http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/181749 2026-04-19T23:11:30Z 2026-04-19T23:11:30Z Калакура, Я. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/182260 2021-12-22T23:26:06Z 2019-01-01T00:00:00Z

Ґрунтовне дослідження з історії теоретичних засад джерелознавства Калакура, Я. Рецензія на книгу: Китиченко Т. С. Розвиток історичного джерелознавства в Україні (1840-ві – 1920-ті рр.). Харків: “ДІСА ПЛЮС”, 2019. 239 с.

2019-01-01T00:00:00Z Ясь, О. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/182259 2021-12-22T23:25:58Z 2019-01-01T00:00:00Z

Ідеалізована майбутність у візіях українських інтелектуалів доби революційного романтизму (1917–1918 рр.) Ясь, О. Висвітлюються візії та проекції інтелектуалів щодо революційної будучини, котрі побутували в українській суспільно-політичній думці. Зазначається, що спроможність інтелектуалів модифікувати, переглядати чи відкидати візії та висувати нові концептуальні пропозиції залежала від їхніх мисленнєвих структур, провідних настанов світосприйняття, життєвого і фахового досвіду, пануючих традицій суспільно-політичної й історичної думки, персональної креативності та інерційності, впливу ситуацій і контекстів революційного буття. Розглядаються тексти Михайла Грушевського, Дмитра Донцова, Сергія Єфремова, Олександра Саліковського, Сергія Шелухина та ін. Відзначається переміна часової перспективи у їхніх поглядах із близької на віддалену прийдешність. Показується тяжіння довоєнних орієнтирів, передусім автономістської традиції на формування горизонту очікувань революційних часів. Наголошується, що поважну роль у політичних, громадських і культурних практиках українських інтелектуалів відігравали впливи європейської соціалістичної та ліберальної думки початку ХХ ст., у якій федеративний устрій уважався взірцевим для суспільного й державного майбутнього. Підкреслюється, що протягом 1918 р. прискорення та загострення військово-політичних подій причинилося до витіснення візій українських інтелектуалів стосовно уявної будучини з фокусу дискусій на другий план суспільно-політичної думки. Одночасно відбувалася переоцінка перспектив Української революції, котра продемонструвала домінування селянських рис, що спонукало інтелектуалів переглянути попередні уявлення стосовно темпів соціокультурних трансформацій українства. Обстоюється думка, що період від весни 1917 р. до осені 1918 р. варто розглядати як період революційного романтизму у національній суспільно-політичній думці доби Української революції 1917–1921 рр.; The article highlights the views and projections of intellectuals regarding the revolutionary future, which existed in Ukrainian sociopolitical thought. It is noted that the ability of intellectuals to modify, view or reject ideas and put forward new conceptual proposals depended on their thought structures, leading attitudes, life and professional experience, the prevailing traditions of socio-political and historical thought, personal creativity and inertia, the influence of situations and contexts of revolutionary life. The texts of Mykhailo Hrushevskyi, Dmytro Dontsov, Serhii Yefremov, Oleksandr Salikovskyi, Serhii Shelukhyn and others are considered. The change of temporal perspective from near to distant future in their visions is covered. The attraction of pre-war orientation points, primarily the autonomist tradition, to the formation of the horizon of expectations of revolutionary times is depicted. It is noted that an important role in the political, social and cultural practices of Ukrainian intellectuals was played by the influence of European socialist and liberal thought of the early twentieth century, in which the federal system was considered to be exemplary for the public and state future. It is emphasized that the acceleration and aggravation of military-political events was caused during 1918 before the displacement of the visions of Ukrainian intellectuals regarding the imaginary future from the focus of discussions to the background of socio-political thought. At the same time, there was a reassessment of the prospects of the Ukrainian revolution, which demonstrated the dominance of peasant groups, which prompted intellectuals to reconsider their ideas about the pace of socio-cultural transformations of Ukrainians. It is argued that the period from the spring of 1917 to the autumn of 1918 should be considered as a period of revolutionary romanticism in the National socio-political thought of the era of the Ukrainian revolution of 1917–1921.

2019-01-01T00:00:00Z Хромова, І. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/182258 2021-12-22T23:25:56Z 2019-01-01T00:00:00Z

Нумізматика у закладах вищої освіти України: дослідження історії становлення навчальної дисципліни Хромова, І. Історія викладання нумізматики є актуальним й інформативним напрямом у світлі дослідження становлення цієї дисципліни в Україні і в світі загалом. На сьогодні це питання вивчене фрагментарно. Дослідники часто констатують поганий стан збереженості документів про діяльність навчальних закладів та низьку інформативність наявної джерельної бази стосовно викладання нумізматики. У статті акцентовано увагу на історіографічному аспекті означеної тематики і запропоновано огляд праць українських дослідників, присвячених становленню нумізматики як навчальної дисципліни. У більшості це наукові статті, розділи дисертаційних досліджень, довідники. Узагальненої праці, яка б охоплювала історію становлення нумізматики як навчальної дисципліни, в Україні не існує. Проте є ґрунтовні дослідження по окремих навчальних закладах. Аналіз матеріалу дозволяє виділити основні напрями дослідницьких пошуків, сучасний стан розробки проблеми та перспективні напрями для майбутніх студій. Хронологічно запропоноване дослідження обмежується тематикою періоду кінця XIX – першою половиною ХХ ст.; The formation of numismatics as a science is traditionally presented against the background of European scientific processes, including late. XVIII – early XIX century. This is just about a scientific component, rather than collecting in general, which formed much earlier. An important milestone is the end of the XIX century. This time is characterized by a close connection of numismatics with the development of archeology, which, being a science of antiquity, included a number of auxiliary disciplines. There is a first wave of the institutionalization of the world numismatic science – numerous numismatic societies are formed. Numismatic centers are formed as the composition of educational institutions. These are, first and foremost, museums and minz-cabinets. But an important milestone is the teaching of special courses for students. Lecturers were prominent scientists, authors of extraordinary works on numismatics. Therefore, we consider the study of the formation of numismatics as a teaching discipline relevant and informative in the light of studying the history of this discipline in Ukraine and in the world at large. A similar issue has not been investigated separately in the Ukrainian context, but it has not disappeared from the perspective of numismatic historiographers, albeit in a limited amount of intelligence. However, in the history of the study of numismatics as a discipline, including, in recent years, the demand has increased. The teaching of numismatics in educational institutions has been investigated to date in different ways. The source base of such studios is quite specific. Researchers state significant caution because of the poor state of preservation of documents about the activity of educational institutions and the lack of information about the teaching of numismatics in them. That is why, at the moment, we have focused on the historiographical aspect of the topic and offer an overview of the works of Ukrainian researchers on the formation of numismatics as a teaching discipline. Analysis of the material will identify the main areas of research, the current state of development of the problem, critical issues and promising areas for future studies. Chronologically, in this study, we limit ourselves to the subject of the formation of numismatics as a teaching discipline in the XIX – first half of the XX century in the studios of modern Ukrainian historiography.

2019-01-01T00:00:00Z Семергей, Н. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/182257 2021-12-22T23:26:05Z 2019-01-01T00:00:00Z

Національно-культурне відродження другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття як українське націєтворення: гносеологічний ландшафт новітньої історіографії Семергей, Н. У статті проаналізовано новітній український історіографічний дискурс щодо розгляду українського національно-культурного відродження у контексті українського націєтворення. На засадах цивілізаційної та соціокультурної методології, а також науково-дослідних методів історіографічної компаративістики з’ясовано, що у концепті “національне відродження” історикам вдається узгодити примордіалізм та модернізм як теорії походження української нації. З одного боку, історики уважають, що національне відродження свідчить про “ренесанс” нації, яка з’явилася у прадавні часи та занепала (примордіалізм). З іншого – вчені розглядають термін “українське відродження” як штучний концепт, конструкт, проєкт, що винайдений пасіонаріями (інтелектуальною елітою) ХІХ століття для обґрунтування започаткованого ними процесу творення нації (модернізм). Визначено, що незважаючи на історіографічну дискусію про природу національно-культурного відродження, історики солідаризуються у тому, що саме його ідейні та духовно-культурні інтенції відіграли ключову роль у перемозі “українського проєкту”. З’ясовано, що в новітній історіографії феномени українського відродження та націєтворення розглядаються у діалектиці соборності та їхніх завданнях вирівнювання ментального обличчя східних та західних українців. Тогочасні інтелектуали запропонували, обґрунтували та окреслили механізми усвідомлення суспільством ідеї єдності та соборності, яка, у свою чергу, була політично зреалізована в 1919 році. Виснувано положення про те, що аналіз у новітній історичній думці процесів українського національного відродження та націєтворення в ідейно-гносеологічній сув’язі, становить вагоме методологічне та світоглядно-державотворче значення як у контексті історичної пам’яті, так й для наукового обґрунтування сучасного процесу творення політичної (громадянської) нації та побудови національної держави. Гносеологічні та практичні перспективи дослідження пояснюються його актуальністю, яка, насамперед, окреслена необхідністю протистояння гібридним викликам, що сьогодні постають перед соборністю та цілісністю української нації. Суспільство потребує нових механізмів протистояння загрозам українській національній ідентичності. Одним з-поміж таких засобів захисту й повинен стати відповідний національний історичний та історіографічний дискурс.; The article gives a detailed analysis of modern Ukrainian historiography discourse in relation to consideration of Ukrainian national and cultural revival in the context of Ukrainian national state creative process. On the basis of civilization, social and cultural methodology, as well as scientific methods of historiography comparative studies it has been found out, that historians unite primordialism and modernism and consider the concept “national revival” to be the theory of Ukrainian nation origin. On the one hand, historians believe that national revival testifies to the “renaissance” of nation which appeared in the ancient times and declined (primordialism). On the other hand, scientists consider a term “Ukrainian revival” to be an artificial concept, construct, project invented by intellectual elite of the ХІХth century for the explanation of the process of nation creation (modernism). It has been proven that in spite of historiography discussion concerning nature of national and cultural revival, historians are in agreement with the fact that its ideological, spiritual and cultural tendency played a key role for the victory of the “Ukrainian project”. It has been found out, that in modern historiography the phenomena of the Ukrainian revival and national state creative process is examined in terms of collegiality and their tasks of smoothing the mental face of easten and western Ukrainians. The contemporary intellectuals offered, grounded and outlined the mechanisms of awareness of unity and collegiality ideas which were politically realized in 1919. The author comes to the conclusion that analysis of the Ukrainian national revival and state creative processes from ideological and gnosiological perspectives is of great methodological importance either in the context of historical memory or as scientific ground of modern process of political (civil) nation creation and construction of the state. Gnosiological and practical perspectives of research are explained by its topicality. It tends to withstand hybrid calls against a collegiality and integrity of Ukrainian nation. Society needs new mechanisms to resist threats to Ukrainian national identity. One of such ways of defence has to become a proper national historical and historiography discourse.

2019-01-01T00:00:00Z