http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/151249 2026-04-21T10:30:19Z 2026-04-21T10:30:19Z Kropyvko, S.V. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/152618 2019-06-12T22:27:23Z 2015-01-01T00:00:00Z

New partners of TKS4 scaffold protein Kropyvko, S.V. TKS4 scaffold protein is involved in the formation of invadopodia, the production of reactive oxygen species (ROS) by tumor cells and other cellular processes. Aim. To identify new TKS4 partners involved in the actin cytoskeleton rearrangements and endo-/exocytosis. Methods. The GST pull-down assay was used to identify the interaction. Results. We revealed that TKS4 SH3 domains interact with the actin cytoskeleton reorganization proteins N-WASP and CR16, as well as with DNM2, SYNJ1 and OPHN1 which are involved in endo-/exocytosis. We also tested the WIP, WIRE, SHIP2, RhoU, RhoV and NUMB proteins, but their interaction with the SH3 domains of TKS4 was not found. Conclusions. The SH3 domains of TKS4 interact with N-WASP, DNM2, SYNJ1, OPHN1 and weakly with CR16 in vitro.; Скафолд TKS4 бере участь у формуванні інвадоподій, продукції активних форм кисню (ROS) в ракових клітинах та інших клітинних процесах. Мета. Ідентифікувати нових партнерів TKS4, задіяних в перебудовах актинового цитоскелету та ендо-/екзоцитозі. Методи. In vitro GST pull-down assay. Результати. Показано, що SH3 домени TKS4 взаємодіють з білками-реорганізаторами актинового цитоскелету N-WASP та CR16, а також з DNM2, SYNJ1 та OPHN1, які задіяні в ендо-/екзоцитозі. Проте взаємодії WIP, WIRE, SHIP2, RhoU, RhoV та NUMB, з SH3 доменами TKS4 не знайдено. Висновки. SH3 домени TKS4 взаємодіють з білками N-WASP, DNM2, SYNJ1, OPHN1 та слабко з CR16 in vitro.; Скаффолд TKS4 принимает участие в формировании инвадоподий, продукции активных форм кислорода (ROS) в раковых клетках и других клеточных процессах. Цель. Идентификация новых партнеров TKS4, участвующих в перестройках актинового цитоскелета и эндо-/экзоцитозе. Методы. In vitro GST pull-down assay. Результаты. Показано, что SH3 домены TKS4 взаимодействуют с белками-реорганизаторами актинового цитоскелета N-WASP и CR16, а также с DNM2, SYNJ1 и OPHN1, которые задействованы в эндо-/экзоцитозе. Взаимодействия WIP, WIRE, SHIP2, RhoU, RhoV и NUMB, с SH3 доменами TKS4 не выявлено. Выводы. SH3 домены TKS4 взаимодействуют с белками N-WASP, DNM2, SYNJ1, OPHN1 и слабо с CR16 in vitro.

2015-01-01T00:00:00Z Kovalchuk, M.V. Deryabina, O.G. Pichkur, L.D. Verbovskaya, S.A. Shuvalova, N.S. Pichkur, O.L. Kordium, V.A. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/152617 2019-06-12T22:26:26Z 2015-01-01T00:00:00Z

Distribution of transplanted human mesenchymal stem cells from Wharton’s Jelly in the central nervous systems of the EAE rats Kovalchuk, M.V.; Deryabina, O.G.; Pichkur, L.D.; Verbovskaya, S.A.; Shuvalova, N.S.; Pichkur, O.L.; Kordium, V.A. Human Wharton’s Jelly MSCs (hWJ-MSCs) have a considerable advantage and potential in treating the central nervous system diseases and can be a new alternative treatment of Multiple Sclerosis (MS). Aim. To study the persistence and distribution of hWJ-MSCs along the neuraxis following transplantation in central nervous system of rats with experimental autoimmune encephalomyelitis (EAE), the animal model of MS. Methods. Isolation and cultivation of hWJ-MSCs in vitro. Immunological phenotyping by flow cytometry. EAE induction. Intrathecal (suboccipital) injection of MSCs into CNS of SCH-induced EAE rats. Persistence of hWJ-MSCs in the CNS of hWJ-MSCs -treated rats was detected through detection of the human alpha-satellite DNA in the tissue sections and the cerebrospinal fluid (CSF) by PCR at days 2, 3, 4 and 5 Results. PCR-assays for alpha-satellite sequences revealed that Human DNA was detected during 5 days following intrathecal injection at the peak of disease in the treated rats. It has been demonstrated that the human DNA was traced in CSF and various segments of a spinal cord. Conclusions. The data obtained suggest that intrathecally delivered hWJ-MSCs, with time, can migrate through the CSF from the injection site to various segments of CNS and persist therein during the first week of post transplantation, which was performed at the EAE disease peak in the xenogeneic setting without immunosuppression. hWJ-MSCs may be considered as a delivery cell source of therapeutic molecules for CNS inflammatory diseases.; Мезенхімальні стовбурові клітини Вартонового студня пуповини людини (МСК-ВС) мають значну перевагу і потенціал у лікуванні захворювань центральної нервової системи (ЦНС) і можуть стати новою альтернативною терапією для розсіяного склерозу (РС). Мета. Вивчити виживання і розподіл МСК-ВС в ЦНС щурів з ЕAЕ після субокціпітальної трансплантації. Методи. Виділення і культивування МСК-ВС in vitro. Імунологічне фенотипування методом проточної цитофлюориметрії. Індукція ЕАЕ. Інтратекальне введення МСК в ЦНС щурів лінії Wistar з ЕАЕ, індукованим гомогенатом спинного мозку (ГСМ). Виживання МСК-ВС в ЦНС щурів оцінювали за допомогою виявлення людської альфа-сателітної ДНК у зразках тканин та спинномозковій рідині (СМР) на 2, 3, 4, та 5 дні за допомогою ПЛР. Результати. ПЛР-аналіз для альфа-сателітних послідовностей показав, що ДНК людини виявлялася протягом 5 днів після інтратекального введення, на піку симптомів. Було показано, що трансплантовані ксеногенні МСК-ВС мігрували через СМР в різні сегменти спинного мозку. Висновки. Отримані результати дозволяють припустити, що МСК-ВС, введені інтратекально, можуть мігрувати зі струмом СМР в різні відділи ЦНС і перебувати в них протягом першого тижня після трансплантації на піку захворювання ЕAЕ в ксеногенному варіанті без імуносупресії. МСК-ВС можна розглядати як джерело клітин для доставки терапевтичних молекул для лікування запальних захворювань ЦНС.; Мезенхимальные стволовые клетки Вартонового студня пуповины человека (МСК-ВС) имеют значительное преимущество перед другими видами стволовых клеток и потенциал в лечении заболеваний центральной нервной системы (ЦНС) и могут стать новой альтернативной терапией для рассеянного склероза. Цель. Изучить выживание и распределение МСК-ВС в ЦНС крыс с ЭАЭ после субоксипитальной трансплантации. Методы. Выделение и культивирование МСК-ВС in vitro. Иммунологическое фенотипирование методом проточной цитофлюориметрии. Индукция ЭАЭ. Интратекальное (субокципитальное) введение МСК в ЦНС крыс линии Wistar с ЭАЭ, индуцированным гомогенатом спинного мозга (ГСМ). Выживание МСК-ВС в ЦНС крыс оценивали с помощью выявления человеческой альфа-сателлитной ДНК в образцах тканей и спинномозговой жидкости (СМЖ) на 2, 3, 4 и 5 дни с помощью ПЦР. Результаты. ПЦР-анализ для альфа-сателлитных последовательностей показал, что ДНК человека обнаруживалась в течение 5 дней после интратекального введения, на пике симптомов. Было показано, что трансплантированные ксеногенные МСК-ВС мигрировали через спинномозговую жидкость (СМЖ) в различные сегменты спинного мозга. Выводы. Полученные результаты позволяют предположить, что МСК-ВС, введенные интратекально, со временем¸могут мигрировать с током СМЖ в различные отделы ЦНС и находиться в них на протяжении первой недели после трансплантации на пике заболевания ЭAЭ в ксеногенном варианте без иммуносупрессии . МСК-ВС можно рассматривать как источник клеток для доставки терапевтических молекул для лечения воспалительных заболеваний ЦНС.

2015-01-01T00:00:00Z Malanchuk, O.M. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/152616 2019-06-12T22:25:48Z 2015-01-01T00:00:00Z

Development of monoclonal antibody against protein Rictor, a component of the mTORC2 complex Malanchuk, O.M. Aim. Rictor is a component of the protein complex mTORC2 that is activated by growth factors and regulates cell growth, survival and migration. Here, we describe the development of the Rictor specific monoclonal antibody and characterize its suitability for various immunological assays. Methods. Hybridoma technology has been used for the monoclonal antibody production. Immunization was carried out with the recombinant N-terminal fragment of human Rictor expressed in E. coli as a GST-tagged fusion protein. Results. Specific monoclonal antibody (mAb) against Rictor has been developed. Conclusions. The generated mAb specifically recognizes the recombinant and endogenous Rictor and is suitable for Western blotting, immunoprecipitation, and immunofluorescence assays of mammalian cells. This mAb will be a useful tool for the investigations of a physiological role of Rictor as well as the function of the mTORC2 in general.; Мета. Rictor є унікальним компонентом білкового комплекса mTORC2, що активується ростовими факторами та регулює ріст клітин, виживання та міграцію. В даній статті описано процедуру отримання моноклональних антитіл, специфічних до Rictor, а також особливості їх використання у різноманітних імунологічних методах аналізу. Методи. Для отримання моноклональних антитіл було використано гібридомну технологію. Імунізацію проводили рекомбінантним GST-таг злитим N-термінальним фрагментом Rictor, синтезованим в E. coli. Результати. Отримано специфічні моноклональні антитіла проти Rictor. Висновки. Отримані моноклональні антитіла специфічно розпізнають рекомбінантний та ендогенний Rictor в Вестерн-блот аналізі, імунопреципітації та імунофлюорисценції клітин ссавців, та можуть бути використані як необхідний інстумент досліджень при вивченні як індивідуальної фізіологічної ролі Rictor в клітині, так і в складі комплекса mTORC2 в цілому.; Цель. Rictor является уникальным компонентом белкового комплекса mTORC2, который активируется ростовыми факторами и регулирует рост клеток, выживание и миграцию. В данной статье описано процедуру получения моноклональных антител, специфичных к Rictor, а также особенности их использования в различных иммунологических методах анализа. Методы. Для получения моноклональных антител была использована гибридомная технология. Иммунизацию проводили рекомбинантным GST-таг слитым N-терминальным фрагментом Rictor, синтезированном в E. coli. Результаты. Получены специфические моноклональные антитела против Rictor. Выводы. Полученные моноклональные антитела специфично распознают рекомбинантный и эндогенный Rictor в Вестерн-блот анализе, иммунопреципитации и иммунофлюорисценции клеток млекопитающих, и могут быть использованы как необходимый инстумент исследований при изучении как индивидуальной физиологической роли Rictor а в клетке, так и в составе комплекса mTORC2 в целом.

2015-01-01T00:00:00Z Shchegelskaya, E.A. Grigorieva, T.G. Omelchenko, E.A. Zabirnyk, A.S. Markelova, E.V. Panibrattseva, S.G. Borovoy, I.A. Gubina-Vaculik, G.I. Oleynik, G.A. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/152613 2019-06-12T22:26:50Z 2015-01-01T00:00:00Z

Migration of labeled bone marrow MSCs and skin fibroblasts after systemic and local transplantation in rat burn wound model Shchegelskaya, E.A.; Grigorieva, T.G.; Omelchenko, E.A.; Zabirnyk, A.S.; Markelova, E.V.; Panibrattseva, S.G.; Borovoy, I.A.; Gubina-Vaculik, G.I.; Oleynik, G.A. Aim. To study migration of syngeneic bone marrow MSCs and skin fibroblasts (FB), labeled by fluorochromes, after intravenous (IV) and local transplantation in a rat burn wound model (BWM). Methods. Rats were divided into 3 groups: C – without burn + IV injection of labeled MSCs and FBs mixture; O1 – BWM + IV injection of labeled MSCs and FBs mixture; O2 – BWM + fibrin matrix filled with labeled cell mixture. MSCs were labeled by green fluorochrome, and fibroblasts – by red one. The presence of labeled cells in cryocuts of the skin, liver, kidney and bone marrow was assessed on the 3 and 7 days after transplantation. Results. Skin FBs selective migration to the regenerating burn wound and MSCs accumulation in the kidneys were found in rats of group O1 on day 7 after the IV injection. The labeled cells proliferated in the transplanted fibrin matrix and participated in the wound regeneration. MSCs partly migrated to the bone marrow after the IV injections. Conclusions. IV transplanted syngeneic bone marrow MSCs and skin FBs (passage 0) migrate to the burn wound and participate in the healing. Migration of bone marrow MSCs in the kidneys can prevent kidney failure after burn.; Мета. Вивчення міграції сингенних МСК кісткового мозку і фібробластів (ФБ) шкіри, мічених флюорохромами, після внутрішньовенної (ВВ) та локальної трансплантації у щурів з моделлю післяопікової рани (МПР). Методи. Щури були розділені на 3 групи: К– без опіку + ВВ введення мічених МСК і ФБ; О1 – МПР + ВВ мічених МСК і ФБ; О2 – МПР + фібринова матриця з сумішшю мічених МСК і ФБ. МСК фарбували зеленим флюорохромом, а фібробласти – червоним. Розподіл мічених клітин на кріозрізах шкіри, печінки, нирок і кісткового мозку щурів вивчали на 3 і 7 добу після трансплантації. Результати. Виявлена вибіркова міграція ФБ шкіри в післяопікову рану і накопичення МСК КМ в нирках тварин групи О1 на 7 добу після ВВ введення мічених МСК і ФБ. У трансплантованій на рану фібриновій матриці мічені клітини проліферували та брали участь у процесі регенерації рани. При ВВ введенні МСК КМ спостерігалася їх міграція в кістковий мозок. Висновки. Системно введені сингенні МСК КМ і ФБ шкіри (0 пасаж) мігрують в зону післяопікової рани і беруть участь в її загоєнні. Міграція МСК КМ в нирки може попередити ниркову недостатність, що розвивається після опіку.; Цель. Изучить миграции сингенных МСК костного мозга и фибробластов (ФБ) кожи, меченых флюорохромами, после их внутривенной (ВВ) и локальной трансплантации крысам с моделью послеожоговой раны (МПР). Методы. Крыс разделили на 3 группы: К – без ожога + ВВ введение смеси меченых МСК и ФБ; О1 – МПР + ВВ введение смеси меченых МСК и ФБ; О2 – МПР + фибриновая матрица с мечеными МСК и ФБ. МСК метили зеленым флюорохромом, фибробласты – красным. Наличие меченых клеток в коже, печени, почках и костном мозге крыс оценивали на 3 и 7 сутки после трансплантации на криосрезах и мазках. Результаты. Обнаружена избирательная миграция ФБ кожи в зону раны и накопление МСК КМ в почках крыс группы О1 на 7 сутки после ВВ введения меченых МСК и ФБ. В трансплантированной на рану фибриновой матрице меченые клетки активно делились и участвовали в ее регенерации. При ВВ введении МСК КМ частично мигрировали в костный мозг. Выводы. Системно трансплантированные сингенные МСК КМ и ФБ кожи 0 пассажа мигрируют в зону послеожоговой раны и участвуют в ее заживлении. Миграция МСК КМ в почки может предупредить вызванную ожогом почечную недостаточность.

2015-01-01T00:00:00Z