Стаття аналізує категорію гостинності в «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса як модель
повсякденності. Вивчається прагматичний потенціал концепції Левінаса як теорії, що є доречною при
розв’язанні конфліктів на рівні взаємин, але недієздатною на рівні соціальних зв’язків. Теоретичною
базою дослідження стали розвідки Ж. Дерріда, Е. Вишґрода, Д. Ґазіра, П. Шассара, Б. Скарги,
З. Сокулер. Повсякденність визначається як сфера життєдіяльності людини, що дозволяє аналізувати
концепцію Левінаса як таку, де інтегровано міжособистісний та матеріальний виміри буття.
Гостинність розглядається в модусах оселі, жінки і Третього. Оселя постає як будівля, де формується
суб’єкт, й як метафора відкритості Іншому. Жіноче наділяється функцією запоруки гостинності.
Аналіз категорії Іншого як жіночого показав еволюцію поглядів Левінаса від жінки-матері та
домогосподарки до передумови множинності світу. Третій як дитина є запорукою множинності
повсякденності; як гість – актуалізує відповідальність як основу міжсуб’єктних стосунків; як
збиральний образ суспільства – демонструє слабкість суспільної складової концепції Левінаса через
припущення насильства й пояснення суспільних зв’язків як розширених родинних стосунків.
Статья анализирует категорию гостеприимства в «философии Другого» Эмманюэля
Левинаса как модель повседневности. Изучается прагматический потенциал концепции Левинаса в
качестве теории, актуальной при решении межличностных конфликтов, но неуместной на уровне
социальных связей. Теоретической основой исследования выступили работы Ж. Деррида, Э. Вышгрода,
П. Шассара, Д. Газира, Б. Скарги, З. Сокулер. Повседневность определяется в качестве сферы
жизнедеятельности человека, что позволяет анализировать концепцию Левинаса как интегрирующую
межличностное и материальное измерения бытия. Гостеприимство рассматривается в модусах дома,
женщины и Третьего. Дом показан как локализация формирования субъекта и как метафора
открытости Другому. Женское наделяется функцией залога гостеприимства. Анализ категории
Другого в понимании женского показал эволюцию взглядов Левинаса от женщины-матери и
домохозяйки к условию множественности мира. Третий как ребёнок выступает условием
множественности повседневности; как гость – актуализирует ответственность в качестве основы
межсубъектных отношений; как собирательный образ общества – демонстрирует слабость
социального компонента концепции Левинаса посредством допущения насилия и объяснения
общественных связей как разросшихся семейных отношений.
The article examines the category of hospitality in Emmauel Levinas’s «philosophy of the Other» as
everyday life’s model. The potential concept as the pragmatic theory, relevant in dealing with interpersonal
concept, but inappropriate for the level of social relations is examines. The theoretical basic of examines are the
works of J. Derrida, E. Wyschogrod, D. Gauthier, P. Shassard, B. Skarga, Z. Soculer. The everyday life’s is
defines as the sphere of human life that allows the concept of Levinas as an integrating interpersonal and
material dimensions of being are analyses. The hospitality in modes of house, feminine and Third is examines.
The house is examines as the construction where creatures the subject, also as a metaphor for opening up to the
Other. The feminine have function of base of hospitality. The analyses of Other as feminine is shows the
evolution of concept Levinas’s concept from woman-mother and housekeeper to base of the world’s multiplicity.
The Third as child have condition for the multiplicity of everyday life, also as collective image of society is demonstrates the weakness of the social component concept of Levinas through allows the violence and the
explanation of public relations as a sprawling family relationships.
