Мета дослідження полягає в з’ясуванні основних напрямів діяльності
консульства Греції у Києві в 1917–1918 р. та Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції у 1919–1920 р. через призму особистостей
українських і грецьких дипломатів (Перикла Гріпарі, Федора Матушевського, Модеста Левицького) та визначенні особливостей започаткування українсько-грецьких відносин 1917–1920 рр. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності.
Використано загальнонаукові та спеціальнонаукові методи, зокрема архівної евристики, історіографічного аналізу, зовнішньої і внутрішньої
критики джерела. Наукова новизна результатів дослідження полягає в
реконструкції на підставі виявленої автором у опублікованих і неопублікованих джерелах архівної інформації діяльності консульства Греції у Києві, українського дипломатичного представництва в Афінах та з’ясуванні персоналій учасників процесу започаткування українсько-грецьких відносин у 1917–1920 р., функцій і завдань дипломатичних і консульських
представників. Висновки. Взаємна дипломатична й консульська присутність України і Греції у 1917–1920 рр. зумовлена неоднаковими причинами. Консульство Греції було створене в Києві як грецька консульська
установа в Російській імперії і продовжило виконання своїх функцій
насамперед у частині опіки над грецькими підданими після проголошення
Української Народної Республіки. Консул Греції Перикл Гріпарі виконував
обов’язки дуаєна консульського корпусу й зумів забезпечити активну
взаємодію з українським зовнішньополітичним відомством. За доби
Центральної Ради вона розвивалася в межах норм міжнародного законодавства. Під час Гетьманату за наполяганням німецької адміністрації
П. Гріпарі як представника країни-союзниці Антанти було виселено з
Києва. Українське дипломатичне представництво в статусі Надзвичайної дипломатичної місії було скеровано до Греції після перемоги
Директорії і відновлення УНР з метою досягнення визнання її незалежності якомога більшою кількістю держав та поширення інформації
про боротьбу українців з більшовиками за самостійне існування. Місію
очолювали послідовно Ф. Матушевський та М. Левицький. Позиція Греції
щодо визнання незалежності УНР залежала від позиції Антанти. Попри
відсутність офіційного визнання місії вдалося донести до грецького
суспільства та державних структур через подання спеціального меморандуму, місцеві газети та видання тематичного бюлетеня інформацію
про Україну, її народ та його боротьбу за незалежність.
The purpose of the study is to clarify the main activities of the Greek
Consulate in Kyiv in 1917–1918 and the UPR Extraordinary Diplomatic
Mission in Greece in 1919–1920 through the prism of activity of Ukrainian and
Greek diplomats (Pericles Hripari, Fedir Matushevskyi, Modest Levytskyi) and
determining the peculiarities of the establishment of Ukrainian-Greek relations
in 1917–1920. The research methodology is based on the principles of
scientificity, historicism, and systematicity. General and special scientific
methods are used, in particular archival heuristics, historiographical analysis,
external and internal criticism of the sources. The scientific novelty of the
results of the study is the reconstruction on the basis of the archival
information, found by the author in published and unpublished sources, of
activities of the Greek Consulate in Kyiv, the Ukrainian diplomatic mission in
Athens and clarification of the participants in the Ukrainian-Greek relations
in 1917–1920, functions and tasks of diplomatic and consular representatives.
Conclusions. The mutual diplomatic and consular presence of Ukraine and
Greece in 1917–1920 was due to different reasons. The Greek Consulate in
Kyiv was established as a Greek consulate in the Russian Empire and
continued to perform its functions primarily in the field of guardianship of
Greek citizens after the proclamation of the Ukrainian People’s Republic.
Greek Consul Pericles Hripari acted as the doyen of the consular corps and
managed to ensure active cooperation with the Ukrainian Foreign Ministry. At
the time of the Central Council, it developed within the norms of international
law. During the Hetmanate, at the insistence of the German administration, P.
Hripari, as a representative and ally of Entente, was expelled from Kyiv. The
Ukrainian diplomatic mission as an Extraordinary Diplomatic Mission was
sent to Greece after the victory of the Directory and the restoration of the UPR
in order to achieve recognition of its independence by as many states and
spread information about the struggle of Ukrainians against the Bolsheviks for
independent existence. The Mission was headed successively by F. Matushevskyi
and M. Levytskyi. Greece’s position on recognizing the independence
of the UPR depended on the position of the Entente states. Despite the lack of
official recognition of the mission, information about Ukraine, its people and
its struggle for independence was communicated to Greek society and government
agencies through a special memorandum, local newspapers and a
thematic bulletin.
