Мета пропонованої розвідки націлена на представлення українського революційного сеґменту органічною складовою єдиного ранньомодерного революційного циклу як активатора кардинальних змін цивілізаційного простору Європи. Методологія та стратегія дослідження ґрунтуються на комплексному залученні методів, принципів і концепцій соціогуманітарних наук, що застосовуються у сучасних компаративістських практиках. Його новизною є визначення контактних горизонтів та площин перетинів українського й інших
національних революційних потоків раннього нового часу, а також окреслення евристичної
перспективи дослідження Національної революції XVII ст. в Україні в річищі теоретичних досягнень революціології. Основний акцент зроблено на тому, що новітній історіографічний етап
започаткував концептуальний перегляд революційного процесу раннього модерну, причому як
в аспектах його загальної специфіки, так і трактування з нових теоретичних підходів кожної
окремо взятої революції як унікального й водночас закономірного явища. На жаль, поза цією
загальною методологічною тенденцією з відомих причин опинилася традиція вивчення українських революційних подій 1648–1676 рр. Однак порівняльний аналіз показує, що ці події вивели на порядок денний українського політичного життя весь першочерговий комплекс завдань,
які визначали сутність ранньонового революційного процесу, – національні, державотворчі,
громадянсько-демократичні, соціальні, запропонувавши щодо їх вирішення власні ориґінальні
підходи й органічно долучивши тим самим Україну до утвердження на континенті нової цивілізації. Пропонується висновок, що накопичений на сьогодні емпіричний матеріал, його аналітичне опрацювання в можливостях новітніх міждисциплінарних методик цілком об’єктивно
підтверджує доцільність уписання українського прецеденту у загальну картину європейського
революційного процесу ранньонової доби та віднайдення для нього відповідного місця у пропонованих на сьогодні класифікаційних схемах.
The purpose of the proposed exploration is aimed at presenting the Ukrainian revolutionary
segment as an organic component of a common Early Modern revolutionary cycle as an
activator of radical changes in the civilizational space of Europe. The methodology and strategy
of the research are based on the complex involvement of the methods, principles, and the concepts of
socio-humanitarian disciplines applied in the modern comparative practices. Its novelty is the definition
of contact horizons and planes of intersections of the Ukrainian and other national revolutionary
trends of Early Modern times, as well as outlining the heuristic perspective of the study of the
National Revolution of the 17th century in Ukraine that corresponds to the theoretical achievements
of the revolution studies. The main emphasis is laid on the fact that the latest historiographical stage
initiated a conceptual revision of the revolutionary processes of Early Modern period, both in terms
of its general specificity and the interpretation of new theoretical approaches of each discrete revolution
as a unique and simultaneously logical phenomenon. Unfortunately, the investigations of
the Ukrainian revolutionary events of 1648–1676 remained outside of this general methodological
mainstream for the well-known reasons. However, a comparative analysis shows that these events
put on the agenda of Ukrainian political life the entire priority set of tasks that determined the essence
of the Early Modern revolutionary process (national, state-building, civil-democratic, and social),
proposing for their resolving suitable original approaches and thus integrally involving Ukraine
into the establishment of a new civilization on the continent. It is concluded that the accumulated
empirical material, its analytical formulation in the context of the newest interdisciplinary methods
quite objectively approves the suitability of inscribing the Ukrainian case into the general picture
of the European revolutionary process of the Early Modern time and finding a suitable place for it in
the contemporary classification schemes.
