http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/144368 2026-04-12T04:50:22Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/145701 Оцінка цитотоксичної активності лектиноподібної речовини B. subtilis B-7724 у системі in vitro Федосова, Н.І.; Караман, О.М.; Воєйкова, І.М.; Симчич, Т.В.; Іванченко, А.В.; Черемшенко, Н.Л.; Круць, О.О.; Діденко, Г.В. Мета: оцінка in vitro цитотоксичної дії на пухлинні та імунокомпетентні клітини лектину, виділеного з фільтрату культуральної рідини Bacillus subtilis В-7724 за модифікованим методом. Об’єкт і методи: лектиноподібну речовину (ЛПР) отримували із культуральної рідини В. subtilis В-7724 після 10-добового культивування на стандартизованому середовищі Гаузе. Досліджували in vitro цитотоксичну активність ЛПР проти клітин пухлинних (раку Ерліха, меланоми В16, А549, К562) або умовно нормальних (MDBK) клітинних ліній, а також клітин імунокомпетентних органів інтактних мишей лінії Balb/c. Оцінку цитотоксичного впливу проводили, використовуючи цитоморфологічний аналіз за допомогою світлового мікроскопа та колориметричний МТТ-тест. Статистичну обробку результатів проводили за загальноприйнятими методами. Вірогідність різниці між контрольними та дослідними вимірами оцінювали за t-критерієм Стьюдента. Результати: ЛПР, виділена з середовища росту мікроорганізму B. subtilis В-7724, виявляє дозозалежну цитотоксичну активність щодо клітин різних модельних пухлин: мінімальну активність виявляє в концентрації 0,02 мг/мл, максимальну — 0,1 мг/мл. Серед клітин перевивних пухлинних ліній найбільш чутливою виявилася меланома В16: індекс цитотоксичності (ІЦ) становив 72,3% (0,02 мг/мл) та 97,2% (0,04 мг/мл). Практично нечутливими до цитотоксичної дії ЛПР були клітини лінії К562: ІЦ = 13,4% (0,02 мг/мл) та 22,3% (0,04 мг/мл). Серед клітин імунокомпетентних органів найбільш чутливими до дії ЛПР виявилися клітини тимуса. Більш резистентні клітини макрофагальної ланки: додавання ЛПР в концентрації 0,02 мг/мл практично не мало цитотоксичного впливу: через 60 хв ІЦ = 14,8%, через 24 год — 60,9%. Імунотоксичну дію виявляла концентрація ЛПР 0,1 мг/мл (ІЦ 90,2–99,5%). Висновок: концентрації ЛПР 0,02–0,04 мг/мл у подальшому можуть бути використані в дослідах in vivo як такі, що володіють цитотоксичною активністю щодо пухлинних клітин, але водночас не мають суттєвої імунотоксичної дії. Одержані результати можуть стати підґрунтям для вдосконалення напрямків і методів використання ЛПР B. subtilis B-7724 в онкологічній клінічній практиці.; Objective: in vitro evaluation of cytotoxic activity in relation to tumor cells of various lines and immunotoxic activity of lectin-like substance (LLS) isolated from the culture liquid medium filtrate of В. subtilis В-7724 by the modified method. Object and methods: LLS was obtained from the culture medium B. subtilis B-7724, after 10-day cultivation on a standardized medium. The in vitro cytotoxic activity of LLS was investigated in relation to tumor cells (Ehrlich cancer, melanoma B16, A549, K562) or conditionally normal (MDBK) cell lines, as well as cells of the immune-competent organs of Balb/c intact mice. The evaluation of the cytotoxic effect was performed using a cytomorphological analysis using a light microscope and a colorimetric MTT test. The wells with culture medium and target cells, which did not add the test drug, served as control. Statistical processing of the results was carried out according to commonly accepted methods. The probability of the difference between control and experimental measurements was estimated by the Student t-criterion. Results: LLS isolated from the growth medium of the microorganism В. subtilis В-7724, detects dose-dependent cytotoxic activity in relation to cells of various model tumors: the minimum activity is found at a concentration of 0.02 mg/ml, maximum — 0.1 mg/ml. Among the cells of transplantable tumor lines, the melanoma B16: cytotoxic index (CI) = 72.3 (0.02 mg/ml) and 97.2% (0.04 mg/ml) was the most sensitive. The cells of the K562 line: CI = 13.4 (0.02 mg/ml) and 22.3% (0.04 mg/ml) were virtually insensitive to the LLS of the cytotoxic action. Among the cells of the immunocompetent organs, the most sensitive to the action of LLS were thymus cells. More resistant macrophage cells: adding LLS at a concentration of 0.02 mg/ml practically did not have a cytotoxic effect: after 60 minutes CI = 14.8%, after 24 hours — 60.9%. Immunotoxic effect showed a concentration of LLS 0.1 mg/ml (CI = 90.2–99.5%). Conclusion: LLS concentrations of 0.02–0.04 mg/ml can be used subsequently in vivo experiments as having cytotoxic activity against tumor cells, but at the same time, have no significant immunotoxic activity. The obtained results can form the basis for improving the directions and methods of using В. subtilis В-7724 LLS in oncology clinical practice. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/145585 Дескриптивная эпидемиология онкогематологических последствий аварии на ЧАЭС для детского населения Украины, Республики Беларусь и Российской Федерации Гуслицер, Л.Н.; Завелевич, М.П.; Коваль, С.В.; Скляренко, Л.М.; Глузман, Д.Ф.; Фильченков, А.А. Эпидемиологические данные, имевшиеся на момент аварии на Чернобыльской атомной электростанции (ЧАЭС), свидетельствуют о том, что лейкозы у детей имеют наиболее высокие коэффициенты радиационного риска. После аварии на ЧАЭС был проведен ряд исследований по выяснению возможной связи между длительным воздействием радиации в малых дозах и риском возникновения острых лейкозов у детей. В работе представлен анализ результатов таких исследований по данным доступной литературы, проанализирована их методология. Рассмотрены сложности, связанные с изучением лейкемогенных эффектов радиации в постчернобыльский период. Дескриптивные экологические исследования, проведенные к настоящему времени, не обладают достаточной чувствительностью для обнаружения возможного относительно небольшого прироста частоты лейкозов у детей, проживающих в регионах, загрязненных радионуклидами. Рассмотрены также данные по изучению структуры лейкозов и лимфом у детей Украины в постчернобыльский период в отделе онкогематологии Института экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е. Кавецкого НАН Украины на протяжении 1994–2005 гг. Хотя единичные исследования по методу «случай — контроль» выявили дозозависимое повышение риска развития гемобластозов у детей в условиях долговременного воздействия радиации в малых дозах, они пока недостаточны для окончательного суждения об онкогематологических последствиях аварии на ЧАЭС для детского населения Украины, Республики Беларусь и Российской Федерации. Последующий анализ различных форм гемобластозов среди лиц, родившихся в ранние сроки после аварии на ЧАЭС, важен для решения вопроса о возможных последствиях длительного облучения в малых дозах.; Епідеміологічні дані, наявні на момент аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), свідчать про те, що лейкози у дітей мають найвищі коефіцієнти радіаційного ризику. Після аварії на ЧАЕС було проведено ряд досліджень зі з’ясування можливого зв’язку між тривалим впливом радіації в малих дозах і ризиком виникнення гострих лейкозів у дітей. У роботі представлений аналіз результатів таких досліджень за даними доступної літератури, проаналізовано їхню методологію. Розглянуто труднощі, пов’язані з вивченням лейкемогенних ефектів радіації в постчорнобильський період. Дескриптивні екологічні дослідження, проведені до цього часу, не мають достатньої чутливості для виявлення можливого відносно невеликого приросту частоти лейкозів у дітей, які проживають у регіонах, забруднених радіонуклідами. Розглянуто також дані з вивчення структури лейкозів і лімфом у дітей України в пост чорнобильський період, отримані у відділі онкогематології Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України впродовж 1994–2005 рр. Хоча поодинокі дослідження за методом «випадок — контроль» виявили дозозалежне зростання ризику розвитку гемобластозів у дітей в умовах довготривалого впливу радіації в малих дозах, вони поки недостатні для остаточного судження щодо онкогематологічних наслідків аварії на ЧАЕС для дитячого населення України, Республіки Білорусь та Російської Федерації. Подальший аналіз різних форм гемобластозів серед осіб, що народилися в ранні терміни після аварії на ЧАЕС, важливий для вирішення питання про можливі наслідки тривалого опромінення в малих дозах.; According to the epidemiologic data available prior to Chernobyl accident, the radiation risk of childhood leukemia is the highest one. Several studies attempted to elucidate the possible association between the chronic radiation exposure at low doses and the risk of acute leukemia in children after Chernobyl accident. The major findings of these studies and their methodology are analyzed according to the data of the available literature. The difficulties facing the studies of leukemogenic effects of radiation in post-Chernobyl period are considered. Up to present, the descriptive ecological studies have not possessed the sufficient statistical power for detecting the putative small increase in leukemia incidence in children inhabiting the regions contaminated with radionuclides. The article also focuses on the data disclosing the proportions of various forms of leukemias diagnosed in children at Oncohematology Department of R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology, NAS of Ukraine in 1994–2005. Although the dose-dependence increase in leukemia risk in children chronically exposed to low doses of radiation was noticed in a few «case — control» studies, these limited findings are not sufficient for the definitive conclusions on the oncohematological consequences of Chernobyl accident for children population of Ukraine, Republic of Belarus and Russian Federation. The analysis of various forms of hemoblastoses among the patients born early after Chernobyl accident is of importance for elucidating the probable consequences of long-term effects of low-dose irradiation. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/145584 Про роботу Експертної проблемної комісії «Онкологія» МОЗ та НАМН України Чергове засідання Експертної проблемної комісії (ЕПК) «Онкологія» МОЗ і НАМН України відбулося 4 липня 2018 р. на базі Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України. До порядку денного включено питання щодо розгляду та експертної оцінки методичних рекомендацій та інформаційних листів про нововведення в системі охорони здоров’я. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/145583 Медикаментозне лікування пацієнтки з первинною дилатаційною кардіоміопатією та меланомою шкіри: клінічний випадок Носко, М.М.; Банахевич, Н.В. На сьогодні наявні лише окремі повідомлення щодо лікування хворих на первинну дилатаційну кардіоміопатію, у яких виникло злоякісне новоутворення. Зважаючи на обмеженість такої інформації, мета нашої публікації — опис і аналіз власного досвіду лікування пацієнтки з меланомою шкіри і первинною дилатаційною кардіоміопатією. Специфічне первинне протипухлинне лікування включало оперативне втручання, інтерферонотерапію (інтерферон альфа-2b). За прогресування захворювання була рекомендована пероральна хіміотерапія темозоломідом. Токсичні прояви з боку серцевої системи зареєстровано після 6 курсів. На тлі подальшого прогресування встановлено наявність мутації BRAF V600E та призначено пероральну таргетну терапію. Всі етапи лікування проводили у співпраці з кардіологами. Безрецидивний період становив 6 міс, терапію метастатичного процесу проводили практично 2 роки.; Currently, there are only some reports on the treatment of patients with primary dilated cardiomyopathy who have a malignant neoplasm. Due to the limited availability of such information, the purpose of our publication is to describe and analyze our own experience in the treatment of skin melanoma and dilated cardiomyopathy. Specific primary antitumor treatment included surgical intervention, interferonotherapy (interferon alpha-2b). With the progression of the disease, oral chemotherapy with temozolomide was recommended. Toxic manifestations from the cardiac system are registered after 6 courses. On the background of further progression, the presence of the BRAF V600E mutation has been identified and target therapy has been prescribed. All stages of treatment were performed in collaboration with cardiologists. Period without relapse of the disease was 6 months, the therapy of the metastatic process was practically 2 years. 2018-01-01T00:00:00Z