http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/147650 2026-04-12T08:49:52Z 2026-04-12T08:49:52Z Bi, Q. J. -Yu Li X. -Q. Li Li, Q. Luo, D. Q. -B. Qiao http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149051 2019-02-20T23:23:43Z 2014-01-01T00:00:00Z

Impact of Intracranial Artery Disease and Prior Cerebral Infarction on Central Nervous System Complications After Off-Pump Coronary Artery Bypass Grafting Bi, Q.; J. -Yu Li; X. -Q. Li; Li, Q.; Luo, D.; Q. -B. Qiao We tried to determine whether postoperative CNS complications after off-pump coronary artery bypass grafting (OPCABG) are related to prior cerebral infarction or intracranial artery disease. Fifty-five patients (40 men, mean age 64.59 ± 8.86 years) subjected to OPCABG underwent neurological and neuropsychological examinations 24 h before surgery. MRI was used to identify old and/or new ischemic lesions before surgery, and MRA was used to determine the presence and severity of intracranial artery disease. The patients were examined eight days after surgery; possible development of stroke or cognitive dysfunction was evaluated. Associations between postoperative stroke and potential predictors, including prior cerebral infarction and intracranial artery disease, were analyzed using univariate methods. Two of 55 (3.64%) patients had postoperative stroke, and no patient showed cognitive decline. Univariate analysis found no significant association between postoperative stroke and prior cerebral infarction detected by MRI (P = 0.378) or intracranial artery disease detected by MRA (P = 0.103). Our results suggest that intracranial artery disease and prior cerebral infarction are not independent risk factors for stroke after OPCABG. Nonetheless, further investigation of these associations is necessary.; Ми намагалися встановити, чи залежать післяопераційні ускладнення в ЦНС після шунтування коронарної артерії без застосування штучного кровообігу від наявності в попередній період церебрального геморагічного інсульту або стенозу краніальних артерій. 55 пацієнтів (40 чоловіків і 15 жінок, середній вік 64.59 ± 8.86 року), котрим була призначена вказана операція, були за добу перед нею піддані неврологічному та нейропсихологічному обстеженню. Магніторезонансне сканування (MRI) було використане для ідентифікації старих та/або нових ішемічних уражень, а магніторезонансна ангіографія (MRA) застосовувалася для встановлення наявності та ступеню стенозу краніальних артерій. Пацієнти були повторно обстежені через вісім діб після операції для виявлення можливих ускладнень (розвитку інсульту або когнітивної дисфункції). Зв’язки між розвитком постопераційного інсульту та можливими предикторами (попереднім інсультом та стенозом краніальних артерій) були проаналізовані із застосуванням методів варіаційної статистики. Післяопераційний інсульт розвився у двох із 55 пацієнтів (3.64 %); зниження рівня когнітивної активності не спостерігалося в жодному випадку. Аналіз не показав вірогідного зв’язку між розвитком післяопераційного інсульту та наявністю попереднього геморагічного інсульту (дані MRI; P = 0.378) або стенозу краніальних артерій (дані MRA; P= 0.103). Наші результати дозволяють вважати, що стеноз краніальних артерій та попередній інсульт не є незалежними факторами ризику щодо інсульту після шунтування коронарної артерії, але подальші дослідження можливості таких зв’язків є необхідними.

2014-01-01T00:00:00Z Левичева, Н.А. Берченко, О.Г. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148362 2019-02-18T23:30:18Z 2014-01-01T00:00:00Z

Электрическая активность мозга и особенности реакции самостимуляции у крыс пубертатного возраста, зависимых от ингаляции паров органического растворителя Левичева, Н.А.; Берченко, О.Г. В хроническом эксперименте изучали электрическую активность мозга структур лимбико-неокортикальной системы мозга и реакцию самостимуляции положительных эмоциогенных зон ветролатерального гипоталамуса 20 лабораторных беспородных крыссамцов пубертатного возраста (три месяца), подвергавшихся длительному ингалированию парами органического растворителя «646». Воздействие паров ингалянта приводило к формированию у животных поведенческих проявлений зависимости от него, подавлению электрической активности неокортекса, гиппокампа и медиальной обонятельной области, а также интенсификации реакции самостимуляции положительных эмоциогенных зон вентролатерального гипоталамуса; У хронічному експерименті на 20 лабораторних безпородних щурах-самцях пубертатного віку (три місяці) вивчали електричну активність мозку структур лімбіко-неокортикальної системи мозку та реакцію самостимуляції позитивних емоціогенних зон вентролатерального гіпоталамуса в умовах тривалого інгалювання парів органічного розчинника «646». Встановлено, що вплив парів інгалянта призводить у тварин до формування поведінкових проявів залежності від нього, пригнічення електричної активності неокортексу, гіпокампа і медіальної нюхової ділянки, а також інтенсифікації реакції самостимуляції позитивних емоціогенних зон вентролатерального гіпоталамуса.

2014-01-01T00:00:00Z Мазниченко, А.В. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148361 2019-02-18T23:30:49Z 2014-01-01T00:00:00Z

Зміни експресії c-fos у спинному мозку після пригнічення активності церебральних моноамінергічних систем мозку у щурів Мазниченко, А.В. У спинному мозку щурів порівнювали зміни експресії гена c-fos, викликаної активацією м’язових аферентів, після системного введення необоротного пригнічувача везикулярного переносника моноамінів резерпіну (1.5 мг/кг, внутрішньоочеревинно) та без застосування даного агента. Fos-імунореактивні (Fos-ір-) нейрони підраховували в сірій речовині поперекового відділу спинного мозку після унілатеральної вібраційної стимуляції (ВС) ахіллова сухожилка mm. gastrocnemius + soleus. У мозку тварин, яким попередньо вводили резерпін, після ВС спостерігалася більша кількість Fos-ірнейронів переважно в шарах 4–7 та інтермедіолатеральному ядрі (35.4 ± 1.6 та 16.7 ± ± 0.9 активованого нейрона відповідно) сегментів L1 і L2, а також у шарах 4–7 і шарі 9 (Fos-ір-мотонейрони) сегментів L4 та L5 (51.7 ± 3.6 і 11.4 ± 1.5 міченої клітини відповідно). Кількість активованих клітин у даних структурах спинного мозку тварин після ВС, але без попереднього введення резерпіну складала в середньому 25.6 ± 1.4 і 3.5 ± ± 0.5 та 27.8 ± 0.9 і 6.9 ± 0.3 одиниці відповідно. Переважна більшість іпсилатеральних Fos-ір-мотонейронів (160 одиниць, 86 % підрахованих у всіх зрізах) локалізувалися в латеральних пулах шару 9, і тільки 26 мічених мотонейронів (13 %) знаходилися в його медіальних ядрах. Отримані дані вказують на те, що в умовах послаблення моноамінергічних впливів у результаті застосування резерпіну активність інтраспінальних мереж, активованих пропріоцептивними впливами при стимуляції м’язових аферентів, збільшується, а впливи вказаних входів на спінальні мотонейрони та симпатичні прегангліонарні нейрони посилюються. Послаблення гальмівного контролю, що реалізується гальмівними інтернейронами, в шляхах передачі збуджуючих впливів від м’язових аферентів до мотонейронів у результаті супресії моноамінергічних модуляторних систем може розглядатись як один із факторів розвитку ригідності/спастичності м’язів кінцівок у разі нейродегенеративних хвороб та після травми спинного мозку

2014-01-01T00:00:00Z Мартинюк, Н.Я. Пурнинь, О.Е. Федулова, С.А. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148359 2019-02-18T23:30:39Z 2014-01-01T00:00:00Z

Вплив блокатора нікотинових ацетилхолінових рецепторів на збуджувальні постсинаптичні струми в гангліозних клітинах сітківки щура Мартинюк, Н.Я.; Пурнинь, О.Е.; Федулова, С.А. Ми перевіряли залучення нікотинових ацетилхолінових рецепторів (нАХР) до фонової синаптичної активності гангліозних клітин сітківки (ГКС) ока щура. Експерименти проводили in vitro на ГКС ізольованої цілої сітківки щурів віком 21 день з використанням методу петч-клемп у конфігурації «ціла клітина» в режимі фіксації потенціалу. Вивчали нейрони, не піддані ферментній обробці, що забезпечувало збереження властивостей клітин нативної сітківки. Пасивні електрофізіологічні показники були досліджені у 15 клітин; мембранний потенціал спокою становив у середньому –62 ± 2 мВ, вхідний опір мембрани 573 ± 68 МОм, ємність мембрани 34 ± 5 пФ. Для вивчення ефектів блокування нАХР використовували бензогексоній (БГ) у концентрації 450 мкМ. Реєстрували збуджувальні постсинаптичні струми, які в контрольних умовах наших експериментів виникали із середньою частотою 3.1 ± 0.8 с-1 (n = 10). Аплікація БГ призводила до пригнічення струмів у шести клітинах, причому виявлялася значна селективність дії цього блокатора: він впливав переважно на струми порівняно високої амплітуди (40–100 пА). Дія БГ була значною мірою оборотною. З отриманих даних випливає, що активація нАХР модулює електричну активність ГКС; ці рецептори, ймовірно, опосередковують певні види синаптичної передачі. Загальна популяція ГКС є досить гетерогенною в аспектах наявності/відсутності нАХР та наявності окремих підтипів останніх

2014-01-01T00:00:00Z