http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/73099 2026-04-19T12:44:58Z 2026-04-19T12:44:58Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/73262 2015-01-09T01:01:41Z 2010-01-01T00:00:00Z

Редакционная коллегия

2010-01-01T00:00:00Z Калиничева, О.В. Томанов, В.П. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/73261 2015-01-09T01:01:41Z 2010-01-01T00:00:00Z

О гипотезе эруптивного происхождения почти параболических комет Калиничева, О.В.; Томанов, В.П. Рассмотрена гипотеза Э. М. Дробышевского о генетической связи почти параболических комет с Юпитером, Сатурном и с трансплутоновой зоной (50—3000 а.е.). Показано, что через площадки трансплутоновой зоны за всю историю наблюдений прошли в среднем 5.6 комет на 1 млн (а. е.)2. Эклиптику на гелиоцентрических расстояниях 0—2 а. е. пересекли 619 комет. Показано, что из общего числа 945 почти параболических комет тесные сближения с Юпитером имели восемь комет, с Сатурном — пять. Кометы Крейца (1277 объектов) не приближались к Юпитеру ближе чем на 3 а. е. Их минимальное расстояние от Сатурна составляло 5.5 а. е. Минимальное расстояние комет Крейца от края трансплутоновой зоны составляю 28.8 а. е. Сделан вывод о несостоятельности концепции Дробышевского о происхождении почти параболических комет.; Розглянуто гіпотезу Е. М. Дробишевського про генетичний зв’язок майже параболічних комет з Юпітером, Сатурном та з трансплутоновою зоною (50—3000 а. о.). Показано, що через площадки трансплутонової зони за всю історію спостережень пройшли в середньому 5.6 комет на 1 мли (а. о.)2. Екліптику на геліоцентричних відстанях 0—2 а. о. перетнули 619 комет. Показано, що із всієї кількості 945 майже параболічних комет тісні зближення з Юпітером мали вісім комет, з Сатурном— п'ять. Комети Крейца (1277 об'єктів) не наближатись до Юпітера ближче ніж на 3 а. о. їхня мінімальна віддаль від Сатурна складала 5.5 а. о. Мінімальна відстань комет Крейца від краю трансплутонової зони складача 28.8 а. о. Зроблено висновок щодо необгрунтованості концепції Дробишевського про походження майже параболічних комет.; Drobyshevskys hypothesis on genetic connection of near-parabolic comets with Jupiter, Saturn, and the transpluto zone (from 50 to 3000 AU) is considered. It is shown that on the average 5.6 comets passed through areas of 106 (A U)2 of the transpluto zone throughout the history of observations. On the whole, 619 comets crossed the ecliptic heliocentric distances from 0 to 2 AU. It is shown that of the total number of 945 near-parabolic comets, eight comets had close encounters with Jupiter and five comets with Saturn. The Kreutz comets, 1277 objects, did not approach Jupiter closer than at 3 AU. Their minimum distance from Saturn was 5.5 AU. The minimum distance of the Kreutz comets from the edge of the transpluto zone was 28.8 AU. The conclusion is made that Drobyshevskys concept on the origin of near-parabolic comets is wrong.

2010-01-01T00:00:00Z Кравцов, Ф.И. Лукьяник, И.В. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/73260 2015-01-09T01:01:40Z 2010-01-01T00:00:00Z

Возможный механизм вспышек блеска комет Кравцов, Ф.И.; Лукьяник, И.В. Рассматривается механизм вспышек блеска комет основанный на селективном поглощении солнечного ультрафиолетового излучения атомами водорода головы кометы. Этот процесс приводит к различному влиянию на родительские и дочерние молекулы в околоядерной области головы кометы. В результате при определённых физических условиях в кометной коме увеличение электронной температуры может привести к вспышке блеска кометы.; Розглядається механізм спалахів блиску комет, який ґрунтується на селективному поглинанні сонячного ультрафіолетового випромінювання атомами водню голови комети. Цей процес призводить до різного впливу на батьківські та дочірні молекули в навколоядерній області голови комети. Внаслідок цього при певних фізичних умовах у кометній комі збільшення електронної температури може призвести до спалаху блиску комети.; We propose a mechanism of comet brightness outbursts which is based on the process of selective absorption of solar ultraviolet radiation by a hydrogen cometary head. This process provides different radiation influence on the parent and daughter molecules in the near-nucleus region of the cometary head. As a result, under certain physical conditions in the cometary coma, a increase in electronic temperature can cause an outburst of cometary brightness.

2010-01-01T00:00:00Z Казанцев, А.М. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/73259 2015-01-09T01:01:40Z 2010-01-01T00:00:00Z

Орбитальная структура пояса Койпера и его вклад в околоземный астероидно-метеорный комплекс Казанцев, А.М. Выполнены численные расчеты эволюции орбит модельных и реальных тел пояса Койпера на длительные интервалы времени. Учитывались гравитационные возмущения от всех больших планет, а для мелких частиц — и негравитационный эффект Пойнтинга — Робертсона. Показано, что широкий разброс орбит тел пояса Койпера в координатах большая полуось — эксцентриситет объясняется их эволюцией за миллионы лет. Относительный вклад крупных тел и метеорных частиц из пояса Койпера в околоземный комплекс должен быть крайне малым.; Виконано чисельні розрахунки еволюції орбіт модельних і реальних тіл поясу Койпера на тривалі інтервали часу. Враховувалися гравітаційні збурення від всіх великих планет, а для дрібних частинок — і негравітаційний ефект Пойнтінга — Робертсона. Показано, що широкий розкид орбіт тіл поясу Койпера в координатах велика піввісь— ексцентриситет пояснюється їхньою еволюцією за мільйони років. Відносини внесок великих тіл і метеорних часток з поясу Койпера в біляземний комплекс повинен бути вкрай мати.; Numerical calculations of orbit evolutions of model and real bodies of the Kuiper belt are carried out on prolonged intervals. Gravitational perturbations from all major planets and in addition the Pointing — Robertson non-gravitational effect for small particles are taken into account. It is shown that a wide orbit scattering of the real Kuiper belt bodies in semimajor axis — eccentricity co-ordinates is explained by their evolution during millions of years. The conclusion is made that the relative contribution of large bodies and meteor particles from the Kuiper belt to the near-Earth complex should be very small.

2010-01-01T00:00:00Z