http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/103693 2026-04-18T21:25:50Z 2026-04-18T21:25:50Z Груша, А. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/104454 2016-07-10T00:02:36Z 2013-01-01T00:00:00Z

Улада непарушнасці і памяці: «старина» і яе трансфармацыя ў XV – першай трэці XVI ст. Груша, А. Стаття присвячена такому середньовічному феномену як старовина – одній із вищих релігійних, правових, соціальних, політичних і моральних цінностей, нормі і моделі поведінки, способу мислення і діяльності, одній із найважливіших категорій релігії, фактору соціального і майнового статусу, одному зі способів владарювання й управління, формі пам’яті. Робиться наступний висновок. Зі старовиною могли конкурувати тільки дуже привабливі нововведення – права, які були такими ж «добрими» з точки зору суспільного оцінювання, як і старовина. Це – права, які в історичних джерелах XV–XVI ст. так і називались «добрі», «добровільні», «як в Польщі». Переваги доброго християнського права підірвали абсолютний авторитет старовини, зруйнували уявлення про її вищу правову цінність. Ця якість була притаманна також і новим правам. Останні містили в собі потужний потенціал оновлення суспільства у напрямку лібералізації і гуманізації. Цілий ряд нововведень кваліфікувався не просто як «добрі» і «вільні» права, але й як «християнські» права. Дану кваліфікацію прав необхідно розглядати в культурному сенсі. Нові громадянські і майнові права ототожнювались із християнством, були органічною частиною християнської релігії, втілювали її.; Статья посвящена такому средневековому феномену как старина – одной из высших религиозных, правовых, социальных, политических и нравственных ценностей, норме и модели поведения, способу мышления и деятельности, одной из важнейших категорий религии, фактору социального и имущественного положения, одному из способов властвования и управления, форме памяти. Делается следующий вывод. Со стариной могли конкурировать только очень привлекательные новшества – права, которые были такими же «добрыми» с точки зрения общественной оценки, как и старина. Это – права, которые в исторических источниках XV–XVI вв. так и назывались «добрые», «добровольные», «как в Польше». Преимущества доброго христианского права подорвали абсолютный авторитет старины, разрушали представление об её высшей правовой ценности. Этим качеством стали обладать также и новые права. Последние содержали в себе мощный потенциал обновления общества в направлении либерализации и гумманизации. Целый ряд новшеств квалифицировался не просто как «добрые» и «вольные» права, но и как «христианские» права. Данную квалификацию прав необходимо рассматривать в культурном смысле. Новые гражданские и имущественные права отождествлялись с христианством, являлись органической частью христианской религии, воплощали её.; The article deal with such medieval phenomenon as «old ways», one of the higher religious, legal, social, economic, political and moral values, the norm and model of behaviour, the way of thinking and activity, one of the main categories of religion, the factor of social and a property status, one of the ways of domination and governments, the frame of memory. The following conclusion are made. Very attractive innovations could compete to old ways – the rights which were same «good» from the point of view of a public value, as old ways. These were the rights which in historical sources of the fifteenth–sixteenth centuries were named as «good», «free», «as in the Poland». Advantages of the good Christian right undermined absolute authority of olden old ways, destroyed imagination about its higher legal value. The new rights started to possess these quality too. They comprised powerful potential of updating of a society in a liberalisation and humanisation direction. Variety of innovations was qualified not only as «good» and «free» rights, but also as the «Christian» rights. It is necessary to consider the given qualification of the rights in cultural sense. New civil and property rights were identified with Christianity, were an organic part of Christian religion, embodied it.

2013-01-01T00:00:00Z Зазуляк, Ю. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/104453 2016-07-10T00:02:34Z 2013-01-01T00:00:00Z

Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. Зазуляк, Ю. Уявлення про вищість шляхетської станової честі та відчуття станово-класової солідарності і кругової поруки, які були закріплені статутним правом і спиралися на відповідні судові процедури, були важливою передумовою значного ступеня соціальної толеранції шляхетського насильства та злочинності. У світлі аналізу процесів про честь та знеславлення спостерігаємо постійну динаміку та протиріччя між функціонуванням репутації як сфери усної комунікації і знання про особу з одного боку, та намаганням осіб із сумнівною славою утвердити або ж змінити власну репутацію через правові інструменти, санкції та усталені судові процедури. Як показують окремі свідчення, підтвердження репутації у контексті судового розгляду як факту права могло супроводжуватися свідомим приховуванням, фальшуванням та маніпуляцією незручними і ганебними фактами біографії.; Представление о верховенстве шляхетской сословной чести, чувство сословно-классовой солидарности и круговой поруки, которые были закреплены статутным правом и опирались на соответствующие судебные процедуры, были важной предпосылкой значительной степени социальной толерантности шляхетского насилия и преступности. В свете анализа процессов о чести и обесславливания наблюдаем постоянную динамику и противоречия между функционированием репутации как сферы устной коммуникации и знания о личности с одной стороны, и стремлением личностей с сомнительной славой утвердить или же изменить собственную репутацию с помощью правовых инструментов, санкций и устоявшихся судебных процедур. Как показывают отдельные свидетельства, подтверждения репутации в контексте судебного рассмотрения как факта права могло сопровождаться сознательным сокрытием, фальсифицированием и манипуляцией неудобными и позорными фактами биографии.; The concepts of estate honor which varied according to the social standing of the person strongly influenced the legal procedures in the criminal law of the Polish Crown of the 15th and 16th century. The higher value the noble honor held in the social and legal practice in comparison with that of the common people determined more trust with which noblemen were endowed in the administration of criminal justice. One of the consequences of such attitudes was a considerable degree of the social tolerance towards crimes committed by the members of the noble estate. To explore how the social distinction by honor operated in the legal practice I focused in particular on the evidence of the inter-estates encounters in the criminal trials.

2013-01-01T00:00:00Z Білоус, Н. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/104452 2016-07-10T00:02:32Z 2013-01-01T00:00:00Z

«Маскарад тварин» у жартах і пародіях луцьких канцеляристів другої половини XVII ст. Білоус, Н. У статті аналізується зміст деяких жартівливих актів і пародій, вміщених у луцьких ґродських книгах другої половини ХVІІ ст., де в якості персонажів використано звірів і птахів. Казковість персоніфікованих постатей, використання в якості дійових осіб різних пір року, представників флори і фауни, атмосферних явищ дозволяє зарахувати такі записи до малих літературних форм. Фольклорність у цих актах виглядає поверхнево, в осерді канцеляристських жанрів – пародіювання судової практики, інколи доведеної до абсурду, а також невідповідностей між записом події і самою подією. Квінтесенція цих актів – відображення дійсності у пародійному ракурсі «навиворіт» або «світу навпаки». Автори жартівливих записів брали сюжети насамперед із повсякденного життя, їхніми героями ставали оточуючі і знайомі їм люди з усіма їхніми вадами і порочними вчинками, логікою мислення. Жартівниками були пересічні канцеляристи, які під час виконання своїх професійних обов’язків виявляли художні, літературні, сатиричні таланти. Дослідження супроводжується публікацією 18 документів мовою оригіналів.; В статье анализируется содержание некоторых шуточных актов и пародий, вписанных в луцкие гродские книги второй половины ХVІІ в., где в качестве персонажей задействованы звери и птицы. Сказочность персонифицированных фигур, использование в качестве действующих лиц разных времен года, представителей флоры и фауны, атмосферных явлений позволяет отнести такие записи к малым литературным формам. Фольклорность в этих актах выглядит поверхностно, в центре канцелярских жанров – пародирование судовой практики, иногда доведенной до абсурда, а также несоответствий между записью события и самим событием. Квинтэссенция этих актов – отображение действительности в пародийном ракурсе «навыворот» или «мира наоборот». Авторы шуточных записей выбирали сюжеты прежде всего из повседневной жизни, их героями становились окружающие и знакомые им люди со всеми ихними недостатками и порочными поступками, логикой мышления. Пародистами были обычные канцеляристы, которые во время исполнения своих профессиональных обязанностей проявляли художественные, литературные, сатирические таланты. Исследование сопровождается публикацией 18 документов на языке оригиналов.; The present article offers an analysis of some ludic notes and parodies from Lutsk city records of the latter half of the XVII century that feature animals and birds as their protagonists. The fairytale nature of the anthropomorphized protagonists, anthropomorphization of the seasons, climatic events and representatives of the fauna allows one to classify these notes as smaller literature forms. The folkloric nature of these is only surface-deep, because the clerks’ jokes are mostly aimed at parodying the judicial practices, which are often demonstrated as being patently absurd, and pinpointing the discrepancy between the record and the experienced event. The quintessential nature of these acts lies in the parodic discourse of depicting the world «inside out» or «from the obverse». The authors of these notes were basing their observations on the quotidian life and their acquaintances with all their personality traits, faults, and reasonings. The authors were mostly ordinary clerks who displayed their artistic, literary or satirical talents while doing their work. The appendices to the present article contain 18 unadapted documents.

2013-01-01T00:00:00Z Рагаускене, Р. http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/104451 2016-07-10T00:02:31Z 2013-01-01T00:00:00Z

Из «истории животных»: собаки при дворе правителей Великого княжества Литовского (до середины XVII в.) Рагаускене, Р. Опираясь на концепт «истории животных», в статье делается попытка выяснить отношения великих князей Литвы (до середины XVII в.) со вторым по популярности после коня питомцем – собакой. Археологический материал и письменные источники (с конца X в.) показывают, что собаки на территории современной Литвы жили рядом с человеком в период мезолита и также в ранних обществах балтов.; Спираючись на концепт «історії тварин», у статті робиться спроба з’ясувати відношення великих князів Литви (до середини XVII ст.) з другим за популярністю після коня домашнім улюбленцем – собакою. Археологічний матеріал і писемні джерела (з кінця X ст.) засвідчують, що собаки на території сучасної Литви жили поруч з людиною в період мезолиту і також у ранніх суспільствах балтів.; This article is based on the concept of ‚the animal history‘. The author tries to clarify the relationship between the grand dukes of the GDL (until the XVII c.) and their beloved pets – their dogs, which were in the second place after horses. The archaeological and written material (from as far back as in the late 10th century) shows the life of dog sat man's side beginning in Mesolithic Lithuania and including the early Baltic societies. In the mid-13th-14th centuries, the first Lithuanian rulers likely kept hunting and guard dogs, but there is a lack of specific data until the late 14th century.

2013-01-01T00:00:00Z