http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/133101 2026-04-12T04:50:22Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/145701 Оцінка цитотоксичної активності лектиноподібної речовини B. subtilis B-7724 у системі in vitro Федосова, Н.І.; Караман, О.М.; Воєйкова, І.М.; Симчич, Т.В.; Іванченко, А.В.; Черемшенко, Н.Л.; Круць, О.О.; Діденко, Г.В. Мета: оцінка in vitro цитотоксичної дії на пухлинні та імунокомпетентні клітини лектину, виділеного з фільтрату культуральної рідини Bacillus subtilis В-7724 за модифікованим методом. Об’єкт і методи: лектиноподібну речовину (ЛПР) отримували із культуральної рідини В. subtilis В-7724 після 10-добового культивування на стандартизованому середовищі Гаузе. Досліджували in vitro цитотоксичну активність ЛПР проти клітин пухлинних (раку Ерліха, меланоми В16, А549, К562) або умовно нормальних (MDBK) клітинних ліній, а також клітин імунокомпетентних органів інтактних мишей лінії Balb/c. Оцінку цитотоксичного впливу проводили, використовуючи цитоморфологічний аналіз за допомогою світлового мікроскопа та колориметричний МТТ-тест. Статистичну обробку результатів проводили за загальноприйнятими методами. Вірогідність різниці між контрольними та дослідними вимірами оцінювали за t-критерієм Стьюдента. Результати: ЛПР, виділена з середовища росту мікроорганізму B. subtilis В-7724, виявляє дозозалежну цитотоксичну активність щодо клітин різних модельних пухлин: мінімальну активність виявляє в концентрації 0,02 мг/мл, максимальну — 0,1 мг/мл. Серед клітин перевивних пухлинних ліній найбільш чутливою виявилася меланома В16: індекс цитотоксичності (ІЦ) становив 72,3% (0,02 мг/мл) та 97,2% (0,04 мг/мл). Практично нечутливими до цитотоксичної дії ЛПР були клітини лінії К562: ІЦ = 13,4% (0,02 мг/мл) та 22,3% (0,04 мг/мл). Серед клітин імунокомпетентних органів найбільш чутливими до дії ЛПР виявилися клітини тимуса. Більш резистентні клітини макрофагальної ланки: додавання ЛПР в концентрації 0,02 мг/мл практично не мало цитотоксичного впливу: через 60 хв ІЦ = 14,8%, через 24 год — 60,9%. Імунотоксичну дію виявляла концентрація ЛПР 0,1 мг/мл (ІЦ 90,2–99,5%). Висновок: концентрації ЛПР 0,02–0,04 мг/мл у подальшому можуть бути використані в дослідах in vivo як такі, що володіють цитотоксичною активністю щодо пухлинних клітин, але водночас не мають суттєвої імунотоксичної дії. Одержані результати можуть стати підґрунтям для вдосконалення напрямків і методів використання ЛПР B. subtilis B-7724 в онкологічній клінічній практиці.; Objective: in vitro evaluation of cytotoxic activity in relation to tumor cells of various lines and immunotoxic activity of lectin-like substance (LLS) isolated from the culture liquid medium filtrate of В. subtilis В-7724 by the modified method. Object and methods: LLS was obtained from the culture medium B. subtilis B-7724, after 10-day cultivation on a standardized medium. The in vitro cytotoxic activity of LLS was investigated in relation to tumor cells (Ehrlich cancer, melanoma B16, A549, K562) or conditionally normal (MDBK) cell lines, as well as cells of the immune-competent organs of Balb/c intact mice. The evaluation of the cytotoxic effect was performed using a cytomorphological analysis using a light microscope and a colorimetric MTT test. The wells with culture medium and target cells, which did not add the test drug, served as control. Statistical processing of the results was carried out according to commonly accepted methods. The probability of the difference between control and experimental measurements was estimated by the Student t-criterion. Results: LLS isolated from the growth medium of the microorganism В. subtilis В-7724, detects dose-dependent cytotoxic activity in relation to cells of various model tumors: the minimum activity is found at a concentration of 0.02 mg/ml, maximum — 0.1 mg/ml. Among the cells of transplantable tumor lines, the melanoma B16: cytotoxic index (CI) = 72.3 (0.02 mg/ml) and 97.2% (0.04 mg/ml) was the most sensitive. The cells of the K562 line: CI = 13.4 (0.02 mg/ml) and 22.3% (0.04 mg/ml) were virtually insensitive to the LLS of the cytotoxic action. Among the cells of the immunocompetent organs, the most sensitive to the action of LLS were thymus cells. More resistant macrophage cells: adding LLS at a concentration of 0.02 mg/ml practically did not have a cytotoxic effect: after 60 minutes CI = 14.8%, after 24 hours — 60.9%. Immunotoxic effect showed a concentration of LLS 0.1 mg/ml (CI = 90.2–99.5%). Conclusion: LLS concentrations of 0.02–0.04 mg/ml can be used subsequently in vivo experiments as having cytotoxic activity against tumor cells, but at the same time, have no significant immunotoxic activity. The obtained results can form the basis for improving the directions and methods of using В. subtilis В-7724 LLS in oncology clinical practice. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/145700 Аналіз безпосередніх результатів застосування режиму XELOX при передопераційному хіміопроменевому лікуванні пацієнтів з місцевопоширеним раком прямої кишки Звірич, В.В.; Бурлака, А.А.; Бабак, Л.В.; Колеснік, О.О. Мета: порівняльна оцінка ефективності та клінічної безпеки неоад’ювантної хіміопроменевої терапії (НАХПТ) за використання режиму XELOX або монохіміотерапії препаратами фторпіримідинів у хворих на місцево-поширений рак прямої кишки (МПРПК). Об’єкт і методи: розпочато проспективне рандомізоване одноцентрове дослідження в умовах клініки Національного інституту раку. Пацієнтів із клініко-радіологічним діагнозом рандомізували у співвідношенні 1:1. У хворих основної (О) групи (n = 35) застосовували променеву терапію (ПТ) сумарною вогнищевою дозою (СВД) 50,4 Гр (1,8 Гр × 28) та поліхіміотерапію в режимі XELOX. У хворих групи порівняння (П) (n = 34) проводили ПТ СВД 50,4 Гр (1,8 Гр × 28) та монохіміотерапію на основі препаратів групи фторпіримідинів. Ефективність НАХПТ визначали за даними МРТ та рівнем лікувального патоморфозу. Прояви токсичності хіміотерапії реєстрували згідно з критеріями СТСАЕ 4.03. Усім хворим були проведені оперативні втручання різних видів. Результати: в обох групах досягнуто статистично однакового (р > 0,05) високого радикалізму операції, хоча частота R0 резекції була дещо вищою у хворих групи О — 33 (97,1%) проти 25 (93,5%) у групі П. R2 резекцій не було. В обох групах найчастіше (58,1–79,4%) відмічали гастроінтестинальні прояви токсичності хіміотерапії (I–II ступеня). У групі О частіше, ніж у групі П, реєстрували токсичність III та IV ступенів (35,3 проти 19,4%): зокрема, анемію — 2 (5,9%) і 1 (2,9%) проти 1 (3,2%) і 1 (3,2%), анорексію — 4 (11,7%) і 0 (0%) проти 3 (9,7%) і 0 (0%), нейротоксичність — 3 (8,8%) і 2 (5,9%) проти 1 (3,2%) і 0 (0%) відповідно, але відмінності не достовірні (р = 0,151). Висновок: оксаліплатинвмісна НАХПТ (режим XELOX) при МПРПК є безпечною тактикою за умови проведення селекції хворих в спеціалізованих онкологічних центрах.; Objective: a comparative evaluation of the study of the efficacy and clinical safety of neoadjuvant chemotherapy (NACT) for the use of the XELOX regimen or monochemotherapy with fluoropyrimidine preparations in patients with locally advanced rectal cancer (LARC). Object and methods: a prospective, randomized, single-centered study was started in the clinic of the National Cancer Institute. Patients with a clinically radiologic diagnosis were randomized to a ratio of 1:1. Patients with the main (O) group (n = 35) performed radiotherapy (RT) with a total focal dose (TFD) of 50.4 Gy (1.8 Gy × 28) and polychemotherapy in XELOX regimen. Patients in the comparison group (C) (n = 34) performed TFD 50.4 Gy (1.8 Gy × 28) and monochemotherapy based on preparations of fluoropyrimidine groups. The efficacy of NACT was determined by QMRT data and by the level of treatment pathomorphism. The manifestations of chemotherapy toxicity were recorded according to STCAE 4.03 criteria. All patients received surgical interventions of various types. Results: both groups achieved statistically identical (p > 0.05) high radicalism of the operation, although the resection frequency R0 was slightly higher in patients with the group O — 33 (97.1%) vs 25 (93.5%) in the group P. R2 resection was not. In both groups, the most common (58.1–79.4%) were gastrointestinal manifestations of chemotherapy toxicity (I–II degrees). In the group O, the toxicity of the III and IVdegrees (35.3 vs 19.4%) was recorded more often than in the groupP: in particular, anemia was 2 (5.9%) and 1 (2.9%) vs 1(3.2%) and 1 (3.2%), anorexia — 4 (11.7%) and 0 (0%) vs 3 (9.7%) and 0 (0%), neurotoxicity — 3 (8,8%) and 2 (5.9%) vs 1 (3.2%) and 0 (0%), respectively, but the differences are not reliable (p=0.151). Conclusion: oxaliplatin-containing NACRT (XELOX regimen) with LARC is a safe tactic provided patients are selected in specialized oncological centers. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/145699 Аналіз безпосередніх результатів застосування режиму XELOX при передопераційному хіміопроменевому лікуванні пацієнтів з місцевопоширеним раком прямої кишки Звірич, В.В.; Бурлака, А.А.; Бабак, Л.В; Колеснік, О.О. Мета: порівняльна оцінка ефективності та клінічної безпеки неоад’ювантної хіміопроменевої терапії (НАХПТ) за використання режиму XELOX або монохіміотерапії препаратами фторпіримідинів у хворих на місцево-поширений рак прямої кишки (МПРПК). Об’єкт і методи: розпочато проспективне рандомізоване одноцентрове дослідження в умовах клініки Національного інституту раку. Пацієнтів із клініко-радіологічним діагнозом рандомізували у співвідношенні 1:1. У хворих основної (О) групи (n = 35) застосовували променеву терапію (ПТ) сумарною вогнищевою дозою (СВД) 50,4 Гр (1,8 Гр × 28) та поліхіміотерапію в режимі XELOX. У хворих групи порівняння (П) (n = 34) проводили ПТ СВД 50,4 Гр (1,8 Гр × 28) та монохіміотерапію на основі препаратів групи фторпіримідинів. Ефективність НАХПТ визначали за даними МРТ та рівнем лікувального патоморфозу. Прояви токсичності хіміотерапії реєстрували згідно з критеріями СТСАЕ 4.03. Усім хворим були проведені оперативні втручання різних видів. Результати: в обох групах досягнуто статистично однакового (р > 0,05) високого радикалізму операції, хоча частота R0 резекції була дещо вищою у хворих групи О — 33 (97,1%) проти 25 (93,5%) у групі П. R2 резекцій не було. В обох групах найчастіше (58,1–79,4%) відмічали гастроінтестинальні прояви токсичності хіміотерапії (I–II ступеня). У групі О частіше, ніж у групі П, реєстрували токсичність III та IV ступенів (35,3 проти 19,4%): зокрема, анемію — 2 (5,9%) і 1 (2,9%) проти 1 (3,2%) і 1 (3,2%), анорексію — 4 (11,7%) і 0 (0%) проти 3 (9,7%) і 0 (0%), нейротоксичність — 3 (8,8%) і 2 (5,9%) проти 1 (3,2%) і 0 (0%) відповідно, але відмінності не достовірні (р = 0,151). Висновок: оксаліплатинвмісна НАХПТ (режим XELOX) при МПРПК є безпечною тактикою за умови проведення селекції хворих в спеціалізованих онкологічних центрах.; Objective: a comparative evaluation of the study of the efficacy and clinical safety of neoadjuvant chemotherapy (NACT) for the use of the XELOX regimen or monochemotherapy with fluoropyrimidine preparations in patients with locally advanced rectal cancer (LARC). Object and methods: a prospective, randomized, single-centered study was started in the clinic of the National Cancer Institute. Patients with a clinically radiologic diagnosis were randomized to a ratio of 1:1. Patients with the main (O) group (n = 35) performed radiotherapy (RT) with a total focal dose (TFD) of 50.4 Gy (1.8 Gy × 28) and polychemotherapy in XELOX regimen. Patients in the comparison group (C) (n = 34) performed TFD 50.4 Gy (1.8 Gy × 28) and monochemotherapy based on preparations of fluoropyrimidine groups. The efficacy of NACT was determined by QMRT data and by the level of treatment pathomorphism. The manifestations of chemotherapy toxicity were recorded according to STCAE 4.03 criteria. All patients received surgical interventions of various types. Results: both groups achieved statistically identical (p > 0.05) high radicalism of the operation, although the resection frequency R0 was slightly higher in patients with the group O — 33 (97.1%) vs 25 (93.5%) in the group P. R2 resection was not. In both groups, the most common (58.1–79.4%) were gastrointestinal manifestations of chemotherapy toxicity (I–II degrees). In the group O, the toxicity of the III and IVdegrees (35.3 vs 19.4%) was recorded more often than in the groupP: in particular, anemia was 2 (5.9%) and 1 (2.9%) vs 1(3.2%) and 1 (3.2%), anorexia — 4 (11.7%) and 0 (0%) vs 3 (9.7%) and 0 (0%), neurotoxicity — 3 (8,8%) and 2 (5.9%) vs 1 (3.2%) and 0 (0%), respectively, but the differences are not reliable (p=0.151). Conclusion: oxaliplatin-containing NACRT (XELOX regimen) with LARC is a safe tactic provided patients are selected in specialized oncological centers. 2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/145611 Опухоли кроветворной и лимфоидной тканей (проект 11-го пересмотра международной классификации болезней, МКБ-11) Глузман, Д.Ф.; Скляренко, Л.М.; Завелевич, М.П.; Иванивская, Т.С.; Коваль, С.В. Рассмотрены основные принципы и критерии рубрикации опухолей кроветворной и лимфоидной тканей в проекте новой Международной классификации болезней 11-го пересмотра (МКБ-11). Проведено сопоставление проекта МКБ-11 с классификацией ВОЗ 2016 г. для лимфоидных новообразований, миелоидных новообразований и острых лейкозов. Отмечено, что в проекте МКБ-11, в отличие от действующей МКБ-10, миелодиспластические синдромы имиелопролиферативные новообразования, в совокупности составляющие до 30% всех форм гемобластозов, безусловно, отнесены к злокачественным новообразованиям. Усовершенствованная классификация, учитывающая последние достижения в изучении этиологии, патогенеза и клинического течения заболеваний, будет способствовать более точному представлению о структуре заболеваемости и смертности, что послужит базой для проведения углубленных аналитических эпидемиологических исследований.; Розглянуто основні принципи та критерії рубрикації пухлин кровотворної та лімфоїдної тканин в проекті нової Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11). Зіставлено проект МКХ-11 з класифікацією ВООЗ 2016 р. для лімфоїдних новоутворень, мієлоїдних новоутворень і гострих лейкозів. Відзначено, що в проекті МКХ-11, на відміну від чинної МКХ-10, мієлодиспластичні синдроми і мієлопроліферативні новоутворення, на які в сукупності припадає до 30% всіх форм гемобластозів, безумовно, віднесені до злоякісних новоутворень. Удосконалена класифікація, що враховує останні досягнення у вивченні етіології, патогенезу і клінічного перебігу захворювань, сприятиме більш точному уявленню про структуру захворюваності і смертності, що буде слугувати базою для проведення поглиблених аналітичних епідеміологічних досліджень.; The major principles and categorization criteria of the tumors of hematopoietic and lymphoid tissues in the draft of the revised International Classification of Diseases, ICD-11 have been reviewed. The ICD-11 draft is compared with 2016 revision of the WHO classification of lymphoid neoplasms, myeloid neoplasms and acute leukemia. In ICD-11 draft, myelodisplastic syndromes and myeloproliferative diseases comprising in total up to 30% of all hemoblastoses are definitely included into malignant neoplasms. Taking into account the recent progress in studying etiology, pathogenesis and clinics of the diseases, the improved classification will constitute a ground for precise representation of the structure of morbidity and mortality contributing to further in-depth analytical epidemiological studies. 2018-01-01T00:00:00Z