http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/146663 2026-04-06T12:56:53Z 2026-04-06T12:56:53Z Ахонин, С.В. Вржижевский, Э.Л. Белоус, В.Ю. Петриченко, И.К. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148639 2019-02-18T23:31:48Z 2017-01-01T00:00:00Z

Влияние предварительного подогрева и локальной термообработки на структуру и свойства соединений дисперсионно-упрочненных легированных кремнием титановых сплавов, выполненных ЭЛС Ахонин, С.В.; Вржижевский, Э.Л.; Белоус, В.Ю.; Петриченко, И.К. Титановые сплавы имеют высокую прочность и коррозионную стойкость в широком диапазоне температур. При разработке перспективных сплавов необходимо повышать как рабочие температуры деталей и узлов будущих двигателей, так и их удельную прочность. В работе изучено влияние предварительного подогрева и локальной термообработки на структуру и свойства сварных соединений, выполненных электронно-лучевой сваркой экспериментальных титановых сплавов, легированных кремнием — псевдо α-сплава Ti–5,6Al–2,2Sn–3,5Zr–0,4Mo–1V–0,6Si и (α+β)-сплава Ti–4,3Al–4,4Sn–6Zr–1,6Mo–0,7V–4,3Nb–0,4Si. Сварные соединения дисперсионно-упрочненного титанового (α+β)-сплава Ti–4,3Al–4,4Sn–6Zr–1,6Mo–0,7V–4,3Nb–0,4Si имеют более высокий предел прочности, достигающий 1277 МПа, что соответствует 90 % прочности самого сплава. Долговременная прочность σ100 при температуре 600 оС сварного соединения титанового сплава Ti–4,3Al–4,4Sn–6Zr–1,6Mo–0,7V–4,3Nb–0,4Si составляет около 260 МПа, что находится на уровне 93 % длительной прочности основного металла.; Титанові сплави мають високу міцність і корозійну стійкість в широкому діапазоні температур. При розробці перспективних сплавів необхідно підвищувати як робочі температури деталей і вузлів майбутніх двигунів, так і їх питому міцність. В роботі вивчався вплив попереднього підігріву та локальної термообробки на структуру і властивості зварних з’єднань, виконаних електронно-променевим зварюванням експериментальних титанових сплавів, легованих кремнієм — псевдо α-сплаву Ti–5,6Al–2,2Sn–3,5Zr–0,4Mo–1V–0,6Si і (α+β)-сплаву Ti–4,3Al–4,4Sn–6Zr–1,6Mo–0,7V–4,3Nb–0,4Si. Зварні з’єднання дісперсійно-зміцненого титанового (α+β)-сплаву Ti–4,3Al–4,4Sn–6Zr–1,6Mo–0,7V–4,3Nb–0,4Si мають більш високу межу міцності, що досягає 1277 МПа, що відповідає 90 % міцності самого сплаву. Довготривала міцність σ100 при температурі 600 оС зварного з’єднання титанового сплаву Ti–4,3Al–4,4Sn–6Zr–1,6Mo–0,7V–4,3Nb–0,4Si становить близько 260 МПа, що знаходиться на рівні 93 % тривалої міцності основного металу.; Titanium alloys have high strength and corrosion resistance in a broad temperature range. When developing promising alloys, it is necessary to increase both working temperatures of parts and components of future engines, and their specific strength. The work is a study of the influence of preheating and local heat treatment on the structure and properties of EB welded joints of experimental silicon-containing titanium alloys, namely pseudo α-alloy Ti-5.6Al-2.2Sn-3.5Zr-0.4Mo-1V-0.6Si and (α+β)-alloy Ti-4.3Al-4.4Sn-6Zr-1.6Mo-0.7V-4.3Nb-0.4Si. Welded joints of dispersion strengthened titanium (α+β)-alloy Ti-4.3Al-4.4Sn-6Zr-1.6Mo-0.7V-4.3Nb-0.4Si have higher ultimate strength, reaching 1277 A that corresponds to 90% of that of the alloy proper. Longterm strength ~100 at 600 C temperature of welded joint of Ti-4.3Al-4.4Sn-6Zr-1.6Mo-0.7V-4.3Nb-0.4Si titanium alloy is equal to about 260 MPa that is on the level of 93% of long-term strength of base metal.

2017-01-01T00:00:00Z Перемитько, В.В. Панфилов, А.И. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148637 2019-02-18T23:31:44Z 2017-01-01T00:00:00Z

Дуговая наплавка слоев металла переменного состава и различной твердости Перемитько, В.В.; Панфилов, А.И. При дуговой наплавке по слою легирующей шихты определены условия получения по зонам отдельных валиков слоев с переменным составом и структурой. На наплавляемую поверхность предварительно наносились углеродсодержащие волокна полосами, ширина и расстояние между которыми выбирались из условия размещения торца электрода со смещением относительно края полос. Для фиксации волокон использовали грунтовку, в которую добавляли железный порошок и аэросил SiO₂. При проведении экспериментов изменяли количество наносимых слоев, эксцентриситет в расположении полос относительно оси электродной проволоки, а также индукцию внешнего магнитного поля. Установлена разница в твердости металла по ширине наплавленных валиков (до HRC 9…12) и последовательно нанесенных слоев (до HRC 15…25). Твердость достигает максимальных значений при эксцентриситете с = 4 мм и индукции B = 40…80 мТл, а также при с = 10…12 мм и B до 40 мТл. Наблюдается возрастание твердости при увеличении количества наносимых слоев. Металлографический анализ зафиксировал увеличение доли закалочных структур (в виде игольчатого бейнита и мартенсита) с 15…22 до 25…35 % во втором слое и более 50 % — в третьем.; При дуговому наплавленні по шару легуючої шихти визначені умови отримання по зонах окремих валиків шарів зі змінним складом і структурою. На наплавлювану поверхню попередньо наносили вуглецевмісткі волокна смугами, ширина і відстань між якими вибиралися з умови розміщення торця електрода зі зміщенням щодо краю смуг. Для фіксації волокон використовували ґрунтовку, в яку додавали залізний порошок і аеросил SiO₂. При проведенні експериментів змінювали кількість шарів, які наносяться, ексцентриситет в розташуванні смуг відносно вісі електродного дроту, а також індукцію зовнішнього магнітного поля. Встановлено різницю в твердості металу по ширині наплавлених валиків (до HRC 9...12) і послідовно нанесених шарів (до HRC 15...25). Твердість досягає максимальних значень при ексцентриситеті с = 4 мм і індукції B = 40...80 мТл, а також при с = 10...12 мм і B до 40 мТл. Спостерігається зростання твердості при збільшенні кількості шарів, які наносяться. Металографічний аналіз зафіксував збільшення частки гартівних структур (у вигляді голчастого бейніту та мартенситу) з 15...22 до 25...35 % у другому шарі і більше 50 % — у третьому.; In arc surfacing over the layer of alloying charge, the conditions for producing layers with variable composition and structure in the zones of separate beads were determined. On the deposited surface the carbon-containing fibres were preliminarily applied in bands, the width and distance between which were selected from the conditions of positioning the end of the electrode with displacement relative to the edge of the bands. To fix the fibres, a primer was used, into which the iron powder and aerosil SiO₂ were added. During the experiments a number of deposited layers, the eccentricity in the arrangement of bands relative to the axis of electrode wire, as well as the induction of external magnetic field were changed. The difference in hardness of the metal across the width of the deposited beads (up to HRC 9...12) and the successively deposited layers (up to HRC 15…25) was established. The hardness reaches its maximum values at the eccentricity c = 4 mm and induction B = 40...80 mT and also at c = 10...12 mm and B up to 40 mT. The increase in hardness is observed with increase in the amount of deposited layers. The metallographic analysis recorded an increase in the fraction of hardened structures (in the form of acicular bainite and martensite) from 15…22 to 25...35 % in the second layer and more than 50% in the third one.

2017-01-01T00:00:00Z Палиевская, Е.А. Липодаев, В.Н. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148633 2019-02-18T23:23:04Z 2017-01-01T00:00:00Z

Международный научно-практический семинар производителей сварочных материалов Палиевская, Е.А.; Липодаев, В.Н.

2017-01-01T00:00:00Z Полишко, А.А. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/148629 2019-02-19T23:23:00Z 2017-01-01T00:00:00Z

IХ Международная конференция молодых ученых «Сварка и родственные технологии. WRTYS-2017» Полишко, А.А.

2017-01-01T00:00:00Z