http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/151114 2026-04-12T12:31:58Z 2026-04-12T12:31:58Z Круглова, Е.Б. Больбух, Т.В. Гладковская, Н.А. Близнюк, Ю.Н. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155927 2019-07-06T13:23:12Z 2005-01-01T00:00:00Z

Связывание антибиотиков актиноцинового ряда с матрицей полифосфата Круглова, Е.Б.; Больбух, Т.В.; Гладковская, Н.А.; Близнюк, Ю.Н. Методами УФ и Романовской спектроскопии исследованы комплексы полифосфата (ПФ) с аналогами актиномицина Д производными актиноцина АсП1 и АсИП. Все исследования проводили в фосфатном буферном растворе (рН 6,86) с суммарной концентрацией ионов Na⁺ и K⁺, равной 7×10⁻³ М. Для расчетов спектров образующихся комплексов и термодинамических параметров связывания лигандов с ПФ использована программа оптимизации спектрофотометрических концентрационных зависимостей ОАЬЗРН. Для двух типов лигандов методом спектрофотометрии получены величины констант и мест связывания, а также спектры мономерно связанных и агрегированных актиноциновых производных. С помощью Романовской спектроскопии определены основные группы атомов, участвующие в образовании разных типов комплексов. Показано, что при мономерном связывании АсШ и леиII с ПФ аминогруппа актиноцинового производного связывается с Р-О группой матрицы ПФ.; Методами УФ та Раманівської спектроскопії досліджено ком­плекси поліфосфату (ПФ) з аналогами актиноміцину D, по­ хідними актиноцину Actll і Actlll. Всі досліди виконували у фосфатному буферному розчині (рН 6,86), з сумарною концентрацією іонів Na⁺ і К⁺ , яка дорівнює 7×10⁻³ М Для розрахунків спектрів утворюваних комплексів та термодинамічних пара­метрів зв'язування лігандів з ПФ використано програму оптимізації спектрофотометричних концентраційних залеж­ностей DALSPH. Для двох типів лігандів методом спектро­фотометрії отримано значення констант і місць зв'язування, а також спектри агрегатів і мономерно зв'язаних похідних актиноцину. За допомогою Раманівської спектроскопії визна­чено основні групи атомів, які беруть участь в утворенні різних типів комплексів. Показано, що при мономерному зв'язуванні Actll та Actlll з ПФ, аміногрупа актиноцинового похідного зв'язується з групою Р-О матриці ПФ. Keywords: спектрофотометрія, Раманівська спектро­ скопія, поліфосфат, актин; The complexes of actinocin derivatives ActII and ActIII (analogues of actinomycin D) with polyphosphate were studied by spectrophotometry and Raman spectroscopy methods. All studies were carried out in a phosphatic buffer solution (pH 6,86) with total concentration of Na⁺ and K⁺ equal to 7×10⁻³ M. The DALSPH program of optimization of spectrophotometric concentration dependences was used for calculations of complexes spectra and thermodynamic binding parameters. The values of binding constants and binding site sizes, the spectra of monomeric and aggregated complexes of actinocin derivatives for ActII and ActIII were obtained by the analysis of spectrophotometrical titration curves. The basic groups of atoms participating in formation of different types of complexes were determined by the Raman spectroscopy method. The amino group of actinocin derivative was shown to be bound to P=O group of polyphosphate matrix at monomeric binding mode.

2005-01-01T00:00:00Z Аноприенко, О.В. Шевченко, А.И. Мазурок, Н.А. Рубцова, Н.Б. Закиян, С.И. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155926 2019-07-06T13:20:37Z 2005-01-01T00:00:00Z

Локализация 10 генов на X хромосомах пяти видов полевок рода Microtus (Arvicolinae, Rodentia) Аноприенко, О.В.; Шевченко, А.И.; Мазурок, Н.А.; Рубцова, Н.Б.; Закиян, С.И. Определена локализация 10 новых генов на X хромосомах пяти видов серых полевок рода Microtus . Особенностью выбранных генов является их свойство избегать инактивации на инактивируемой X хромосоме человека и, частично, мыши. На основе сравнительного анализа локализации генов на X хромосомах четырех видов полевок группы arvalis (обыкновенные полевки) выявлены четыре новые и уточнены границы двух определенных ранее инверсий. Обнаружено семь кластеров консервативной синтении в X хромосомах обыкновенных полевок, В результате сравнения порядка генов у полевок группы arvalis и представителя внешней группы agrestis показано, что X хромосомы M. arvalis и M. kirgisorum являются наиболее близкими к предковой X хромосоме обыкновенных полевок.; Визначено локалізацію 10 нових генів на X хромосомах п'яти видів сірих полівок роду Microtus. Особливістю вибраних генів є їхня властивість уникати інактивації на інактивованій Xхромосомі людини і, частково, миші. На основі порівняльного аналізу локалізації генів на X хромосомах чотирьох видів полівок групи arvaiis (звичайні полівки) виявлено чотири нові та уточнено межі двох відомих раніше інверсій. Знайдено сім кластерів консервативної синтенії в X хромосомах звичайних полівок. У результаті порівняння порядку генів у полівок групи arvaiis і представника зовнішньої групи agrestis показано, що X хромосоми М. arvaiis і М. kirgisorum є найближчими до предкової X хромосоми звичайних полівок.; The localization of ten new genes in X chromosomes of five vole species of the genus Microtus is presented. A particular feature of the genes chosen is their property to escape inactivation in the inactive X chromosome of human and, partially, of mice. On the basis of comparative analysis of gene locations in four vole species of the arvalis group (common vole), four new inversions were revealed and the borders of two inversions determined earlier were defined more precisely. Seven clusters of conservative synteny were delineated in the X chromosomes of common voles. A comparison between gene locations in voles of the arvalis group and a representative of the agrestis outgroup showed, that X chromosomes of M. arvalis and M. kirgisorum are the closest to the ancestral X chromosome of the arvalis group.

2005-01-01T00:00:00Z Dubey, L.V. Dubey, I.Ya. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155925 2019-07-06T13:09:59Z 2005-01-01T00:00:00Z

Preparation of bifunctional silica polymer support for the synthesis of 3'-labeled oligonucleotides Dubey, L.V.; Dubey, I.Ya. Preparation of a silica polymer support with a linker arm containing protected amino and hydroxy groups is described. O-Benzotriazol-1-yl-N,N,N'‚N'-tetramethyluronium hexafluorophosphate (HBTU) in the presence of 1-hydroxybenzotriazole (HOBT) was used as an efficient activating reagent at several steps of the polymer synthesis. This bifunctional support is suitable for the preparation of 3'-amino-modified oligonucleotides for post-synthetic conjugation, as well as for the direct solid phase synthesis of 3'-labeled oligonucleotides. The fluorescein-modified silica polymer was synthesized.; Описано спосіб отримання полімерного носія на основі силіка­гелю з лінкером, що містить захищені аміно- і гідроксильну групи. В синтезі полімеру використано ефективний активую­чий реагент гексафторфосфат 1-бензотріазолілокси-N',N',N'', N'-тетраметилуронію за присутності І-гідроксибензотріазолу (НОВТ). Такий біфункціональний носій зручний для отри­мання 3'-модифікованих олігонуклеотидів для пост-синтетичної кон'югації та прямого твердофазного синтезу З'- мічених олігонуклеотидів. Синтезовано флуоресцеїн-модифіко­ваний силікагельний полімер.; Описан способ получения силикагельного полимерного носите­ ля с линкером, содержащим защищенные амино- и гидроксильную группы В качестве эффективного активирующего реаген­та на нескольких стадиях синтеза полимера использовали гексафторфосфат І-бензотриазолилокси-N',N',N'',N'-тетраметилурония в присутствии 1-гидроксибензотриазола. Такой бифункциональный носитель удобен для получения З'-амино-модифицированных олигонуклеотидов для пост-синтетиче­ской конъюгации и для прямого твердофазного синтеза З'-ме­ченных олигонуклеотидов. Смнтезирован флуоресцеин-модифицированный силикагельный полимер.

2005-01-01T00:00:00Z Одинець, К.О. Корнелюк, О.І. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155881 2019-06-17T22:30:25Z 2005-01-01T00:00:00Z

Порівняльний аналіз структурної організації генів цитоплазматичної тирозил-тРНК синтетази еукаріотів Одинець, К.О.; Корнелюк, О.І. Проведено порівняльний біоінформаційний аналіз будови генів цитоплазматичних тирозил-тРНК синтетаз (TyrRS) 54 видів еукаріотів з різних таксонів. В окремих випадках перевірено коректність ідентифікації цих генів та їхніх екзонів шляхом зіставлення з відомими по­ слідовностями кДНК та EST. Порівняння екзонно-інтронної структури виявило, що гени TyrRS хребетних (16 видів) мають значно більшу кількість екзонів (13–14), ніж гени комах (2–7 екзонів), дріжджів і протозоа (1–8 екзонів). У ході еволюції значно збільшується довжина інтронів за рахунок їхнього насичення геномними повторами. Позиції окремих інтронів є консервативними впродовж еволюції генів, що свідчить на користь їхньої ранньої інтеграції у ген спільного попередника хребетних і членистоногих. Для гена TyrRS людини детально про­ аналізовано альтернативні форми сплайсингу мРНК та геномні повтори, присутні в інтронах.; Проведен сравнительный биоинформационный анализ строения генов цитоплазматических тирозил-тРНК синтетаз (TyrRS) 54 видов эукариотов из разных таксонов. В отдельных случаях проверена корректность идентификации этих генов и их экзонов путем сопоставления с известными последовательно­стями кДНК и EST. Сравнение экзонно-интронной структуры показало, что гены TyrRS позвоночных (16 видов) имеют значительно большее количество экзонов (13–14), чем гены насекомых (2–7 экзонов), дрожжей и протозоа (1–8 экзонов), несмотря на эволюционную консервативность доменной орга­низации соответствующих TyrRS. В ходе эволюции значи­тельно увеличивается длина интронов за счет их насыщения геномными повторами. Позиции отдельных интронов сохра­няются консервативными в ходе эволюции, что свидетельст­вует в пользу их ранней интеграции в ген общего предшест­венника позвоночных и членистоногих. Для гена TyrRS челове­ка детально проанализированы альтернативные формы сплай­синга мРНК и геномные повторы, присутствующие в интронах.; A comparative bioinformational analysis has been performed for the structure of cytoplasmic tyrosyl-tRNA synthetase (TyrRS) genes from 54 eukaryotic organisms from different taxones. In some cases, the identification of the genes and their exons was verified by comparison with the experimental cDNA and EST sequences. The comparison of exon-intron structures shows that TyrRS genes of Chordata (16 species) have much more exons (13–14) than genes of Insecta (2–7 exons), yeasts and Protozoa (1–8 exons). The intron lengths increase intensively during the evolution due to integration of genomic repeats. The positions of some introns are conservative that marks their earlier integration into the gene of common ancestor of Chordata and Insecta. The TyrRS gene of human is analyzed in detail for alternative splicing mRNAs and genomic repeats.

2005-01-01T00:00:00Z