Экспериментально установлено, что при наложении слабого продольного магнитного поля на оловянный монокристаллический цилиндр, по которому протекает надкритичный ток, его относительная кажущаяся магнитная проницаемость μ* нарастает в процессе кинетики парамагнитного эффекта квазидискретным образом. Число N волнообразных «ступенек» на кинетических кривых не зависит от величины надкритичности тока (т.е. от величины восстановленного током электросопротивления), а зависит лишь от скорости процесса и равно 4 для очень малых скоростей dμ*/dt~1мин⁻¹ и 2 для скоростей на порядок больших. Наблюденные особенности кинетики могут быть обусловлены скачкообразной перестройкой топологии границ между нормальными и сверхпроводящими доменами в результате смены кругового поля тока геликоидальным результирующим полем.
Експериментально встановлено, що при накладенні слабкого подовжнього магнітного поля на олов'яний
монокристалічний циліндр, по якому протікає надкритичний струм, його відносна уявна магнітна
проникність μ* зростає в процесі кінетики парамагнітного ефекту квазідискретним чином. Число N
хвильоподібних «сходинок» на кінетичних кривих не залежить від величини надкритичності струму (тобто,
від величини відновленого струмом електроопору), а залежить лише від швидкості процесу і дорівнює 4 для
дуже малих швидкостей dм*/dt~1мин⁻¹ і 2 для швидкостей на порядок більших. Спостережені особливості
кінетики можуть бути обумовлені стрибкоподібною перебудовою топології меж, розділяючих нормальні і
надпровідні домени, в результаті зміни кругового поля струму гелікоїдальним результуючим полем.
Experimentally it fixed that at superposition of a weak longitudinal magnetic field on the tin monocrystalline
сylinder through which runs a supercritical current, its relative apparent magnetic permeability μ* builds up during
kinetic of paramagnetic effect in a quasidiscrete manner. The number N of "steps" on kinetic curves does not depend
on magnitude of a current (i.e., on magnitude of reduced by current resistance), and depends only on a process velocity
and is equal 4 for very small velocities - dμ*/dt~1min⁻¹, and 2 for order major velocities. Kinetic singularities
observed can be stipulated by the jump reorganization of topology of boundaries between normal and superconducting
domains as a result of changeover of a circular current field to a helical resulting field.