http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/130800 2026-04-14T11:12:15Z 2026-04-14T11:12:15Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/134007 2018-06-11T00:04:22Z 2018-01-01T00:00:00Z

Правила для авторів

2018-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/134006 2018-06-11T00:04:21Z 2018-01-01T00:00:00Z

Наші автори

2018-01-01T00:00:00Z Лобанов, Л.М. Махлін, Н.М. Водолазський, В.Є. Коротинський, О.Є. Жерносєков, А.М. Попов, В.Є. Скопюк, М.І. Лавров, С.І. Кудряшев, В.Б. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/134005 2018-06-11T00:04:16Z 2018-01-01T00:00:00Z

Сучасне вітчизняне обладнання для механізованого зварювання трубопроводів високого тиску другого контуру енергоблоків АЕС України Лобанов, Л.М.; Махлін, Н.М.; Водолазський, В.Є.; Коротинський, О.Є.; Жерносєков, А.М.; Попов, В.Є.; Скопюк, М.І.; Лавров, С.І.; Кудряшев, В.Б. Вступ. Принципово необхідними складовими другого контуру ядерних енергетичних реакторів з водою під тиском є підігрівачі високого тиску (ПВТ). Спіралі ПВТ призначено для підігрівання живильної води до необхідної температури з подальшою подачею її на теплообмінник — парогенератор (ПГ). Пара, що утворюється у ПГ, надходить до турбіни, яка приводить у дію електрогенератори енергоблоку АЕС. Проблематика. Основним чинником, що суттєво обмежує продуктивність створення зварних з’єднань трубних елементів спіралей ПВТ при їх виробництві й ремонті та викликає утворення в них дефектів, є спосіб їх зварювання, що до сьогодні застосовується у вітчизняній практиці — спосіб ручного зварювання неплавким електродом у середовищі інертних газів (далі — TIG) з подачею присадного дроту. Мета. Дослідження способів підвищення продуктивності зварювання з’єднань трубних елементів спіралей ПВТ та рівня стабільності їх якості, а також розробка сучасного вітчизняного технологічного обладнання для впровадження відпрацьованих процесів. Матеріали й методи. Для виконання досліджень було використано зразки — імітатори трубних елементів спіралей ПВТ зі сталі 20. Використано методи математичного та комп’ютерного моделювання, натурного макетування, дослідних зварювань, неруйнівного та руйнівного контролю, машинного проектування. Результати. Досліджено можливість застосування різних способів дугового зварювання з’єднань трубних елементів спіралей ПВТ, визначено найоптимальніший з них, а також встановлено максимально ефективні параметри режимів зварювання та технічних вимог до вітчизняного комплексу технологічного обладнання для виконання цього процесу, розроблено технічне завдання (ТЗ) на виконання дослідно-конструкторських робіт з ескізного проектування такого комплексу та його основних складових частин, напрацьовано інноваційні технічні пропозиції (ТП) щодо їх складу, побудови, конструктивних та інших технічних рішень. Висновки. Встановлено, що для виконання чинних вимог нормативних документів та погодженого і затвердженого ТЗ щодо якості й продуктивності виконання зварних з’єднань трубних елементів спіралей ПВТ зі сталі 20, найбільш ефективним та раціональним є спосіб багатопрохідного зварювання MIG + MAG — плавким електродом (електродним дротом суцільного перерізу) у середовищі суміші захисних газів. Розроблено та погоджено ТП щодо схемо-конструктивних рішень з побудови основних функціональних вузлів та механізмів обладнання для реалізації цього способу.; Introduction. High-pressure heaters (HPH) are principal components of the second loop of nuclear reactors with pressured water. HPH coils are used to heat water up to required temperature with its further supply to heat exchanger, steam generator (SG). Steam generated by SG is fed to turbines and triggers power generators of NPP unit. Problem Statement. The main factor that significantly constraints the performance of weld joints of HPH coil tubeworks while manufacturing and repairing and causes their defects is manual TIG welding method (hereinafter referred to as the TIG method) that has been used in the domestic practice so far. Purpose. To study ways of raising efficiency and performance of weld joints of HPH coil tubeworks and improving their stability and quality, as well as to develop domestic equipment for implementation of elaborated techniques. Materials and Methods. Steel 20 simulators of HPH tubeworks have been used for the purpose of the study. The used methods are as follows: mathematical and computer simulation full-scale modelling, trial welding, nondestructive and destructive control techniques, and CAD. Results. The use of various arc welding techniques for welding HPH coil tubeworks has been studied, the most optimal method of them, the most effective parameters of welding regimes, and requirements for domestic welding equipment have been identified, technical specifications for the equipment and its main components and respective research and predesign works have been developed, innovative technical proposals concerning its composition, configuration, structure, and other technical solutions have been elaborated. Conclusions. MIG + MAG welding method with the use of fused electrode (solid-section electrode wire) in protective gases mix has been established to be the most effective and cost-efficient in terms of compliance with the requirements of applicable norms and standards and approved technical specifications with respect to quality and performance of weld joints of HPH coil tubeworks made of steel 20. Manufacturing processes for the design solutions on the major functional nodes and mechanisms of the equipment for implementing the mentioned method have been developed and approved.; Введение. Принципиально необходимыми составляющими второго контура ядерных энергетических реакторов с водой под давлением являются подогреватели высокого давления (ПВД). Спирали ПВД предназначены для подогрева питательной воды до необходимой температуры с последующей подачей ее на теплообменник — парогенератор (ПГ). Образующийся в ПГ пар поступает в турбину, приводящую в действие электрогенераторы энергоблока АЭС. Проблематика. Важным фактором, существенно ограничивающим производительность создания сварных соединений трубных элементов спиралей ПВД при их производстве и ремонте и вызывающих образование в них дефектов, является способ их сварки, доныне применяемый в отечественной практике — способ ручной сварки неплавящимся электродом в среде инертных газов (далее — TIG) с подачей присадочной проволоки. Цель. Исследование способов повышения производительности сварки соединений трубных элементов спиралей ПВД и уровня стабильности их качества, а также разработки современного отечественного технологического оборудования для внедрения отработанных процессов. Материалы и методы. Для выполнения исследований использовались образцы — имитаторы трубных элементов спиралей ПВД из стали 20. Использовались методы математического и компьютерного моделирования, натурного макетирования, опытных сварок, неразрушающего и разрушающего контроля, машинного проектирования. Результаты. Исследована возможность применения разных способов дуговой сварки соединений трубных элементов спиралей ПВД, определен наиболее оптимальный из них, а также установлены максимально эффективные параметры режимов сварки и технических требований к отечественному комплексу технологического оборудования для выполнения этого процесса, разработано техническое задание (ТЗ) на выполнение опытно-конструкторских работ по эскизному проектированию такого комплекса и его основных составных частей, наработаны инновационные технические предложения (ТП) в отношении их состава, построения, конструктивных и других технических решений. Выводы. Установлено, что для удовлетворения действующих требований нормативных документов, и согласованного и утвержденного ТЗ касательно качества и производительности выполнения сварных соединений трубных элементов спиралей ПВД со стали 20 наиболее эффективним и рациональным является способ многопроходной сварки MIG + MAG плавящимся электродом (электродной проволокой сплошного сечения) в среде смеси защитных газов (аргон — 80—85 %, углекислый газ — 15—20 %). Разработаны и согласованы ТП по схемно-конструктивным решениям построения функциональных узлов и механизмов оборудования для реализации этого способа.

2018-01-01T00:00:00Z Ткаченко, Т.В. Євдокименко, В.О. Каменських, Д.С. Філоненко, М.М. Вахрін, В.В. Кашковський, В.І. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/134004 2018-06-11T00:04:12Z 2018-01-01T00:00:00Z

Переробка рослинних відходів різного походження Ткаченко, Т.В.; Євдокименко, В.О.; Каменських, Д.С.; Філоненко, М.М.; Вахрін, В.В.; Кашковський, В.І. Вступ. Біомаса переважно застосовується як енергетичне джерело, тоді як вона є цінною хімічною сировиною. На сьогодні виділено 20 базових сполук, які можна отримати із рослинної біомаси та яких достатньо для виготовлення широкого асортименту продукції хімічної промисловості. Проблематика. Незважаючи на значний потенціал рослинних відходів для промисловості, в Україні роботам у цьому напрямку приділяється недостатньо уваги. Мета. Cтворення ефективного технологічного рішення, яке забезпечить комплексну практично безвідходну переробку відходів рослинного походження з одержанням ліквідних продуктів. Матеріали й методи. В дослідженні використано метод органо-сольветної варки, метод вибухового автогідролізу, гетерогенного каталізу, низку аналітичних методів (технічний, елементний, структурний аналіз). Результати. Показано, що обробка рослинної сировини в умовах автогідролізу дозволяє зруйнувати вихідну компактну, міцну структуру та розкласти її на індивідуальні складові. Для мікрокристалічної целюлози (МКЦ) відбувається зростання загальної конверсії на 6—18 % із високим індексом кристалічності (ІК) — 0,81. Встановлено, що при лужній обробці рисової лузги спостерігається «екстракція» неорганічної складової та зменшення її вмісту, а також часткова делігніфікація з одночасним збільшенням вмісту целюлози. Методом органо-сольветної варки лузги, з якої попередньо видалено кремнієві сполуки, виділено максимальну кількість МКЦ (100 % від теоретично можливого), з ІК 0,77, ступенем полімеризації 560,5 та чистотою 99,3 %. Разом з тим одержано зразок діоксиду кремнію, з вмістом SiO₂ не менше 99,99 %. Висновки. Наведено спосіб одержання целюлози з відходів рослинництва методом органо-сольвентної варки та встановлено вплив процесу попередньої обробки лігноцелюлозної біомаси на фізико-хімічні характеристики одержаної целюлози.; Introduction.Biomass is primarily used as energy source, however, it is a valuable chemical raw material. As of today, there are about 20 basic compounds that are sufficient to provide a wide range of chemical products can be obtained from vegetable raw materials. Problem Statement. Despite a huge capacity of vegetable waste recycling for the industrial needs, so far research in this area has received a little attention in Ukraine. Purpose. To create an effective technological solution that ensures a comprehensive, waste-free processing of vegetable waste to produce marketable products. Materials and Methods. The methods of organic solvent pulping, explosion autohydrolysis, heterogeneous catalysis, and numerous analytical techniques (technical, elemental, structural analysis) have been used for the study. Results. The autohydrolysis treatment of plant material has been shown to enable destroying the original compact and strong structure into individual components. For microcrystalline cellulose (MCC), total conversion increases by 6–18% with a high crystallinity index (CI) of 0.81. As a result of alkaline treatment of rice husks, the inorganic component has been established to be "extracted" and to decrease in content. This is accompanied by partial delignification and a simultaneous increase in the content of cellulose. Using the method of organic solvent pulping of silica-free husk, the maximum amount of MCC (100% theoretically possible yield) with a CI of 0.77, a polymerization of 560.5, and a purity of 99.3% has been extracted. Silicon dioxide with a purity of, at least, 99.99% has been obtained. Conclusions. A way for obtaining cellulose from vegetable waste by the organic solvate pulping method has been described and the effect of pretreatment of lignocellulose biomass on the physical and chemical properties of obtained cellulose has been established.; Введение. Биомасса в большинстве случаев используется как энергетический источник, тогда как она является ценным химическим сырьем. На сегодня выделено 20 базовых соединений, полученных из растительного сырья и которых достаточно для изготовления большого ассортимента химической продукции. Проблематика. Не смотря на существенный потенциал растительных отходов для промышленности, в Украине работам в этом направлении уделяется недостаточно внимания. Цель. Создание эффективного технологического решения, которое обеспечит комплексную практически безотходную переработку отходов растительного происхождения с получением ликвидных продуктов. Материалы и методы. В исследовании использован метод органо-сольвентной варки, метод взрывного автогидролиза, гетерогенного катализа, ряд аналитических методов (технический, элементный, структурный анализ). Результаты. Показано, что обработка растительного сырья в условиях автогидролиза позволяет разрушить исходную компактную, крепкую структуру и разделить ее на индивидуальные составляющие. Для микрокристаллической целлюлозы (МКЦ) происходит увеличение общей конверсии на 6—18 % с высоким индексом кристалличности (ИК) — 0,81. Установлено, что при щелочной обработке рисовой шелухи наблюдается «экстракция» неорганической составляющей и уменьшение ее содержания, а также частичная делигнификация с одновременным увеличением содержания целлюлозы. Методом органо-сольветной варки из предварительно очищенной от соединений кремния шелухи выделено максимальное количество МКЦ (100 % от теоретически возможного), с ИК 0,77, степенью полимеризации 560,5 и чистотой 99,3 %. Вместе с тем, получено образцы диоксида кремния с содержанием SiO₂ не меньше 99,99.

2018-01-01T00:00:00Z