Биополимеры и клетка, 2000, № 4http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1510512026-04-20T00:16:11Z2026-04-20T00:16:11ZРецензія на навчальний посібник В. І. Глазка та Г. В. Глазко "Русско-англо-украинский толковый словарь по прикладной генетике, ДНК-технологии и биоинформатике" (Київ, Нора-принт, 2000, 464 с)Глазко, В.І.Глазко, Г.В.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1526262019-07-05T16:54:09Z2000-01-01T00:00:00ZРецензія на навчальний посібник В. І. Глазка та Г. В. Глазко "Русско-англо-украинский толковый словарь по прикладной генетике, ДНК-технологии и биоинформатике" (Київ, Нора-принт, 2000, 464 с)
Глазко, В.І.; Глазко, Г.В.
2000-01-01T00:00:00ZВзаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 16. Нові флюоресцентні бензотіазоло- 4- [2,6-диметилпіридинієві] монометинові ціанінові барвникиКриворотенко, Д.В.Ковальська, В.Б.Ярмолюк, С.М.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1526252019-07-05T16:43:22Z2000-01-01T00:00:00ZВзаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 16. Нові флюоресцентні бензотіазоло- 4- [2,6-диметилпіридинієві] монометинові ціанінові барвники
Криворотенко, Д.В.; Ковальська, В.Б.; Ярмолюк, С.М.
Синтезовано нові флюоресцентні зонди для детекції нуклеїнових кислот на основі 2-[1-(5-карбоксинтил)-2,6-диметил-1,4-дигідро-4-пиридиншіденметил]-3-мет перхлорату. Досліджено спектральні властивості отриманих сполук та їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами. Вивчено вплив функціональних замісників у молекулі барвника на його взаємодію з нуклеїновими кислотами. Отримані результати показали, що введення спиртових груп та акридинового фрагмента до молекули ціаніну покращує його властивості як флюоресцентного зонда для детекції нуклеїнових кислот.; Синтезированы новые флюоресцентные зонды для детекции нуклеиновых кислот на основе 2-[ 1-(5-карбоксипентил)-2,6- диметил-1,4-дигидро-4-пиридинилиденметил ]-3-метил-1,3-бензотиазол-3-ий перхлората. Исследованы спектральные свойства полученных соединений и их комплексов с нуклеиновыми кислотами. Изучено влияние различных функциональных заместителей в молекуле красителя на его взаимодействие с нуклеиновыми кислотами. Полученные результаты показывают, что введение спиртовых групп и акридинового фрагмента в молекулу цианина улучшает его свойства как флюоресцентного зонда.; New fluorescent probes for nucleic acids detection based on 2-[l-(5-carboxypentyl)-2,6-dimethyl-J,4-dihydro-4-pyridinylidenmethyl]-3-methyl-J,3-benzothiazole-3-ium perchlorate have been synthesized. The spectral properties of the compounds obtained and their complexes with nucleic acids have been investigated. The influence of different functional substituents in the dye molecule on its interaction with nucleic acids has been studied. The results obtained show that the inclusion of hydroxy- groups and acridine fragment in the structure of cyanine increases the sensibility of the nucleic acids detection.
2000-01-01T00:00:00ZAnalysis of antigenic structure of Potato Virus M Ukrainian strainsViter, S.S.Tkachenko, T.Yu.Kolomietz, L.P.Radavsky, Yu.L.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1526242019-06-12T22:27:05Z2000-01-01T00:00:00ZAnalysis of antigenic structure of Potato Virus M Ukrainian strains
Viter, S.S.; Tkachenko, T.Yu.; Kolomietz, L.P.; Radavsky, Yu.L.
Для анализа антигенной структуры белка оболочки двух украинских штаммов М-вируса картофеля (PVM) VI и V7 использованы три моноклональных антитела (МКА) против PVM. Фрагменты ²²Glu-Lys³⁵ и ²²Glu-Lys³⁵ , полученные после ферментативного гидролиза трипсином белков оболочки двух штаммов PVM, распознавались двумя МКА – M6D5 и M9G1. Замена Glu→ Gly в позиции 22 белка оболочки PVMV7 не изменяла распознавания антителами как триптических пептидов, так и белков оболочки этих штаммов. МКА M9G1 и М4С1 конкурировали между собой за участки связывания с молекулой белка оболочки PVM синтетический пептид П14, соответствующий фрагменту Glu-Lys , с различной эффективностью ингибировал взаимодействие МКА M6D5 и M9G1 с фрагментом П14 и белком оболочки U7. Изменение положительного заряда боковой группы Lys³⁵ на отрицательный путем модификации пептидов²²Glu-Lys³⁵ и ²²Glu-Lys³⁵ цитраконовым ангидридом привело к двухкратному усилению реакции МКА M9G1 и незначительному снижению реакции МКА M6D5 с модифицированным пептидом. На основании полученных результатов установлено, что PVM-специфические эпитопы расположены в N-концевой области белка оболочки. Два эпитопа, распознаваемые МКА M6D5 и M9G1, перекрываются межфу собой и имеют общий участок связывания во фрагменте ²²Glu/Glu-Lys³⁵ . Эпитопы, распознаваемые МКА М4С1 и M9G1, либо перекрываются между собой, либо конформационно приближены друг к другу.; Для аналізу антигенної структури білка оболонки двох українських штамів М-вірусу картоплі (PVM) VI та V7 використано три моноклональних антитіаа (МКА) проти PVМ. Фрагменти ²²Glu-Lys³⁵ та ²²Glu-Lys³⁵ , одержані після ферментативного гідролізу трипсином білків оболонки двох штамів PVM, розпізнавалися двома МКА – M6D5 та M9G1. Заміна Glu -> Gly в позиції 22 білка оболонки PVM V7 не змінювала розпізнавання антитілами як триптичних пептидів, так і білків оболонки цих штамів. МКА M9G1 та М4С1 конкурували між собою за ділянки зв'язування з молекулою білка оболонки PVM. Синтетичний пептид П14, який відповідав фрагментові ²²Glu-Lys³⁵ , з різною ефективністю пригнічував взаємодію МКА M6D5 та M9G1 з фрагментом П14 і білкооболонки РУМ. Зміна позитивного заряду бокової группи на від'ємний шляхом модифікації пептидів ²²Glu-Lys³⁵ та ²²Glu-Lys³⁵ цитраконовим ангідридом призвела до дворазового посилення реакції МКА M9G1 та до незначного зниження реакції МКА M6D5 з модифікованим пептидом. На підставі одержаних результатів встановлено, що PVM-специфічні епітопи розташовані в N-кінцевій області білка оболонки. Два епітопи, які розпізнаються МКА M6D5 та M9G1, перекриваються та мають загальну ділянку зв'язування у фрагменті ²²Glu/Glu-Lys³⁵ . Епітопи, які розпізнаються МКА M4C1 та M9G1, або перекриваються між собою, або конформаційно наближені один до одного.; The antigenic structure of two Ukrainian strains V1 and U7 of Potato Virus M (PVM) was studied by using three mouse monoclonal antibodies (MAbs). Tryptic fragments of PVM coat protein (CP) ²²Glu-Lys³⁵ and ²²Glu-Lys³⁵ were found to be recognised by two MAbs, M6D5 and M9G1. The amino acid substitution Glu → Gly at the position 22 of PVM 117 coat protein did not affect antibody binding to both tryptic fragments and PVM CP. Mob M9GJ interfered with MAb M4C1 in dot immunobinding assay. Synthetic peptide P14, corresponding to tryptic fragment ²²Glu-Lys³⁵, inhibited the interaction of MAb M6D5 with CP and peptide P14 more effectively than that of MAb M9G1. The modification of the side chain positive charge of Lys35 to negative one in tryptic peptides ²²Glu-Lys³⁵ and ²²Glu-Lys³⁵ using citraconic anhydride resulted in a two-fold increase of the reaction of MAb M9G1 and slightly reduce the interaction of MAb M6D5 with both fragments. On the basis of these results, it was concluded that three PVM-specific epitopes are located at the N-terminal region and form original immunogenic site of PVM coat protein. MAbs M6D5 and M9G1 recognise sequentially overlapping epitopes and the common site for both epitopes is presented in the fragment ²²Glu/Glu-Lys³⁵. MAbs M4C1 and M9G1 recognise either overlapping, or conformational approximated epitopes.
2000-01-01T00:00:00ZЕкстрахромосомні ДНК у клітинах еукаріотКрисан, К.В.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1526192019-07-05T16:46:50Z2000-01-01T00:00:00ZЕкстрахромосомні ДНК у клітинах еукаріот
Крисан, К.В.
Відомо дві основні форми існування трансгенів – інтегрована в геном реципієнта та екстрахромосомна. Хоча інтегровані трансгени зустрічаються значно частіше, ніж таки які здатні до сталого позахромосомного існування, останні є набагато цікавішими і перспективнішими для біотехнології та біомедицини. Однак механізми, що визначають форму існування екстрахромосомних ДНК, наразі досліджені ще недостатньо. В даному огляді проаналізовано ці механізми та розглянуто екстрахромосомні ДНК різного походження; В настоящее время известны две основные формы существования трансгенов – интегрированная в геном реципиента и экстрахромосомная. Хотя интегрированные трансгены встречаются значительно чаще, чем таковые, способные к постоянному внехромосом ному существованию, последние являются намного интереснее и перспективнее для биотехнологии и биомедицины. Однако механизмы, определяющие форму существования экстрахромосомных ДНК, исследованы еще недостаточно. В данном обзоре проанализированы эти механизмы и рассмотрены экстрахромосомные ДНК различного происхождения; Two forms of transgenes are known – Integrated into the host genome and extrachromosomal. Although the integrated transgenes are more common, the extrachromosomal ones are more interesting and perspective for the purposes of biotechnology and biomedicine. However, the mechanisms determining the fate of the extrachromosomal DNA molecule, have not been entirely studied so far. In this review we discuss these mechanisms and consider the extrachromosomal DNA of different origin.
2000-01-01T00:00:00Z