http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/151288 2026-04-14T00:14:49Z 2026-04-14T00:14:49Z Швартау, В.В. Михальська, С.І. Михальська, Л.М. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/159964 2019-10-19T22:25:51Z 2019-01-01T00:00:00Z

Зміни іоному генетично модифікованих рослин кукурудзи з дволанцюговим РНК-супресором гена проліндегідрогенази Швартау, В.В.; Михальська, С.І.; Михальська, Л.М. Досліджено іоном трансгенних рослин кукурудзи з дволанцюговим (ds)РНК-супресором гена проліндегідрогенази, отриманих шляхом Agrobacterium-опосередкованої трансформації in planta рослин інбредної лінії 370 селекції Інституту фізіології рослин і генетики НАН України. Аналіз насіннєвого Т3-покоління рослин кукурудзи з частковою супресією активності проліндегідрогенази та підвищеною стійкістю до осмотичних стресів показав диференційні зміни окремих компонентів іоному: підвищення вмісту елементів Mg, Mn, Fe, Cu і Mo на фоні зниження вмісту Са, К та Na й істотне зниження рівня іонів важких металів: Ni, Ba, Cd, Sr. Зростання вмісту неорганічних складових редокс-компонентів — Mn, Cu, Fe, за винятком Zn, є важливим для формування підвищеної осморезистентності. Можна передбачити, що кількісні зміни неорганічних компонентів редокс-систем у генетично модифікованих рослин можуть бути складовою підвищеної стійкості до осмотичного стресу. Підвищення осморезистентності кукурудзи уможливить впровадження систем мінерального живлення з високим рівнем засвоєння окремих іонів, які побудовані на зростанні локальних концентрацій окремих елементів та відрізняються підвищеним рівнем резистентності до нестачі вологи. Завдяки зниженню вмісту ряду важких металів стане можливим більш широко використовувати у системах живлення фосфорні добрива, які можуть бути небезпечними щодо забруднення ґрунтів та рослин важкими металами.; The corn transgenic plant ionome with double-stranded (ds) RNA suppressor of the proline dehydrogenase ge ne obtained by the Agrobacterium-mediated transformation in planta plants of inbred line 370 of the Institute of Plant Physiology and Genetics NAS of Ukraine selection is studied. The analysis of seed T3 generation of corn plants with partial suppression of the activity of proline dehydrogenase and an increased resistance to the osmotic stress has shown differential changes of individual components of the ionome, namely: an increase in the content of Mg, Mn, Fe, Cu, and Mo, decreasing the content of Ca, K, and Na, and a significant reduction in the level of heavy metal ions: Ni, Ba, Cd, Sr. The growth of the content of the inorganic components of redox components, Mn, Cu, Fe, with the exception of Zn, is important for the formation of increased plant’s osmoresistance. It can be predicted that quantitative changes in the inorganic components of redox systems in genetically modified plants may be part of the increased resistance to osmotic stress. Increasing the resistance of corn will allow the introduction of mineral nutrition systems with high levels of assimilation of individual ions, which are based on the growth in local concentrations of individual elements and are characterized by increased levels of resistance to a moisture deficit. Reducing the content of a number of heavy metals in plants will allow the more extensive use of phosphorus fertilizers in the systems of nutrition that can be dangerous for soils and plants through the contamination by heavy metals.; Исследован ионом трансгенных растений кукурузы с двухцепочечным (ds)РНК-супрессором гена пролиндегидрогеназы, полученных путем Agrobacterium-опосредованной трансформации in planta растений инбредной линии 370 селекции Института физиологии растений и генетики НАН Украины. Анализ семенного Т3-поколения растений кукурузы с частичной супрессией активности пролиндегидрогеназы и повышенной устойчивостью к осмотическим стрессам показал дифференциальные изменения отдельных компонентов ионома: повышение содержания элементов Mg, Mn, Fe, Cu и Mo на фоне снижения содержания Са, К, Na и значительное снижение уровня ионов тяжелых металлов: Ni, Ba, Cd, Sr. Повышение содержания неорганических составляющих редокс-компонентов — Mn, Cu, Fe, за исключением Zn, является важным для формирования повышенной осморезистентности. Можно прогнозировать, что количественные изменения неорганических компонентов редокс-систем в генетически модифицированных растениях могут быть составляющей повышенной устойчивости к осмотическому стрессу. Повышение осморезистентности кукурузы позволит внедрять системы минерального питания с высоким уровнем усвоения отдельных ионов, которые построены на повышении локальных концентраций отдельных элементов и отличаются повышенным уровнем резистентности к дефициту влаги. Снижение содержания ряда тяжелых металлов позволит более широко использовать в системах питания фосфорные удобрения, которые могут быть небезопасными при загрязнении почв и растений тяжелыми металлами.

2019-01-01T00:00:00Z Недуха, О.М. Кордюм, Є.Л. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/159963 2019-10-19T22:26:05Z 2019-01-01T00:00:00Z

Участь іонів кремнію в стійкості рослин Phragmites australis до зниження вологості в ґрунті Недуха, О.М.; Кордюм, Є.Л. Наведено результати дослідження локалізації та вмісту кремнію в листках повітряно-водних та суходільних рослин Phragmites australis, які зростали в природних умовах на березі р. Дніпро (в зоні Києва). Для визначення вмісту кремнію в листках використовували цитохімічні та ультраструктурні методи. Для аналізу вмісту води в зразках та визначення вологості ґрунту, на якому зростали рослини очерету, використовували класичні біохімічні методи. Для дослідження брали листкові пластинки у фазі вегетативного росту. Наявність та субклітинну локалізацію іонів кремнію вивчали з використанням лазерного конфокального мікроскопа (LSM 5, “Zeiss”, Німеччина) та сканувального електронного мікроскопа (із рентгенівською установкою EX-S4175GMU, “JEOL”, Японія). Методом конфокальної мікроскопії встановлено наявність кремнієвих аморфних та кристалічних включень у периклінальних клітинних стінках основних клітин епідермісу, трихом, замикальних клітин продихів та над жилками листків повітряно-водних та суходільних рослин очерету. Вперше виявлено значне підвищення вмісту аморфного та кристалічного кремнію в епідермісі листків суходільних рослин цього виду методами мікроскопії та рентгенівського аналізу. Встановлено, що клітини абаксіального епідермісу, зокрема клітини навколо продихів та трихом, трихоми та клітини над жилками, є головними акумуляторами кремнію в листках. Припускається, що такі локалізація та підвищений вміст кремнію оптимізують водний баланс наземних рослин і сприяють підвищенню їх стійкості до ґрунтової посухи. Пропонується посилити увагу до вивчення ролі кремнію в адаптації рослин до несприятливих змін абіотичних факторів довкілля.; The results of studies of the localization and the silicon content in the leaves of air-water and terrestrial plants Phragmites australis, which grew on the banks of the Dnipro River (in the zone of Kiev) are presented. For the study of the Si content in leaves, cytochemical and structural methods are used. Classical biochemical methods are used to analyze the water content of the samples and the moisture content of the soil, on which the reed plants grew. For the analysis, we took leaves in the vegetative growth phase. The presence and subcellular localization of silicon ions are studied with the use of a laser confocal microscope (LSM 5, Zeiss, Germany) and a scanning electron microscope (with X-ray unit EX-S4175GMU, JEOL, Japan). The presence of silicon amorphous and crystalline inclusions in the periclinal cell walls of main epidermal cells, trichomes, stomatal cells, and over the leaf veins of air-water and terrestrial reed plants is shown by confocal microscopy. For the first time, a significant increase in the content of amorphous and crystalline silicon in the epidermis of leaves of this species of terrestrial plants by microscopy and X-ray analysis is revealed. It has been established that the cells of abaxial epidermis, in particular, cells around stomata and trichomes, trichomes and cells above veins, are the main accumulators of silicon in the leaves. It is assumed that such localization and increased content of silicon optimize the water balance of terrestrial plants and thus increase their resistance to soil drought. It is proposed to strengthen attention to the role of silicon in the adaptation of plants to adverse changes in abiotic environmental factors.; Приведены результаты исследования локализации и содержания кремния в листьях воздушно-водных и суходольных растений Phragmites australis, которые росли в естественных условиях на берегу р. Днепр (в зоне Киева). Для определения содержания кремния в листьях использовали цитохимические и ультраструктурные методы. Для анализа содержания воды в образцах и определения влажности почвы, на которой росли растения тростника, использовали классические биохимические методы. Для исследования брали листовые пластинки в фазе вегетативного роста. Наличие и субклеточную локализацию ионов кремния изучали с использованием лазерного конфокального микроскопа (LSM 5, “Zeiss”, Германия) и сканирующего электронного микроскопа (с рентгеновской установкой EX-S4175GMU, “JEOL”, Япония). Методом конфокальной микроскопии установлено наличие кремниевых аморфных и кристаллических включений в периклинальных клеточных стенках основных клеток эпидермиса, трихом, замыкающих клеток устьиц и над жилками листьев воздушно-водных и суходольных растений тростника. Впервые выявлено значительное повышение содержания аморфного и кристаллического кремния в эпидермисе листьев суходольных растений этого вида методами микроскопии и рентгеновского анализа. Установлено, что клетки абаксиального эпидермиса, в частности клетки вокруг устьиц и трихом, трихомы и клетки над жилками, являются главными аккумуляторами кремния в листьях тростника. Предполагается, что такие локализация и повышенное содержание кремния оптимизируют водный баланс наземных растений и способствуют повышению их устойчивости к почвенной засухе. Предлагается усилить внимание к изучению роли кремния в адаптации растений к неблагоприятным изменениям абиотических факторов окружающей среды.

2019-01-01T00:00:00Z Дьоміна, Е.А. Гонтарь, Ю.В. Іллючок, Л.А. Гринченко, О.О. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/159962 2019-10-19T22:25:43Z 2019-01-01T00:00:00Z

Оцінка індивідуальної радіочутливості людини на основі диференційного забарвлення хромосом лімфоцитів периферичної крові Дьоміна, Е.А.; Гонтарь, Ю.В.; Іллючок, Л.А.; Гринченко, О.О. Визначення та прогноз індивідуальної радіаційної чутливості (ІРЧ) людини залишається актуальною проблемою в галузі радіобіології. Хромосомні аберації стабільного типу, які визнані індикаторами опромінення, можуть брати участь у злоякісній трансформації клітин. На основі класичного цитогенетичного аналізу (рівномірного забарвлення клітин) стабільні аберації вдається виявити лише у 20 % випадків. Використання диференційного забарвлення клітин дає змогу виявляти найбільш повний спектр радіаційно-індукованих аберацій хромосом, у тому числі стабільні, як загрозу підвищеного канцерогенного ризику. Мета дослідження — визначити частоту та спектр радіаційно-індукованих аберацій хромосом у лімфоцитах крові осіб з високою ІРЧ. Проведено цитогенетичне обстеження осіб з високою індивідуальною радіочутливістю (коефіцієнт ірч 1,2—1,7), які працюють у сфері дії іонізуючого випромінювання, на основі диференційного забарвлення хромосомних препаратів лімфоцитів периферичної крові. Висока індивідуальна чутливість до опромінення поєднується з абераціями стабільного типу хромосом 3, 5, 9 та 14. Це вказує на підвищений ризик розвитку онкологічних захворювань. Також показано, що хромосоми залучаються до перебудов з різною частотою, що свідчить про їх міжіндивідуальну чутливість до опромінення. У рамках виконаного цитогенетичного дослідження найбільшу чутливість до опромінення виявлено у хромосоми 5. Хромосома Y не була залучена до жодної перебудови. Рекомендовано впровадження розробленого “Паспорту індивідуальної радіочутливості людини за цитогенетичними показниками” з метою підвищення якості диспансеризації професіоналів, зайнятих у сфері дії іонізуючої радіації.; A determination and a prediction of the individual radiation sensitivity (IRS) of a person remains an actual problem in the field of radiobiology. The chromosomal aberrations of a stable type, which are recognized as radiation in dicators, may be involved in the malignant cell transformation. Under the classical cytogenetic analysis (a uniform staining of cells), stable aberrations appear only in 20 % of cases. The use of differential cell coloration makes it possible to identify the most complete spectrum of radiation-induced chromosome aberrations, including stable types, which act as the threat of an increased carcinogenic risk. The aim is to determine the frequency and spectrum of radiation-induced chromosome aberrations in blood lymphocytes of persons with a high IRS. A cytogenetic examination of persons with a high individual radiosensitivity (coefficientirs 1.2—1.7) was carried out on the basis of the differentiated coloring of chromosomal preparations in blood lymphocytes. A high individual radiosensitivity to a radiation is combined with the stable-type aberrations of chromosomes 3, 5, 9, and 14. This indicates an increased risk of developing a cancer. It has also been shown that the chromosomes participate in the rearrangements with different frequencies, which indicates their interindividual sensitivity to radiation. Within the framework of the performed cytogenetic study, the highest sensitivity to the irradiation was found in chromosome 5. Chromosome Y was not involved in the formation of the rearrangements. The introduction of the developed “Passport of individual radiosensitivity of a person according to the cytogenetic parameters” is recommended in order to improve the quality of the clinical examination of professionals working in the field of ionizing radiation.; Определение и прогноз индивидуальной радиационной чувствительности (ИРЧ) человека остается актуальной проблемой в области радиобиологии. Хромосомные аберрации стабильного типа, которые признаны индикаторами облучения, могут принимать участие в злокачественной трансформации клеток. При классическом цитогенетическом анализе (равномерном окрашивании клеток) стабильные аберрации проявляются только в 20 % случаев. Использование дифференциальной окраски клеток дает возможность выявлять наиболее полный спектр радиационно-индуцированных аберраций хромосом, в том числе стабильного типа, как угрозу повышенного канцерогенного риска. Цель исследования — определить частоту и спектр радиационно-индуцированных аберраций хромосом в лимфоцитах крови лиц с высокой ИРЧ. Выполнено цитогенетическое обследование лиц с высокой индивидуальной радиочувствительностью (коэффициент ирч 1,2—1,7), которые работают в сфере действия ионизирующего излучения, на основе дифференцированной окраски хромосомных препаратов лимфоцитов периферической крови. Высокая индивидуальная чувствительность к облучению сочетается с аберрациями стабильного типа хромосом 3, 5, 9 и 14. Это указывает на повышенный риск развития онкологических заболеваний. Также показано, что хромосомы участвуют в перестройках с разной частотой, что свидетельствует об их межиндивидуальной чувствительности к облучению. В рамках выполненного цитогенетического исследования наибольшую чувствительность к облучению обнаружено у хромосомы 5. Хромосома Y не участвовала в образовании перестроек. Рекомендовано внедрение разработанного “Паспорта индивидуальной радиочувствительности человека по цитогенетическим показателям” с целью повышения качества диспансеризации профессионалов, занятых в сфере действия ионизирующей радиации.

2019-01-01T00:00:00Z Velihina, Ye.S. Pil’o, S.G. Zyabrev, V.S. Brovarets, V.S. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/159961 2019-10-19T22:25:50Z 2019-01-01T00:00:00Z

Synthesis and evaluation of the antiviral activity of 2-(dichloromethyl)pyrazolo|1,5-a||1,3,5|triazines Velihina, Ye.S.; Pil’o, S.G.; Zyabrev, V.S.; Brovarets, V.S. It is found that N-(2,2-dichloro-1-cyanoethenyl)carboxamides react with 1H-pyrazol-5-amines in the presence of triethylamine to give 2-(dichloromethyl)pyrazolo[1,5-a][1,3,5]triazines. Apparently, this cyclocondensation con sists of the following steps: a) the addition of an NH2 group to the activated C=C bond to form the first amide intermediate, b) the elimination of HCN promoted by triethylamine to give the second amide intermediate, c) the intramolecular cyclization of the latter into the final product with H₂O elimination. 2 (Dichloromethyl)-4,7-diphenylpyrazolo[1,5-a] [1,3,5]triazine was stable to boiling MeONa/MeOH, AcONa/AcOH, and Na2S/H2O/EtOH solutions, but cleaved with hydrochloric or sulfuric acid. Five 2-(dichloromethyl)pyrazolo[1,5-a][1,3,5]triazines are tested against i) Dengue virus 2 (strain New Guinea C, cell line Huh7), ii) Tacaribe virus (strain TRVL 11573, cell line Vero), iii) Zika virus (strain MR766, cell line Vero 76), iv) Human cytomegalovirus (strain AD169, cell line HFF), v) Herpes simplex virus 1 (strain E-377, cell line HFF), vi) Varicella-Zoster virus (strain Ellen, cell line HFF). The viral-induced cytopathic effect inhibition, as well as the compound toxicity in host cells, is evaluated. In primary assays (i-iii), the compounds have no sufficient antiviral activity that would exceed their cytotoxicity level at concentrations within 0.1-100 μg/mL, but assays (iv-vi) gave acceptable results. All compounds showed rather a low activity with the exception of 2-(dichloromethyl)-4,7- diphenylpyrazolo[1,5-a][1,3,5]triazine, which, however, had a comparatively high toxicity. In terms of selectivity, the interaction 2-(dichloromethyl)-4,7-bis(4-methylphenyl)pyrazolo[1,5-a][1,3,5]triazine—AD169—HFF (assay iv) with SI₅₀ > 6 is noteworthy.; Знайдено, що N-(2,2-дихлоро-1-ціаноетеніл)карбоксаміди реагують з 1H-піразол-5-амінами в присутності триетиламіну з утворенням 2-(дихлорометил)піразоло[1,5-a][1,3,5]триазинів. Циклоконденсація складається з таких ймовірних стадій: а) приєднання групи NH2 до активованого зв’язку С=С, що зумовлює перший амідний інтермедіат; б) елімінування HCN під дією триетиламіну з утворенням другого амідного інтермедіату; в) внутрішньомолекулярна циклізація останнього в кінцевий продукт з відщепленням H₂O. 2-(Дихлорометил)-4,7-дифенілпіразоло[1,5-a][1,3,5]триазин виявився цілком стійким щодо киплячих розчинів MeONa/MeOH, AcONa/AcOH, а також Na₂S/H₂O/EtOH, однак розщеплювався під дією соляної або сірчаної кислот. П’ять синтезованих 2-(дихлорометил)піразоло[1,5-a][1,3,5]триазинів були протестовані проти: i) Dengue virus 2 (штам New Guinea C, клітинна лінія Huh7); ii) Tacaribe virus (штам TRVL 11573, клітинна лінія Vero); iii) Zika virus (штам MR766, клітинна лінія Vero 76); iv) Human cytomegalovirus (штам AD169, клітинна лінія HFF); v) Herpes simplex virus 1 (штам E-377, клітинна лінія HFF); vi) Varicella-Zoster virus (штам Ellen, клітинна лінія HFF). Визначено ступінь інгібування цитопатичного ефекту, спричиненого вірусами, а також токсичність сполук у клітинах хазяїна. У первинних випробуваннях (i—iii) сполуки не мали достатньої противірусної активності, яка перевищувала б їх рівень цитотоксичності при концентрації в межах 0,1—100 мкг/мл, але випробування iv—vi дали прийнятні результати. Всі сполуки показали досить низьку активність, за винятком 2-(дихлорометил)-4,7-дифенілпіразоло[1,5-a][1,3,5]триазину, який, однак, мав порівняно високу токсичність. Що стосується селективності, то заслуговує на увагу 2-(дихлорометил)-4,7-біс(4-метилфеніл)піразоло[1,5-a][1,3,5]триазин—AD169—HFF (випробування iv) з SI₅₀ > 6.; Найдено, что N-(2,2-дихлор-1-цианоэтенил)карбоксамиды реагируют с 1H-пиразол-5-аминами в присутствии триэтиламина с образованием 2-(дихлорметил)пиразоло[1,5-a][1,3,5]триазинов. Циклоконденсация состоит из следующих вероятных стадий: а) присоединение группы NH2 к активированной связи С=С, что приводит к первому амидному интермедиату; б) элиминирование HCN под действием триэтиламина с образованием второго амидного интермедиата; в) внутримолекулярная циклизация последнего в конечный продукт с отщеплением H₂O. 2-(Дихлорметил)-4,7-дифенилпиразоло[1,5-a][1,3,5]триазин оказался вполне устойчивым по отношению к кипящим растворам MeONa/MeOH, AcONa/AcOH, а также Na₂S/H₂O/ EtOH, однако расщеплялся при действии соляной или серной кислот. Пять синтезированных 2-(дихлорметил)пиразоло[1,5-a][1,3,5]триазинов были протестированы против: i) Dengue virus 2 (штамм New Guinea C, клеточная линия Huh7); ii) Tacaribe virus (штамм TRVL 11573, клеточная линия Vero); iii) Zika virus (штамм MR766, клеточная линия Vero 76); iv) Human cytomegalovirus (штамм AD169, клеточная линия HFF); v) Herpes simplex virus 1 (штамм E-377, клеточная линия HFF); vi) Varicella-Zoster virus (штамм Ellen, клеточная линия HFF). Определена степень ингибирования цитопатического эффекта, вызванного вирусами, а также токсичность соединений в клетках хозяина. В первичных испытаниях (i—iii) соединения не проявили достаточной противовирусной активности, которая превышала бы их уровень цитотоксичности при концентрации в пределах 0,1—100 мкг/мл, но испытания iv—vi дали приемлемые результаты. Все соединения показали довольно низкую активность, за исключением 2-(дихлорметил)-4,7-дифенилпиразоло[1,5-a][1,3,5]триазина, который, однако, имел срав нительно высокую токсичность. Что касается селективности, то заслуживает внимания 2-(дихлор- метил)-4,7-бис(4-метилфенил)пиразоло[1,5-a][1,3,5]триазин—AD169—HFF (испытание iv) с SI₅₀ > 6.

2019-01-01T00:00:00Z