http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149524 2026-04-18T06:53:59Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149597 Астрометрический каталог звезд экваториальной зоны KMAC3 Карбовский, В.Л.; Лазоренко, П.Ф.; Буромский, М.И.; Касьян, С.И.; Свачий, Л.Н. Создан каталог положений и звездных V-величин звезд до 17m в зоне склонений от +2 до +5.5°. Каталог содержит 2.05*10⁶ звезд и базируется на наблюдениях, полученных в 2010—2015 гг. на меридианном аксиальном круге МАК ГАО НАН Украины и Астрономической обсерватории Киевского университета им. Тараса Шевченко. Погрешность положений и фотометрии составляет соответственно 0.06—0.08" и 0.04—0.08m для звезд 11—14 m.; Створено каталог положень та зоряних V-величин зірок до 17m в зоні схилень від +2 до +5.5°. Каталог містить 2.05*10⁶ зірок і базується на спостереженнях отриманих у 2010—2015 рр. на меридіанному аксіальному крузі МАК ГАО НАН України та Астрономічної обсерваторії Київського університету ім. Тараса Шевченка. Похибки положень та фотометрії становлять відповідно 0.06—0.08" і 0.04—0.08m для зірок 11—14m.; A catalogue of star positions and V magnitudes for stars down to 17m in the declination zone from 2 to +5.5° was compiled. It contains 2.05*10⁶ stars and is based on the observations obtained from 2010 to 2015 at the meridian circle MAC of the Main Astronomical Observatory of the National Academy of Sciences of Ukraine and Astronomical Observatory of Taras Shevchenko National University of Kyiv. The precision of positions and photometry is 0.06—0.08" and 0.04—0.08m, respectively, for stars of 11—14 magnitude. 2016-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149596 Волновые процессы в ионосфере над Европой, сопровождавшие солнечное затмение 20 марта 2015 г. Черногор, Л.Ф. По данным сети ионозондов, расположенных в Европе, проанализированы ионосферные возмущения на высоте около 300 км, которые сопутствовали солнечному затмению 20 марта 2015 г. Подтверждено, что затмение сопровождалось генерацией гравитационных волн в нейтральной атмосфере и перемещающихся ионосферных возмущений. Период последних был 30...100 мин, а амплитуда относительных возмущений концентрации электронов составляла 4...19 %. Возмущения продолжались не менее 2 ч. В течение затмения амплитуда возмущений чаще увеличивалась, в одном случае она уменьшалась в результате подавления наблюдавшегося прежде волнового процесса процессом, сгенерированным затмением.; За даними мережі іонозондів, розташованих у Європі, проаналізовано іоносферні збурення на ви-соті 300 км, що супроводжували сонячне затемнення 20 березня 2015 р. Підтверджено, що затемнення супроводжувалось генерацією гравітаційних хвиль у нейтральній атмосфері та рухомих іоносферних збурень. Період останніх дорінював 30...100 хв, а амплітуда відносних збурень концентрації електронів складала 4...19 %. Збурення продовжувалися не менше ніж 2 год. Протягом затемнення амплітуда збурень частіше збільшувалась, в одному випадку вона зменшувалась у результаті придушення хвильового процесу, який спостерігався раніше, процесом, що був згенерований затемненням.; To identification of temporal variations of the characteristics of the Jupiter’s cloud layer we take into account the rotation of the planet caused by geometrical modulation, and its orbital motions. Inclination of the axis of rotation to the orbital plane of Jupiter is 3.13°, the angle between the magnetic axis and the axis of rotation β ≈ 10°. Therefore, during the Jovian year Jovicentric magnetic declination of the Earth jm varies from –13.13 to +13.13° and under-the-Sun point on Jupiter’s magnetosphere is changed to 26.26° per orbital period. In this connection variation of Jovimagnetic latitude of the Earth on Jupiter will be a preferably on the influence of solar-driven changes of cloud’s reflective properties and above clouds haze on Jupiter. Because of the orbit eccentricity (e = 0.048450) northern hemisphere obtains on 21 % greater of solar energy flow to the atmosphere, because Jupiter is in perihelia in close to the time of the summer solstice. Results of our studies showed that the ratio of the brightness of the northern and southern tropical and temperate regions Aj is evident factor of the photometric activity of the Jupiter’s atmospheric processes. The obtained from the analysis of observational data for the period from 1962 to 2015, the existence of variations of factor activity Aj of the planet hemispheres with a period of 11.86 years, have allowed us to talk about the existence of the seasonal reconstruction of Jupiter’s atmosphere. 2016-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149595 Сезонные изменения на Юпитере. 1. Показатель активности полушарий Видьмаченко, А.П. Для обнаружения временных вариаций характеристик облачного слоя Юпитера мы учитывали геометрическую модуляцию, вызываемую вращением планеты, и ее движение по орбите. Наклон оси вращения Юпитера к плоскости орбиты составляет 3.13°, угол между магнитной осью и осью вращения β ≈ 10°. За юпитерианский год магнитное йовицентрическое склонение Земли φm изменяется в пределах от –13.13 до +13.13°, и подсолнечная точка на магнитосфере Юпитера за один орбитальный период сдвигается на 26.26°. В связи с этим вариации йовимагнитной широты Земли на Юпитере будут иметь предпочтительное влияние при солнечно-обусловленных изменениях отражательных свойств облачности Юпитера и надоблачной дымки. Из-за эксцентричности орбиты (e = 0.048450) северное полушарие получает почти на 21 % больший приток солнечной энергии к атмосфере, поскольку в близкий к летнему солнцестоянию момент Юпитер находится в перигелии. Результаты наших исследований показали, что отношение Aj яркости северной и южной тропических и умеренных поясов служит наглядным показателем фотометрической активности атмосферных процессов на Юпитере. Анализ наблюдений 1962—2015 гг. обнаружил цикличность изменений показателя активности Aj с периодом около 11.86 лет, что позволило нам говорить о сезонной перестройке атмосферы Юпитера.; Для виявлення варіацій характеристик хмарового шару Юпітера ми брали до уваги спричинену обертанням геометричну модуляцію освітлення планети і враховували її рух по орбіті. Нахил осі обертання Юпітера до площини орбіти становить 3.13°, кут між магнітною віссю і віссю обертання β ≈ 10°. За юпітеріанський рік магнітне йовіцентричне схилення Землі φm змінюється від –13.13 до + 13.13°, і підсонячна точка на магнітосфері Юпітера за один орбітальний період зміщується на 26.26°. У зв’язку з цим варіації йовімагнітної широти Землі на Юпітері матимуть переважний вплив при сонячно-обумовлених змінах відбивних властивостей хмар Юпітера і серпанку над хмарами. Через ексцентричність орбіти (e = 0.048450) північна півкуля отримує майже на 21 % більший приплив сонячної енергії до атмосфери, оскільки у близький до літнього сонцестояння момент Юпітер перебуває у перигелії. Результати наших досліджень показали, що відношення Aj яскравості північних і південних тропічних і помірних поясів є наочним покажчиком фотометричної активності атмосферних процесів на Юпітері. Аналіз спостережень 1962—2015 рр. виявив циклічність змін покажчика активності Aj з періодом близько 11.86 р., що дозволяє говорити про сезонну перебудову атмосфери Юпітера.; To identification of temporal variations of the characteristics of the Jupiter’s cloud layer we take into account the rotation of the planet caused by geometrical modulation, and its orbital motions. Inclination of the axis of rotation to the orbital plane of Jupiter is 3.13°, the angle between the magnetic axis and the axis of rotation β ≈ 10°. Therefore, during the Jovian year Jovicentric magnetic declination of the Earth jm varies from –13.13 to +13.13° and under-the-Sun point on Jupiter’s magnetosphere is changed to 26.26° per orbital period. In this connection variation of Jovimagnetic latitude of the Earth on Jupiter will be a preferably on the influence of solar-driven changes of cloud’s reflective properties and above clouds haze on Jupiter. Because of the orbit eccentricity (e = 0.048450) northern hemisphere obtains on 21 % greater of solar energy flow to the atmosphere, because Jupiter is in perihelia in close to the time of the summer solstice. Results of our studies showed that the ratio of the brightness of the northern and southern tropical and temperate regions Aj is evident factor of the photometric activity of the Jupiter’s atmospheric processes. The obtained from the analysis of observational data for the period from 1962 to 2015, the existence of variations of factor activity Aj of the planet hemispheres with a period of 11.86 years, have allowed us to talk about the existence of the seasonal reconstruction of Jupiter’s atmosphere. 2016-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149594 Вертикальная структура объемного коэффициента рассеяния аэрозоля в широтных поясах диска Юпитера Овсак, А.С.; Тейфель, В.Г.; Лысенко, П.Г. Представлены зависимости объемного коэффициента рассеяния аэрозоля от давления в атмосфере Юпитера. При расчетах методом разделения газового и аэрозольного поглощения учтено поглощение света в непрерывном спектре. Для анализа использованы данные спектрофотометрических измерений Юпитера в полосах поглощения метана на 727 и 619 нм — геометрического альбедо (1993 г.) и отражательной способности ряда широтных деталей (2013 г.). Зависимости для интегрального диска и у широтных поясов планеты-гиганта на высотных уровнях тропосферы, в диапазоне давлений 0.4—2 бар оказались похожими. В этой части атмосферы выявлено три ее самых мощных облачных слоя с наибольшим значением коэффициента в диапазоне давления от 0.8 бар в полосе NTB до 1.33 бар — в STB. В промежутке давления 2—4 бар в исследованных широтных поясах, кроме NTB и STB, выявлен четвертый аэрозольный слой, высотное расположение и вертикальная структура которого в поясах существенно различаются. На больших глубинах вероятно наличие еще одного аэрозольного слоя, начальный уровень и протяженность которого в разных широтных поясах разные. У большинства исследованных широтных поясов на уровнях атмосферы с давлением более 3 бар проявилась спектральная зависимость , что, возможно, указывает на изменение размера аэрозольных частиц или их природы.; Представлено залежності об’ємного коефіцієнта розсіяння аерозолю від тиску в атмосфері Юпітера. При розрахунках методом розділення газового і аерозольного поглинання враховано поглинання світла в неперервному спектрі. Для аналізу використано дані спектрофотометричних вимірювань Юпітера у смугах поглинання метану на 727 і 619 нм — геометричного альбедо (1993 р.) та відбивної здатності ряду широтних смуг у (2013 р.). Залежності для інтегрального диску та в широтних смугах планети-гіганта на висотних рівнях тропосфери в діапазоні тиску 0.4—2 бар виявилися схожими. У цій частині атмосфери виявлено три її найпотужніші хмарові шари з найбільшим значенням коефіцієнта у діапазоні тиску від 0.8 бар у смузі NTB до 1.33 бар — у STB. У проміжку тиску 2—4 бар в досліджених широтних смугах, крім NTB і STB, виявлено четвертий аерозольний шар, висотне розміщення і вертикальна структура якого у смугах суттєво відрізняються. На більших глибинах ймовірна наявність ще одного аерозольного шару, початковий рівень і протяжність якого у різних широтних смугах також різні. У більшості з досліджених широтних смуг, на рівнях атмосфери з тиском більше 3 бар, проявилася спектральна залежність , що, ймовірно, вказує на зміну розміру аерозольних частинок чи їхньої природи.; A behavior with depth in the Jovian atmosphere for the values of aerosol volume scattering coefficient was shoved. The absorption in the continuous spectrum considered, thanks to the use the method of separation an aerosol and gas absorption during the calculations. We used the data of spectrophotometric measurements of Jupiter in the methane absorption bands on 727 and 619 nm — geometrical albedo in 1993 and reflectivity for a number of latitudinal strips in 2013. The dependences of for the integral disc and in the latitudinal strips of the planet-giant, on the altitude levels of a troposphere in the pressure range 0.4—2 bar, was similar. The three most powerful cloud layers with a maximum value of coefficient in the pressure range from 0.8 bar in the strip NTB to 1.33 bar in the STB was found in this part of the atmosphere. The fourth, enough powerful cloud layer in the pressure range of 2—4 bar in all investigated bands, except NTB and STB, was detected. The altitude level and the vertical structure of this layer are significantly different. We have found a possible another layer on the great depths, the initial level and length of which in latitudinal bands also differ. A spectral dependence of in the most of the investigated latitudinal bands was been manifested deeper then 3 bars level. This probably indicates a change in the size of aerosol particles. 2016-01-01T00:00:00Z