<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<title>Мовознавство, 2020, № 5</title>
<link href="http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184154" rel="alternate"/>
<subtitle/>
<id>http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184154</id>
<updated>2026-05-01T05:16:25Z</updated>
<dc:date>2026-05-01T05:16:25Z</dc:date>
<entry>
<title>Іштван Ньомаркаї (Nyomárkay István) (16.03.1937 ˗ 05.08.2020)</title>
<link href="http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/187750" rel="alternate"/>
<author>
<name/>
</author>
<id>http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/187750</id>
<updated>2023-01-24T23:27:09Z</updated>
<published>2020-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Іштван Ньомаркаї (Nyomárkay István) (16.03.1937 ˗ 05.08.2020)
5 серпня 2020 року в Будапешті пішов з життя відомий угорський філолог, мовознавець, славіст, академік Іштван Ньомаркаї.
</summary>
<dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Тищенко К. М. 42 епохи українських мовних контактів: енциклопедія 3000 запозичених реалій античності й середньовіччя у мові, прізвищах і топонімах</title>
<link href="http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/187749" rel="alternate"/>
<author>
<name>Селігей, П.</name>
</author>
<id>http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/187749</id>
<updated>2023-01-24T23:26:58Z</updated>
<published>2020-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Тищенко К. М. 42 епохи українських мовних контактів: енциклопедія 3000 запозичених реалій античності й середньовіччя у мові, прізвищах і топонімах
Селігей, П.
Рецензія на книгу: Тищенко К. М. 42 епохи українських мовних контактів: енциклопедія 3000 запозичених реалій античності й середньовіччя у мові, прізвищах і топонімах. Київ ; Броди : Просвіта, 2020. 912 с.
</summary>
<dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Поповський А. Дещиця про українські прізвища</title>
<link href="http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/187748" rel="alternate"/>
<author>
<name>Півторак, Г.</name>
</author>
<id>http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/187748</id>
<updated>2023-01-24T23:27:08Z</updated>
<published>2020-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Поповський А. Дещиця про українські прізвища
Півторак, Г.
Рецензія на книгу: Поповський А. Дещиця про українські прізвища. Дніпро : Ліра, 2020. 300 с.
</summary>
<dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1</title>
<link href="http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/187747" rel="alternate"/>
<author>
<name>Межжеріна, Г.В.</name>
</author>
<id>http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/187747</id>
<updated>2023-01-24T23:26:56Z</updated>
<published>2020-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 1
Межжеріна, Г.В.
Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референтних зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи, наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках&#13;
(Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській&#13;
кормчій&#13;
ХІV титулів» та ін.). Антропонім належить двом особам — Александрійському патріарху V ст. Петру ІІІ (Πέτρος Μογγός) і «літописному» римському єресіарху ІХ ст. Висловлено припущення про те, що Петро ІІІ отримав неофіційне ім’я&#13;
за життя в середовищі монофізитів. Доведено, що у внутрішній формі неофіційного&#13;
пропріального імені Μογγός і його перекладного відповідника Гоугнивыи знайшов&#13;
відбиття перехід від оцінки людини за фізичними вадами до оцінки релігійно-етичної, від значення ‛який має охриплий, неясний голос’ до значення ‛єретик’.&#13;
У зв’язку з реконструкцією денотативних ознак неофіційного антропоніма&#13;
Петръ Гоугнивыи простежено його використання в писемних пам’ятках після&#13;
ХІІІ ст. та розглянуто ряд дискусійних питань, серед яких походження «Промови філософа», час включення в літописну статтю сказання про Петра Гугнивого,&#13;
факт існування римського папи на ім’я Петръ Гоугнивыи, етнічні корені єресіарха та ін. Показано, що Петро Гугнивий привніс у католицьке віросповідання єретичне вчення, зорієнтоване на язичницькі та іудейські догмати. Денотат другого&#13;
компонента в неофіційному імені Петръ Гоугнивыи включає ознаки, які виникли&#13;
в процесі переосмислення первинної семантики іє. *gou-(n-) та його континуантів.&#13;
У східнослов’янських дериватах розвинулася семантика невдоволення, насміхання,&#13;
зневаги. На той час, коли сказання про Петра Гугнивого було внесено в літописну&#13;
статтю *988 р., у словотвірному гнізді з коренем -гоу(г)- уже відбувся перехід до&#13;
культурної семантики. Денотативні компоненти етнокультурного плану, які входять&#13;
до змісту антропоніма Петръ Гоугнивыи, у своїй сукупності повторюють семантичну структуру слова єретик. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з історико-культурологічним, урахування як історичних фактів, так і інформації, засвідченої&#13;
в апокрифічних сказаннях і наукових версіях, дає підстави для того, щоб вважати&#13;
«літописного» Петра Гугнивого реальною історичною особою.; Article is devoted to finding out the motivational basis, reconstruction of reference&#13;
connections, denotative features of an unofficial anthroponym Петръ Гоугнивыи&#13;
available in the original and translated East Slavic written monuments (the Lavrenty&#13;
chronicle, «Chronicle of George Amartol», «Old Slavonic Kormchaia of 14 titles» etc.).&#13;
The anthroponym belongs to two people — Patriarch Peter ІІІ of Alexandria V century&#13;
(Πέτρος Μογγός) and the «chronicle» Roman heresiarch ІХ century. It is assumed that&#13;
Peter ІІІ got an unofficial name among the Monophysites during his lifetime. It is proved&#13;
that the transition from the assessment of a person by physical disabilities to religious&#13;
and ethical assessment, from the meaning ‛who has a hoarse, vague voice’ to the meaning&#13;
‛heretic’ reflected in the internal form of the unofficial proprial name Μογγός and its&#13;
translation equivalent Гоугнивыи.&#13;
The use of an informal anthroponym in written monuments after the thirteenth century&#13;
has been traced in connection with reconstruction of denotative features of an unofficial&#13;
anthroponym Петръ Гоугнивыи. A number of discussion issues were considered, including&#13;
the origin of «Philosopher’s Speech», time of inclusion of the legend of Петръ Гоугнивыи&#13;
in the chronicle, fact of existence of Pope ІХ century by name Петръ Гоугнивыи, ethnic&#13;
roots of the heresiarch, etc. It was shown that Peter Huhnyvyy introduced into the Catholic&#13;
faith a heretical teaching focused on pagan and Jewish dogmas. Denotation of second&#13;
component in an unofficial name Петръ Гоугнивыи includes characteristics that appeared&#13;
at rethinking the original semantics of Indo-European root *gou‑(n‑) and its continuants.&#13;
Semantics of dissatisfaction, mockery, disrespect developed in East Slavic derivatives.&#13;
The transition to cultural semantics has already taken place in a word-forming nest with a&#13;
root ‑гоу(г)‑ at a time when the legend of Peter Huhnyvyy was included in the chronicle&#13;
article * 988. The ethnocultural denotative components which are included in the content&#13;
of the anthroponym Петръ Гоугнивыи, in its entirety coincide with the semantic structure&#13;
of the word heretic. Combination of linguistic analysis with historical and cultural analysis,&#13;
taking into account historical facts and information contained in apocryphal legends and&#13;
scientific versions, gives reason to believe that the «chronicle» Peter Huhnyvyy was the&#13;
real historical person.
</summary>
<dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
</feed>
