Статтю присвячено вдосконаленню технології розрахунку і використання такого популярного сейсмічного атрибуту, як когерентність. На основі аналізу історії розвитку когерентності та зв’язку алгоритмів її розрахунку з передбачуваною математичною моделлю сейсмічного запису запропоновано новий метод оцінки цього атрибуту. Метод ґрунтується на реалістичнішій моделі сейсмічного запису, яка допускає довільне варіювання не лише амплітуд сигналу, а й дисперсії перешкод у межах набору трас, використаних у розрахунку. Запропоновано універсальний підхід до підвищення горизонтальної роздільної здатності будь-якого методу розрахунку когерентності. Проаналізовано методичні питання, що сприяють підвищенню ефективності цього атрибуту. Новий підхід випробувано і зіставлено з традиційними аналогами на модельних і польових матеріалах.
This work is dedicated to improvement of the technology of computing and utilizing such a popular seismic attribute as coherence. After analyzing the development history of coherence and the relation of algorithms of its computation with the supposed mathematical model of seismic record, a new method for estimating this attribute is suggested. It is based on a more realistic model of seismic record that permits arbitrary variations of not only signal amplitudes, but also noise variances within a set of traces participating in coherence calculation. A universal approach to enhancing the horizontal resolving power of any method for coherence calculation is suggested. Some methodology aspects that promote coherence efficiency increase are analyzed. The new approach is tested and compared with some conventional analogues on synthetic and field data.
Статья посвящена совершенствованию технологии расчета и использования такого популярного сейсмического атрибута, как когерентность. На основании анализа истории развития когерентности и связи алгоритмов ее расчета с предполагаемой математической моделью сейсмической записи предложен новый метод оценки этого атрибута. Он основан на более реалистичной модели сейсмической записи, допускающей произвольное варьирование не только амплитуд сигнала, но и дисперсий помех в пределах набора трасс, использованных в расчете. Предложен универсальный подход к повышению горизонтальной разрешающей способности любого метода расчета когерентности. Проанализированы методические вопросы, способствующие повышению эффективности этого атрибута. Новый подход опробован и сопоставлен с традиционными аналогами на модельных и полевых материалах.