося пізніше, ніж зменшення вмісту вуглекислого газу у флюїді мінералоутворення. Підвищення у флюїді мінералоутворення палеопротерозою вмісту легкого ізотопу вуглецю, ймовірно, було обумовлено окисненням органічної речовини у зв'язку з появою фотосинтезу.; Based on the experimental isotope-geochemical study of the fluid of gas-liquid inclusions in the minerals of the Early Precambrian deposits of gold and uranium of the Ingul megablock and Srednepridneprovsk granitegreenstone belts of the Ukrainian shield, a decrease in the content of carbon dioxide and light carbon dioxide is found in hydrothermal mineral-forming fluids at the Archaean-Proterozoic boundary. The molar part of CO₂ in mineral-forming fluids to a certain extent correlates with atmospheric pressure. The evolution of the Earth’s outer shells at the Archean-Paleoproterozoic boundary, which was manifested globally by a change in the atmosphere from oxygen-free to oxygen and a decrease in carbon dioxide content, is compared with a change in the endogenous processes of the formation of ore-and mineral-forming hydrothermal fluids. An increase in the oxygen content in the Precambrian atmosphere occurred later than a decrease in the carbon dioxide content in the mineral-forming fluid. An increase in the content of the light carbon isotope in the Paleoproterozoic mine ralforming fluid was probably due to the oxidation of organic matter due to the appearance of photosynthesis.; На основании результатов экспериментального изотопно-геохимического изучения флюида газово-жидких включений в минералах раннедокембрийских месторождений золота и урана Ингульского мегаблока и Среднеприднепровской гранит-зеленокаменной области Украинского щита на рубеже архей—протерозой в гидротермальных минералообразующих флюидах установлено уменьшение содержания углекислого газа и легкого изотопа углерода в нем. Мольная доля СО₂ в минералообразующих флюидах в определенной степени коррелирует с атмосферным давлением. Эволюция внешних оболочек Земли на границе архей—палеопротерозой, которая глобально проявилась изменением атмосферы с безкислородной на кислородную и снижением содержания углекислого газа, была сопоставлена с изменением эндогенных процессов формирования рудо- и гидротермальных минералообразующих флюидов. Увеличение содержания кислорода в атмосфере докембрия произошло позже уменьшения содержания углекислого газа в минералообразующем флюиде. Повышение в минералообразующем флюиде палеопротерозоя содержания легкого изотопа углерода, вероятно, было обусловлено окислением органического вещества в связи с появлением фотосинтеза. 2020-01-01T00:00:00Z