Метою статті є відтворення становища дітей півдня Чернігівської області у 1933–1934 рр.
як складової Голодомору-геноциду та репресій проти українців у цьому регіоні. Для розвідки використано методологічні підходи «локальної історії», «історії знизу». На основі аналізу великого масиву джерел державного архіву Чернігівської області, що включає як документи політвідділів МТС
та інших органів місцевої влади півдня Чернігівщини, так і заяв-звернень мешканців сіл до цих органів, зроблено загальні висновки. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що вкрай болюча тема
становища дітей під час Голодомору-геноциду на матеріалах Чернігівщини не досліджена, не зважаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому.
Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. Діти півдня Чернігівщини масово
ставали жертвами Голодомору-геноциду, що продовжувався в цьому регіоні і в 1934 р., а також
жертвами репресій як діти «ледарів», одноосібників, «куркулів», виселенців і т. д. Сталінський режим розколов українське село на тих, хто розкуркулював, і тих, кого розкуркулювали. Цей розлом
проходив і через вікову категорію дітей-підлітків, які змушені були доносити на своїх однолітків,
аби вижити самим.
The purpose of the article is to reproduce the situation of children in the south of Chernihiv region in
1933–1934 as a component of the Holodomor-genocide and repression against Ukrainians in this district.
Methodological approaches of «local history» and «history from below» were used for this investigation.
On the basis of the analysis of a large array of sources of the state archive of the Chernihiv region,
which includes both the documents of the political departments of MTS and other local authorities of the
south of Chernihiv region, as well as the statements and appeals of villagers to these bodies, general conclusions
have been made. The scientific novelty of the investigation lies in the fact that the extremely painful
topic of the situation of children during the Holodomor-genocide has not been investigated in materials
of the Chernihiv region, despite the great attention paid to the subject of the Holodomor in general.
Processed materials made it possible to come to the following conclusions. Children of the south of
Chernihiv region became mass victims of the Holodomor-genocide, which continued in this region in 1934,
as well as victims of repression as children of «lazy people», loners, «kurkuls», etc. The Stalinist regime
split the Ukrainian countryside into those who repressed and those who were repressed. This rift also passed through the age category of adolescent children, who were forced to report on their peers in order to
survive on their own.
