http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162190 2026-04-20T23:04:29Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/176812 Сучасні тенденції динаміки раритетних фітоценозів України та зміна парадигми абсолютної заповідності Устименко, П.М.; Попович, С.Ю.; Дубина, Д.В. Відмічено, що серед багатьох природоохоронних проблем пріоритетною залишається збереження фітоценофонду як функціональної основи біосфери, і, насамперед, раритетного фітоценофонду. Встановлено, що стан раритетних рослинних угруповань України за останні кілька десятиліть суттєво змінився. За результатами багаторічних досліджень та аналізу літератури намічено основні тенденції змін раритетних фітоценозів внаслідок господарської діяльності. Виділені три основні групи наслідків трансформування раритетних фітоценозів у похідні угруповання в межах: (1) тієї ж автохтонної корінної формації; (2) іншої формації того ж типу рослинності; (3) іншої формації іншого типу рослинності. Для кожної групи наведено головні чинники загроз та приклади змін раритетних угруповань основних типів рослинності України. Характеризуються природні зміни раритетних угруповань лісової, степової, лучної та болотної рослинності. У цьому контексті розглядаються зміни раритетної рослинності й формування іншої за характером рослинності внаслідок резерватогенних сукцесій на природнозаповідних територіях в умовах заповідного режиму. Наголошується, що збереження раритетної фітоценотичної різноманітності потребує переходу до застосування системи превентивних і прямих способів та режимів збереження залежно від типу рослинності та гомеостазу угруповань. Пропонується внесення змін до низки природоохоронних документів стосовно використання різних форм режимів збереження у природозаповідних об'єктах суворої охорони, які доцільно застосовувати як регуляторні заходи до природних екосистем з ознаками резерватогенної деструкції та прогресуючими втратами зонального фітоценотичного та біотичного різноманіття.; Protection of the diversity of plant communities as a functional basis of the biosphere, and particularly of its rare component, remains one of the priorities among major conservation issues. It is emphasized that the state of the rare plant communities in Ukraine has significantly changed over the last few decades. The main tendencies of the changes in rare phytocoenoses due to human activity are outlined. Three main groups of the consequences of transformation of rare phytocoenoses into derivative groups are as follows: 1 – within the same autochthonous formation; 2 – within other formation of the same vegetation type; 3 – within other formation of the other type of vegetation. For the each group, the key factors of the threats are presented and examples of the changes in the rare communities of the main vegetation types in Ukraine are provided. In the present article, natural changes of rare communities of the forest, steppe, meadow and marsh vegetation are characterized. In this context, authors consider changes in rare plant communities and formation of the altered vegetation due to successions in natural conservation areas under conditions of the continuous regime of strict protection. It is noted that conservation of rare phytocoenotic diversity requires transition to the system of preventive and direct methods as well as various conservation regimes, depending on a vegetation type and communities homeostasis. The authors propose to introduce changes into documents on nature conservation regarding the use of various protection regimes in the areas under strict protection. They should be used as regulatory measures to prevent degradation of natural ecosystems and progressing loss of zonal phytocoenotic diversity. 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/176811 Distribution and preliminary assessment of a rare fungus Hemileccinum depilatum (Boletales, Basidiomycota) in Ukraine Heluta, V.P.; Assyov, B.; Hayova, V.P. Hemileccinum depilatum ( Boletales, Basidiomycota) is currently known from Western and Central Europe, the Mediterranean, the Balkan Peninsula, and Asia (Azerbaijan and Turkey). The fungus is rare throughout its range and is included in the Red Lists in several European countries. In Ukraine, the species is known since 2006. Formerly, H. depilatum was found on the South Coast of Crimea, in the Mountain Crimea, Western Forest-Steppe and the Carpathians. The species was recorded only in five localities in three regions of Ukraine: Khmelnytsky, Transcarpathian, and the Autonomous Republic of Crimea. Over the recent years, the fungus has been also reported from the following five regions: Cherkasy, Ivano-Frankivsk, Kyiv, Lviv, and Ternopil. Thus, by now the total number of the species localities increased from 5 to 14. However, the number of records grows due to additional data recently provided from field observations by amateur mycologists, rather than it can be considered as a result of an increasing population trend of the fungus. Undoubtedly, H. depilatum is a rarely occurring species in Ukraine and is to be protected. A preliminary assessment of the species at the national level using the IUCN criteria and categories is provided. Today, the main threat to its existence is collection of the fruit bodies by local population. Therefore, it is proposed to continue searching for new localities of the fungus and to protect those sites at least at the regional level, as well as to provide public outreach, primarily through social networks, which nowadays bring together tens of thousands of amateur mycologists in Ukraine.; Hemileccinum depilatum (Boletales, Basidiomycota) трапляється у Західній та Центральній Європі, Середземномор'ї, на Балканському півострові, а також в Азії (Азербайджан і Туреччина). Скрізь він є рідкісним, у ряді країн Європи внесений до природоохоронних списків. В Україні він відомий з 2006 р. Гриб знаходили на Південному березі Криму, у Гірському Криму, Західному Лісостепу та Карпатах. До цього дослідження в Україні було відомо лише п'ять його місцезнаходжень, розташованих в Автономній Республіці Крим, Закарпатській і Хмельницькій областях. Упродовж останніх років гриб був зареєстрований ще у п'яти областях – Івано-Франківській, Київській, Львівській, Тернопільській і Черкаській, а кількість відомих локалітетів виду зросла з 5 до 14. Однак це збільшення пов'язане насамперед з широким залученням до пошуків даного виду мікологів-аматорів, а не є наслідком тенденції до збільшення чисельності гриба. Отже, H. depilatum є рідкісним в Україні видом і потребує охорони. Здійснено попередню оцінку виду на національному рівні із застосуванням критеріїв та категорій МСОП. На сьогодні головною загрозою для його існування є збір плодових тіл населенням. Тому пропонується продовжувати пошук нових місцезнаходжень цього рідкісного гриба, брати їх під охорону хоча б на регіональному рівні, а також здійснювати роз'яснювальну роботу з населенням, насамперед через соціальні мережі, які на сьогодні об'єднують в Україні десятки тисяч мікологів-аматорів. 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/176810 Участь Ceratocarpus arenarius (Chenopodiaceae) у пізньольодовикових та голоценових палінофлорах рівнинної частини України Безусько, Л.Г.; Цимбалюк, З.М.; Мосякін, С.Л.; Ниценко, Л.М. Представлені результати аналізу та узагальнення палеофлористичних даних про участь пилкових зерен Ceratocarpus arenarius ( Chenopodiaceae) у складі 18 палінофлор відкладів останнього кліматичного ритму пізньольодовиків'я (аллеред, пізній дріас) та голоцену Лісової, Лісостепової та Степової зон України. Вперше реконструйовано просторово-часову диференціацію поширення C. arenarius на рівнинній частині України. Встановлено, що в аллереді та пізньому дріасі участь цього виду в складі рослинного покриву визначав переважно комплекс природних факторів. У голоцені зміни в поширенні C. arenarius відбувались під дією як природних, так і антропогенних факторів. Отримані палеофлористичні матеріали свідчать, що вплив останніх на перебудови у складі рослинного покриву фіксується починаючи з середнього голоцену і суттєво збільшується впродовж пізнього голоцену. У цей час межі природного ареалу C. arenarius на рівнинній частині України визначити досить важко. У більшості випадків вид бере участь у формуванні рослинних угруповань синантропної рослинності. Наведені діагностичні ознаки пилку C. arenarius, які можна використовувати в практиці палеопалінологічних досліджень: розміри пилкового зерна та пор, кількість пор, відстань між їхніми краями, текстура, товщина екзини та чіткість стовпчиків. Показано ознаки, за якими пилкові зерна C. arenarius найбільш подібні та відрізняються від пилку Krascheninnikovia ceratoides (виду з тієї ж триби).; Results of our analysis and generalization of paleofloristic (paleopalynological) data on the participation of pollen grains of Ceratocarpus arenarius (Chenopodiaceae) in 18 palynofloras of deposits of the last climatic phases of the Late Glacial (Allerød, Late/Younger Dryas) and the Holocene of the Forest, Forest-Steppe, and Steppe zones of Ukraine are presented. For the first time the spatiotemporal patterns of occurrence of C. arenarius in the plain part of Ukraine are reconstructed. It has been established that in the Allerød and the Younger Dryas, participation of this species in the plant cover was determined mainly by various natural factors. In the Holocene, changes in the distribution patterns of C. arenarius occurred under the influence of both natural and anthropogenic factors. The obtained paleofloristic material shows that the influence of the latter factors on the changes in the composition of the vegetation is registered starting with the Middle Holocene, and it significantly increases during the Late Holocene. At this time, the boundaries of the natural (native, not influenced by human activities) range of C. arenarius in the plain part of Ukraine are difficult to outline. In most cases the species participates in the formation of plant communities of synanthropic vegetation, mainly in the southern part of Ukraine. Diagnostic characters of pollen grains of C. arenarius are discussed and specified. The following characters are recommended for using in practical paleopalynology: dimensions of pollen grains and pores, number of pores, distance between pore margins, exine texture and thickness, and distinctness of columella. The characters that distinguish pollen grains of C. arenarius from pollen of Krascheninnikovia ceratoides (belonging to the same tribe) are reported, as well as their shared characters. 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/176809 Loranthus europaeus (Loranthaceae) in Ukraine: an overview of distribution patterns and hosts Krasylenko, Yu.A.; Gleb, R.Yu.; Volutsa, O.D. Updated information on geographic distribution patterns and hosts of Loranthus europaeus in Ukraine is presented as a list of known localities and a schematic map based on data of field observations, herbarium collections, and literature sources. The field study areas with eight localities directly surveyed by the authors included: Chernivtsi Region (Hertsayivs'ky and Kelmenets'ky districts), Zakarpattia (Transcarpathian) Region (Rakhivs'kyi District) and Khmelnyts'kyi Region (Kamianets-Podils'ky District) of Ukraine. In Ukraine L. europaeus has been recorded since the 19th century. In total, it was reported from ca. 30 localities in Ukraine, mostly in the southwestern regions of the country at the northeastern limits of the Eastern European part of its range. The records from Kyiv Region and Crimea remain questionable. Within its range in Ukraine, L. europaeus parasitizes Quercus species as its primary hosts. In our opinion, this mistletoe species is not expected to become a noxious pest causing considerable damage for the Ukrainian forests, unlike the European mistletoe, Viscum album. Moreover, L. europaeus is recommended for special protection in Khmelnyts'kyi Region and is included in the list of regionally rare plants of administrative units of Ukraine.; У статті наведено оновлені відомості щодо поширення та рослин-господарів рідкісного стеблового напівпаразита дубової омели європейської (Loranthus europaeus) в Україні у вигляді переліку локалітетів та схематичної мапи, складеної на основі польових спостережень, опрацювання гербарних зборів та літературних джерел. Авторами було безпосередньо досліджено близько восьми локалітетів у Чернігівській (Герцаївський та Кельменецький райони), Закарпатській (Рахівський район) та Хмельницькій (Кам'янець-Подільський район) областях. Перші знахідки L. europaeus в Україні відомі з 19 ст. Загалом, цей вид знайдено у близько 30 локалітетах переважно у південно-західний частині України, де він перебуває на північно-східній межі східноєвропейського ареалу. Знахідки у Київський області та Криму потребують підтвердження. Головними господарями L. europaeus в Україні є різні види дубів (Quercus spp.). Цей вид омели, на відміну від омели білої (Viscum album), не завдає суттєвої шкоди лісам України і наразі вона не вважається фітокарантинним видом. Більш того, L. europaeus рекомендовано охороняти на регіональному рівні у Хмельницькій області. 2019-01-01T00:00:00Z