Метою статті є дослідження способів популяризації творчої спадщини М.Костомарова
в афірмативно-дидактичній «народній літературі» й супутніх виданнях. Методологія дослідження
поєднує інструментарій дослідницьких полів історії книги та читання й історіографічних студій,
з акцентом на уявленнях просвітників, які пропонували «порядок книг» (Р.Шартьє) освітянам
і селянам-читачам. Застосовано метод класифікації показників популярності друкованих видань
А.Жбиковської-Міґонь. Наукова новизна. Виявлено комплекс видань, автори яких популяризували
спадщину М.Костомарова. Окреслено напрями апропріації його текстів та ідей. На підставі аналізу
текстів покажчика «Что читать народу» та з огляду на ціннісні орієнтації його впорядниць (Х.
Алчевської, О.Калмикової й ін.) схарактеризовано вироблену ними модель упорядкування популярного
історичного знання. Висновки. Просвітники інтерпретували погляди М.Костомарова в
дидактичних, науково-популярних і художніх виданнях, перепризначали його твори для читання
«народу», аналізували в допоміжній бібліографії. Авторки покажчика «Что читать народу» узагальнили
цей досвід та інструменталізували спадщину вченого при визначенні «порядку» укладання
афірмативно-дидактичних праць. Вони підносили поєднання ним науковості й літературності у
викладі матеріалу, наголошували вагомість культурної історії та значення фольклору у вивченні
минулого «народу». Пропаґування доробку фахового історика сприяло формуванню модерних
форм горизонтальної міжкультурної взаємодії, диференціації читачів не за соціальним статусом, а за
освітнім рівнем; відповідало на виклики націєтворення та потреби корекції ідентифікаційного вектора
популярного історичного знання. Враховуючи напрацювання М.Костомарова, свої візії майбутнього
пропонували прихильники імперської ідентичності, представники українофільського й українського
проектів. Харківські просвітниці у його творах убачали орієнтир для розміщення тем з української історії
у просторі загальноімперського популярного історієписання, і водночас долучилися до творення
українського культурного поля. Згасання затребуваності ідейної багатовалентності спадщини вченого
корелювало з радикалізацією суспільно-політичних настроїв та змінами вимог до популярних видань.
The aim of the article is to study the ways of M.Kostovarov’s creative heritage
popularization in affirmative-didactic “popular literature” and related publications (social and
cultural approach). The research methodology combines the tools of research fields of the history
of books and reading and historiographical studies with an emphasis on the ideas of the educators
who proposed “the order of books” (R.Chartie) to the tutors and village readers. The role of
popularizers is highlighted with regard to R.Chartie’s analysis of “the author’s figure”. The method
of classification of the indicators of the printed editions popularity by A.Żbikowska-Migoń is
applied. Scientific novelty. A complex of the editions, the authors of which popularized the
scientific heritage of M.Kostomarov is revealed; the directions of approbation of his texts and ideas
are outlined; on the basis of analysis of the texts from “What to Read to the People” (“Chto chitat
narodu”) and from the point of view of the value orientations of the compilers (Kh.Alchevska,
O.Kalmykova and others) the model of organizing of popular historical knowledge constructed by
them is characterized. Conclusions. The educators interpreted M.Kostomarov’s views in didactic,
popular science and art editions; reassigned his works for reading to “the people”; and analyzed
them in an auxiliary bibliography. The compliers of “What to Read to the People” summarized
this experience and instrumentalized the heritage of the scientist in determining the “order” of
the affirmative-didactic works. They approved of the M.Kostomarov’s combination of science
and literature in the presentation of the material, noted the importance of cultural history and
folklore in the study of the past of “the people”. The promotion of the heritage of the professional
historian contributed to the formation of modern forms of horizontal intercultural interaction,
differentiation of the readers not by the social status but by the educational level; answered the
challenges of nation creation and needs in correction of the identification vector of popular
historical knowledge. Taking into account M.Kostomarov’s achievements, the supporters of
the imperial identity, representatives of Ukrainophilian and Ukrainian projects formulated their
visions of the future. In his works Kharkiv educators saw a reference point for placing the topics
of Ukrainian history in the space of general imperial popular historiography, and at the same time
joined the creation of the Ukrainian cultural field. Fading demand for the ideological multivalence
of the scientist’s legacy correlated with the radicalization of socio-political sentiments and changes
in requirements for popular publications.