Вплив генотипу мутантів Bacillus subtilis на синтез лектинів з використанням різних джерел вуглецю

Abstract

Дослiджено вплив генотипу мутантiв Bacillus subtilis у порiвняннi з природним штамом B. subtilis на синтез лектинiв вiльної та зв’язаної форм з використанням середовищ з рiзними джерелами вуглецю: глюкозою, галактозою та лактозою. Найiстотнiшi мiжштамовi особливостi зафiксовано на середовищi з галактозою: рiвень продукування лектинiв або пiдвищувався до 64 разiв, або зменшувався до повної їх вiдсутностi. Виявлено вплив мутацiй в генах recP i recE4 штамiв B. subtilis, що належать до системи репарацiї/рекомбiнацiї, на динамiку утворення лектинiв вiльної та зв’язаної форм, рiвень їх активностi, термiн присутностi в культуральнiй рiдинi та на поверхнi клiтин: мутацiя в генi recE4 сприяла значному пiдвищенню лектинової активностi на середовищi з галактозою, а мутацiя в генi recP призводила до втрати здатностi бактерiй продукувати обидвi форми лектинiв. У зв’язку з цим висловлено припущення про ймовiрну причетнiсть бацилярних лектинiв до репаративної функцiї.

We research the different Bacillus subtilis mutants’ genotype influence on the synthesis of extracellular and surface lectins by using the growth medium with different carbon sources in comparison with natural strain B. subtilis. The biggest interstrain features are seen on a medium with galactose, where the level of lectin production can rise by 64 times, as well as decrease to the complete absence. We discovered an impact of a mutation in recP and recE4 genes B. subtilis, which belong to the reparation/recombination system, on the constitution dynamics of extracellular and surface lectins, level of their activity, and the duration of their presence in cultural medium and on cell surface. The mutation in recE4 gene contributed to a considerable increase of the lectin activity on a medium with galactose; the mutation in recP gene resulted in a loss of the bacterial ability to produce both lectin forms. The established mutation influence on the lectin activity allowed us to presume a possible relation of bacillary lectins to the reparation function.