Традиція надавати людям різні прізвиська побутує дуже давно. Вона існувала
й за доби Середньовіччя. Прикладом чого є прізвиська тогочасних західноєвропейських правителів. Метою статті є розгляд цього явища на Русі у домонгольський період та з'ясування тлумачення прізвиська чернігово-сіверського князя
Олега Святославича, яке він отримав від автора «Слова о полку Ігоревім». Методологічно дослідження побудоване на основі історико-антропологічного підходу. Наукова новизна полягає в тому, що до сьогодні у вітчизняній історичній
науці ще не приділялася належна увага питанню прізвиськ князів Київської Русі,
а стосовно тлумачення прізвиська Олега Святославича автор статті висловив
думку, не схожу з твердженням його попередників у розгляді цієї теми. Висновки. Князівські прізвиська були присутні в історії Київської Русі, хоча й не дуже широко. Наприклад, той самий князь Ярослав Мудрий, який у науковій літературі
фактично «зрісся» з цим прізвиськом, а останнє сьогодні відображене навіть на
грошових знаках України, як виявляється, насправді у давні часи так не називався.
«Мудрим» він став тільки завдяки дослідникам від кінця ХІХ ст. Хоча серед правителів Київської Русі все ж таки були окремі представники, які й у середньовічну добу отримали прізвиська. До таких належить чернігово-сіверський князь Олег
Святославич (середина ХІ–1.8.1115 р.). В історію він увійшов із прізвиськом «Гориславич», яке отримав від автора «Слова о полку Ігоревім» (кін. ХІІ ст.). До сьогодні дослідники висловлювали різні думки стосовно тлумачення цього прізвиська.
Переважно вони залежать від тлумачення того, яке забарвлення, позитивне чи
негативне, образ Олега Святославича має у «Слові о полку Ігоревім». На переконання автора статті, цьому князю у «Слові…» висловлене як співчуття, так і, до певної міри, засудження. Але тлумачити його прізвисько потрібно виходячи саме
з першого та тієї форми, у якій його вжито в «Слові о полку Ігоревім». Там само
останнє використано в формі патроніму, а це доволі ясно дозволяє з'ясувати і його суть.
It so happens that people often get all sorts of nicknames. This phenomenon is as
widespread today as it has been in the past. And in general, this tradition has long been
matured, also in the Middle Ages. This is especially true for representatives of the ruling
elites of the time, who, due to their position in society, received the most public attention.
Consequently, some of them got nicknames, which also included history.
A similar phenomenon was present in the history of Kyivan Rus, though not as widely
as traditionally considered. For example, very famous prince Yaroslav the Wise, who in
the scientific literature merged with this nickname, and the last is now reflected even on
the banknotes of Ukraine, as it turns out, in fact in ancient times was not so-called. He
became «wise» only thanks to researchers from the end of the 19th century. Although,
among the rulers of Kyivan Rus there were still some representatives who in the Middle
Ages received nicknames.
These include Prince Oleg Svyatoslavych of Chernihiv-Siversk land (mid-11th
century – 1.8.1115). He went down in history with the nickname «Horyslavych», which
he received from the author of «The Tale of Igor’s Campaign» (late 12th century). To
date, researchers have expressed differing views on the interpretation of this nickname.
Mostly they depend on determining what coloring, positive or negative, the character of
Oleg Svyatoslavych has in «The Tale of Igor’s Campaign».
In this research, these issues also considered. Accordingly, here is the argumentation
of the author’s vision of the author’s attitude «The Tale of Igor’s Campaign» to Oleg
Svyatoslavych. And, based on this, the author offers his version of the interpretation of this nickname.
