http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162178 2026-04-09T12:01:55Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/176741 Михайло Григорович Попов (1893–1955) Шиян, Н.М.; Кривенко, Д.А. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/176740 Віктор Антонович Гаврилюк (1928–2005) Мамчур, Т.В.; Чорна, Г.А. Вітчизняний вчений – геоботанік, флорист, дендролог, педагог; кандидат біологічних наук (1962), доцент (1969). 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/176739 Подарунок Павла Лозієва Українській академії наук (1920 р.) Шиян, Н.М. Серед наукових установ, які згідно до Статуту УАН від листопада 1918 р. підлягали першочерговому створенню при Академії наук, був Національний ботанічний музей та гербарій. Це мала бути наукова база для забезпечення проведення масштабних досліджень флори й рослинності України та світу. Через низку непереборних історичних обставин ця установа розпочала працювати лише наприкінці 1921 р. До недавнього часу вважалося, що впродовж 1918–1921 рр., коли Національний ботанічний музей та гербарій не функціонували через відсутність приміщення, штату та фінансування, робота з накопичення фондів не проводилася. В 2017 р. серед матеріалів запасників Національного гербарію України – Гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW) було виявлено збірку зразків, яка засвідчила факт передачі у 1920 р. завідувачем канцелярії УАН, відомим українським сходознавцем П. Лозієвим, гербарного альбому для майбутньої ботанічної колекції. Після вивчення цих матеріалів встановлено, що П. Лозієв не є колектором цієї збірки рослин, а знайдений гербарний альбом у минулому належав Черкаській лісовій школі, яка функціонувала впродовж 1888–1920 рр. у с. Руська Поляна (нині Черкаський р-н, Черкаська обл.). У Школі учні навчалися лісовій справі під керівництвом місцевих лісничих. Альбом, який нині нараховує 190 гербарних зразків флори України, був створений як навчальний посібник для студентів Школи, містив зразки рослин природної та культурної флори, зібраних в околицях с. Руська Поляна в 1900–1910 рр. Ймовірно, до П. Лозієва ця колекція потрапила під час однієї з етнографічних експедицій на Черкащину в 1920 р., коли Школа вже припинила свою роботу. Вчений передав гербарний альбом до УАН для майбутнього Національного ботанічного музею та гербарію. Тож досліджена гербарна збірка є важливим документом для історії становлення колекцій Національного гербарію України (KW).; Среди научных учреждений, которые согласно Уставу УАН от ноября 1918 г. предполагалось создать в первую очередь при Академии наук, был Национальный ботанический музей и гербарий. Это должна была быть научная база для обеспечения проведения масштабных исследований флоры и растительности Украины и мира. Из-за ряда непреодолимых исторических обстоятельств это учреждение начало работать только в конце 1921 г. До последнего времени считалось, что в период 1918–1921 гг., когда Национальный ботанический музей и гербарий не функционировали из-за отсутствия помещения, штата и финансирования, работа по накоплению фондов не проводилась. В 2017 среди материалов запасников Национального гербария Украины – Гербария Института ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины (KW) был обнаружен сборник образцов, который свидетельствовал о факте передачи в 1920 г. заведующим канцелярии УАН, известным украинским востоковедом П. Лозиевым, гербарного альбома для будущей ботанической коллекции. После изучения этих материалов установлено, что П. Лозиев не является коллектором этого собрания растений, а найденный гербарный альбом в прошлом принадлежал Черкасской лесной школе, которая функционировала с 1888 по 1920 гг. в с. Русская Поляна (теперь Черкасский р-н, Черкасская обл.). В Школе ученики осваивали лесное дело под руководством местных лесничих. Альбом, который ныне насчитывает 190 гербарных образцов флоры Украины, был создан как учебное пособие для студентов Школы и содержал образцы растений природной и культурной флоры, собранных в окрестностях с. Русская Поляна в 1900–1910 гг. Вероятно, эта коллекция попала к П. Лозиеву во время одной из его этнографических экспедиций по Черкасчине в 1920 г., когда Школа уже прекратила свое существование. Ученый передал гербарный альбом в УАН для будущего Национального ботанического музея и гербария. Таким образом, исследованная гербарная коллекция является важным документом для истории становления фондов Национального гербария Украины (KW).; According to the Statute of the Ukrainian Academy of Sciences (UAS) of November 1918, the National Botanical Museum and the Herbarium were the first to be created among scientific institutions at the Academy. It had to become a scientific basis for conducting large-scale studies of the flora and vegetation of Ukraine and beyond. Through a series of irresistible historical circumstances, this institution began to function only at the end of 1921. Until recently, it was believed that during 1918–1921, when the National Botanical Museum and the Herbarium did not function due to the lack of premises, staff and funding, accumulation of funds was not carried out. In 2017, among the reserve materials of the National Herbarium of Ukraine – the Herbarium of the M.G. Kholodny Institute of Botany of the NAS of Ukraine (KW), a herbarium album was discovered. This was a collection of herbarium specimens given in 1920 as a gift for the future Botanical Collection by the Head of the UAS Office, a well-known Ukrainian Orientalist P. Loziev. After studying these materials it was established that P. Loziev was not the collector of this set of plant specimens; the herbarium album belonged to the Cherkasy Forestry School which functioned in 1888–1920 in Ruska Polyana village (now Cherkasy District, Cherkasy Region). At that School, students were trained in forestry under the guidance of local foresters for two years. The album containing specimens of the natural flora and cultivated plants collected in vicinities of Ruska Polyana in 1900–1910 was prepared as a teaching resource for students of the School. At present, it comprises 190 herbarium specimens of the flora of Ukraine. This collection came to P. Loziev most likely during one of the ethnographic expeditions in Cherkasy Region in 1920, when the School ceased to function. Thus, the herbarium album donated by P. Loziev for the future National Botanical Museum and Herbarium is an important document of the history of the National Herbarium of Ukraine (KW). 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/176738 Вивчення поліморфізму довжини інтронів генів α-тубуліну як метод аналізу генетичної диференціації рослин Пірко, Я.В.; Постовойтова, А.С.; Рабоконь, А.М.; Калафат, Л.О.; Приваліхін, С.М.; Білоножко, Ю.О.; Пірко, Н.М.; Блюм, Я.Б. Розроблено та впроваджено новий вид ДНК-маркерів, які ґрунтуються на аналізі поліморфізму І інтрону генів α-тубуліну. Здійснено біоінформаційний пошук генів α-тубуліну Arabidopsis thaliana, Linum usitatissimum, Oryza sativa, Solanum tuberosum, Solanum lycopersicum. Показано, що більшість генів α-тубуліну містили по 4–5 екзонів та 3–4 інтрони. Виявлено декілька винятків, зокрема ген α-тубуліну A. thaliana TUBA6 містить лише 2 екзони та 1 інтрон, а ген TUBA4 – 3 екзони та 2 інтрони. Встановлено, що довжини інтронів значною мірою відрізняються, навіть у межах одного виду. Також виявлено певну системність у кількості пар нуклеотидів екзонів. На основі даних аналізу екзон-інтронної структури генів α-тубуліну розроблено пару універсальних вироджених праймерів та проведено оцінку поліморфізму довжини І інтрону генів α-тубуліну в Arabidopsis thaliana та різних сортів L. usitatissimum, O. sativa, S. tuberosum та S. lycopersicum. Показано утворення видоспецифічних ДНК-профілів, які містили різну кількість ампліконів І інтрону генів α-тубуліну. Діапазон варіювання розмірів ампліконів фрагментів інтронів, наприклад у S. tuberoum, становив 150–2 000 п. н. Природа появи великих фрагментів ДНК (понад 1 500 п. н.) у електрофоретичних спектрах проаналізованих видів потребує додаткових досліджень, оскільки такі фрагменти в цілому не передбачені результатами біоінформаційного аналізу. Виявлено поліморфізм довжини окремих фрагментів інтронів α-тубуліну серед сортів L. usitatissimum, O. sativa, S. lycopersicum, S. tuberosum, що дозволило диференціювати їх між собою. Отримані результати підтверджують доцільність подальшого використання поліморфізму довжин І інтрону генів α-тубуліну для генотипування та оцінки генетичної різноманітності різних видів та сортів вищих рослин. Розроблена ДНК-маркерна система є універсальною й поєднує в собі надійність, швидкість отримання вихідних даних і простоту їхнього аналізу.; Разработан и внедрен новый вид ДНК-маркеров, которые оценивают полиморфизм I интрона генов α-тубулина. Выполнен биоинформационный поиск генов α-тубулина у Arabidopsis thaliana, Linum usitatissimum, Oryza sativa, Solanum tuberosum и Solanum lycopersicum. Показано, что большинство генов α-тубулина содержат по 4–5 экзонов и 3–4 интрона. Было выявлено несколько исключений. Например, ген α-тубулина A. thaliana TUBA6 содержит только 2 экзона и 1 интрон, а ген TUBA4 – 3 экзона и 2 интрона. Установлено, что длина интронов значительно варьирует даже внутри одного вида. Учитывая данные анализа экзон-интронной структуры генов α-тубулина, была разработана пара универсальных вырожденных праймеров и проведена оценка полиморфизма длины I интрона генов α-тубулина у A. thaliana и различных сортов L. usitatissimum, O. sativa, S. tuberosum, S. lycopersicum. Показано наличие видоспецифических ДНК-профилей, содержащих разное количество ампликонов I интрона генов α-тубулина. Диапазон варьирования размеров ампликонов фрагментов интронов например, S. tuberosum, составлял 150–2 000 п. н. Причина появления больших фрагментов ДНК (свыше 1 500 п. н.) в електрофоретических спектрах проанализированных видов требует дополнительных исследований, поскольку такие фрагменты в целом не предусмотрены результатами биоинформационного анализа. Выявлен полиморфизм длин отдельных фрагментов интронов генов α-тубулина, что позволило дифференцировать различные сорта L. usitatissimum, O. sativa, S. lycopersicum, S. tuberosum между собой. Полученные результаты подтверждают целесообразность дальнейшего использования оценки полиморфизма длин I интрона генов α-тубулина в качестве универсальной ДНК-маркерной системы для проведения генотипирования и оценки генетического разнообразия различных видов (сортов) высших растений.; A new type of DNA markers based on the analysis of the α-tubulin 1st intron polymorphism has been developed and implemented. The bioinformatics search for α-tubulin genes of Arabidopsis thaliana, Linum usitatissimum, Oryza sativa, Solanum tuberosum, and S. lycopersicum has been carried out. It has been shown that most genes of α-tubulin contained 4-5 exons and 3 to 4 introns. Several exceptions have been identified, including the A. thaliana α-tubulin gene TUBA6 that contained only 2 exons and 1 intron, and the TUBA4 gene that consisted of 3 exons and 2 introns. It have been established that the lengths of the introns varies considerably, even within the same species. A certain systemicity was found in the number of nucleotide pairs of exons. Based on data on the analysis of the α-tubulin gene exon-intron structure, the pair of universal degenerate primers have been created and the evaluation of the 1st intron length polymorphism of α-tubulin genes in Arabidopsis thaliana and various varieties of L. usitatissimum, O. sativa, S. tuberosum, S. lycopersicum have been studied. It was shown the formation of species-specific DNA profiles that contained a different number of first intron amplicons of the α-tubulin genes. The range of the size variation of the amplicons of intron fragments, for example in S. tuberosum, was within 150 bp–2000 bp. The nature of the appearance of large DNA fragments (more than 1500 bp) in the electrophoretic spectra of the analyzed species requires additional research, since such fragments are not generally envisaged by the results of the bioinformatics analysis. The polymorphism of the length of individual fragments of α-tubulin introns among L. usitatissimum, O. sativa, S. lycopersicum, S. tuberosum varieties has been determined, which allowed to differentiate them among themselves. In general, data was obtained confirming the feasibility of further using the polymorphism of the lengths of the 1st intron of α-tubulin genes to genotyping and assessing the genetic diversity of different species (varieties) of higher plants. The developed DNA marker system is versatile and combines the reliability, speed of obtaining raw data and the simplicity of their analysis. 2018-01-01T00:00:00Z