http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/147641 2026-04-16T12:02:30Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148422 Титульні сторінки та зміст 2013-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148134 Different Efficacy of Nanoparticle and Conventional ZnO in an Animal Model of Anxiety Torabi, M.; Kesmati, M.; Harooni, H.E.; Varzi, H.N. As has been shown, trace element supplementation by zinc, e.g., in the form of zinc oxide (ZnO), can significantly influence the anxiety level. We investigated the effects of ZnO in the form of nanoparticles (NPs) in comparison with conventional ZnO (cZnO) in an animal model of anxiety. Adult male Wistar rats were divided into seven groups, control (receiving 0.9% saline) and six groups receiving 5, 10, and 20 mg/kg ZnO NPs and 5, 10, and 20 mg/kg cZnO. All drugs dispersed in 0.9% saline were injected i.p.; 30 min later, the anxiety level was estimated according to the results of the elevated plus maze test. ZnO NPs (5 mg/kg) and cZnO (10 and 20 mg/kg) significantly increased the normalized values of time spent in open arms (open arm time, OAT, %) in comparison with the control group (P < 0.05). This is indicative of the anxiolytic effects of these components; in addition, 20 mg/kg ZnO NPs reduced the intensity of locomotor activity (P < 0.05). The serum zinc concentration was increased manifold by anxiolytic doses of the components. All doses increased serum pH to 8.05-8.10 and kept this index constant for 24 h. These results indicate that the anxiolytic effect of ZnO NPs is much more intense than that of conventional ZnO, but the introduction of ZnO NP as a new drug for the treatment of anxiety disorders needs further investigations; Як було показано, додавання мікроелементу цинку (наприклад, у формі окису цинку, ZnO) може істотно впливати на рівень тривожності. Ми досліджували вплив ZnO у формі наночасток (НЧ) порівняно зі стандартним ZnO (сZnO) на пов’язану з тривогою поведінку у щурів. Дорослі щури лінії Вістар були поділені на сім груп – контрольну групу (тварини отримували фізіологічний розчин) та шість груп щурів, котрі отримували 5, 10 та 20 мг/кг ZnOНЧ, а також 5, 10 та 20 мг/кг сZnO. Усі дисперговані у 0.9 %-му фізіологічному розчині препарати ін’єкували внутрішньоочеревинно; через 30 хв після ін’єкції рівень тривоги оцінювали згідно з результатами тесту піднятого 2013-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148130 Локальна сигналізація в дендритах та механізми короткострокової пам’яті Лебедєва, С.О.; Степанюк, А.Р.; Білан, П.В. Традиційно основною функцією дендритів вважають збір інформації від синаптичних входів, розміщених на них, і передачу цієї інформації до соми нейрона. Протягом останніх років таку точку зору було істотною мірою переглянуто у зв’язку з новими результатами, згідно з якими дендрити можуть виконувати роль структурнофункціональних одиниць або навіть комплексів, що реалізують незалежну обробку та сигналізацію, проводячи локальні обчислювальні операції. Результати останніх потім транслюються до інших частин нейрона або до інших нейронів через викид трансмітерів і нейромодуляторів з дендрита. Існує також гіпотеза, що дендритний сегмент завдяки тимчасовим змінам збудливості його мембрани (процесу постполяризації після генерації потенціалу дії та пластичності цього процесу) може відігравати роль структурної одиниці (юніта) пам’яті, а саме запам’ятовувати, розпізнавати та “прогнозувати” послідовності вхідних сигналів. У даній статті обговорюється гіпотеза, згідно з якою поодинокий дендритний сегмент може являти собою відносно незалежну фундаментальну одиницю сигналізації в нервовій системі. У такому контексті дендритний сегмент є базисною організаційною одиницею пам’яті, інтеграції дії синаптичних входів, реалізації синаптичної і гомеостатичної пластичності та контролю місцевих клітинних процесів (наприклад, таких, як трансляція при синтезі протеїнів). 2013-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148129 Поддержание вертикальной позы человека при нарушении стабильности зрительно воспринимаемого окружения: влияние инструкции, направленной на контроль колебаний тела Сметанин, Б.Н.; Кожина, Г.В.; Попов, А.К. Исследовали поддержание вертикальной позы в условиях погружения человека в виртуальную трехмерную зрительную среду (ВЗС). ВЗС состояла из двух планов: передний представлял собой окно комнаты, а задний – фрагмент городского пейзажа за окном. Компьютерная программа позволяла связывать колебания тела в сагиттальной плоскости со смещениями переднего плана ВЗС, делая последний подвижным. В ходе тестирования такая связь могла быть как противофазной (ПФ-), так и синфазной (СФ-); задний план всегда оставался неподвижным. Каждый эксперимент включал в себя две части. В первой из них испытуемым не сообщали о том, что в отдельных пробах колебания тела будут связаны со смещениями зрительной среды, и предлагали смотреть на какой-либо объект неподвижного заднего плана. Во второй части испытуемым заранее сообщали, что такая связь будет присутствовать, и предлагали минимизировать колебания тела в сагиттальной плоскости, отслеживая смещения переднего плана относительно какого-либо заранее выбранного объекта на ее заднем плане. Пробы со связью колебаний тела и ВЗС перемежали пробами со стоянием при полностью неподвижном зрительном окружении (НЗО) и пробами со стоянием при закрытых глазах (ЗГ). Вклад зрительного контроля в поддержание позы оценивали по изменениям амплитудно-частотных характеристик двух переменных – смещений вертикальной проекции центра тяжести тела (ЦТ) и разности между положением центра давления стоп (ЦДС) и проекцией ЦТ. Изменения проекции ЦТ рассматривали как основную контролируемую переменную при поддержании позы, а ЦДС–ЦТ – как переменную, которая содержит в себе информацию об изменениях результирующей мышечно-суставной жесткости в голеностопных суставах, связанной с активностью мышц голеней. Анализ осцилляций ЦТ и ЦДС–ЦТ выявил четкую зависимость их спектров от направления связи между смещениями тела и колебаниями переднего плана и от инструкции, полученной испытуемыми. В первой группе тестов при СФ-связи среднеквадратические значения (RMS) спектров колебаний обеих переменных находились в том же диапазоне, что и при стоянии с ЗГ, а при ПФ-связи были ближе к зоне значений, характерных для условий НЗО. Во второй группе тестов RMS спектров, вычисленные для обеих переменных, были количественно иными: в случае ПФ-связи колебаний тела и переднего плана они были меньше значений, выявленных в условиях стояния с НЗО, а в случае СФ-связи – меньше значений, характерных для стояния с ЗГ. Введение инструкции во второй группе тестов отражалось и в изменениях параметров переменной ЦДС–ЦТ. В частности, при ПФ-связи RMS спектров колебаний этой переменной несколько уменьшались, а их медианная частота существенно увеличивалась. Полученные данные позволяют полагать, что улучшение стабильности стояния после введения инструкции, уточняющей зрительный контроль и акцентирующей его на одном направлении колебаний тела, является результатом более активного использования зрительной обратной связи в условиях восприятия нестабильного переднего плана ВЗС. Это следует рассматривать как одно из доказательств эффективного участия зрения в позном контроле при нарушении стабильности внешнего окружения.; Досліджували підтримування вертикальної пози в умовах занурення людини у віртуальне тривимірне зорове середовище (ВЗС). ВЗС складалось із двох планів: передній являв собою вікно кімнати, а задній – фрагмент пейзажу за вікном. Комп’ютерна програма дозволяла пов’язувати коливання тіла в сагітальній площині з переднім планом ВЗС, що робило його рухливим. У перебігу тестування такий зв’язок міг бути як протифазним (ПФ-), так і синфазним (СФ-); задній план завжди залишався нерухомим. Кожний експеримент включав в себе дві частини. У першій з них при проведенні проб випробуваних не сповіщали про те, що в окремих пробах коливання тіла будуть пов’язані зі зрушеннями зорового середовища, і пропонували їм дивитися на будь-який об’єкт нерухомого заднього плану. У другій частині випробуваних заздалегідь повідомляли про наявність такого зв’язку і пропонували їм мінімізувати коливання тіла в сагітальній площині, відслідковуючи зміщення переднього плану щодо будь-якого заздалегідь обраного об’єкта на її задньому плані. Проби із зв’язком коливань тіла та ВЗС чергували з пробами зі стоянням при цілком нерухомому зоровому оточенні (НЗО) та пробами зі стоянням при заплющених очах (ЗО). Внесок зорового контролю в підтримування пози оцінювали за змінами амлітудно-частотних характеристик елементарних змінних, які обчислювали згідно з траєкторією переміщень центра тиснення стоп (ЦТС). Цими змінними була вертикальна проекція центра ваги тіла (ЦВ) і різниця між ЦТС і вертикальною проекцією ЦВ. Зміни проекції ЦВ розглядали як основну контрольовану змінну, котра вміщувала інформацію про зміни результуючої м’язово-суглобової жорсткості в гомілковостопних суглобах, пов’язаної з активністю м’язів гомілок. Аналогічним чином аналізували проби, отримані в разі стояння в умовах НЗО та ЗО. Аналіз змінних ЦВ і ЦТС–ЦВ виявив чітку залежність їх спектрів коливань від напрямку зв’язку між зміщеннями тіла та коливаннями переднього плану і від інструкції, отриманої випробуваними. У першій групі тестів при СФ-зв’язку середньоквадратичні значення (RMS) спектрів коливань обох змінних знаходились у тому ж самому діапазоні, що й при стоянні із ЗО, а при ПФ-зв’язку були ближчими до зони значень, характерних для умов НЗО. У другій групі тестів RMS спектрів, обчислені для обох змінних, були кількісно іншими: у разі ПФ-зв’язку коливань тіла та переднього плану вони були менше значень, виявлених в умовах стояння з НЗО, а в разі СФ-зв’язку – менше значень, характерних для стояння із ЗО. Уведення інструкції в другій групі тестів відображувалось і в змінах параметрів змінної ЦТС–ЦВ. Зокрема, при ПФ-зв’язку RMS спектрів коливань цієї змінної дещо змінювались, а їх медіанна частота істотно збільшувалася. Отримані дані дозволяють вважати, що покращення стабільності стояння після введення інструкції, уточнюючої зоровий контроль та акцентуючої його на одному напрямку коливань тіла, є результатом більш активного використання зорового зворотного зв’язку в умовах сприйняття нестабільного переднього плану ВЗС. Це, очевидно, слугує доказом ефективної участі зору в позному контролі при порушенні стабільності зовнішнього оточення. 2013-01-01T00:00:00Z