Автор статьи рассматривает гуманизм в контексте духовного кризиса, в котором человечество оказалось при вхождении в новое тысячелетие. В условиях техногенной цивилизации гуманизм рассматривается как единственно возможное морально-психологическое пространство, в котором могут решаться
политические и иные проблемы современности. Автор указывает на важность
поиска единых нравственных оснований для нового глобализированного мира.
Автор статті розглядає гуманізм в контексті духовної кризи, в якій людство
опинилось при входженні в нове тисячоліття. В умовах техногенної цивілізації
гуманізм розглядається як єдино можливий морально-психологічний простір, в
якому можуть розв'язуватися політичні і інші проблеми сучасності. Автор указує
на важливість пошуку єдиних етичних підстав для нового глобалізированого
світу.
In this paper, humanism is considered in the context of the spiritual crisis of
mankind entering in a new millennium. Under the circumstances of technogenous
civilization humanism is treated as only possible moral and psychological space, in
which political and many other contemporary problems can be solved. Author points
out an importance of looking for uniform moral foundations for a new globalized
world.
