Відсутність прогресивних структурних зрушень в економіці України протягом практично всього періоду незалежності призвело до значного її відставання в соціально- економічному, промисловому і технологічному розвитку не лише від розвинутих країн, але і від багатьох країн, що розвиваються. Для того щоб змінити цю ситуацію, державна політика має зосереджуватися на застосуванні інструментів, які сприятимуть припливу інвестицій і пожвавлять економіку. Як такі інструменти розглянуто спеціальні економічні зони.Метою статті є обґрунтування альтернативної концепції спеціальних економічних зон в Україні як інструментів вивільнення інноваційного потенціалу регіонів з урахуванням помилок у запровадженні цього інструменту у попередні роки й уроків міжнародного досвіду відповідно до стратегічних національних цілей в умовах зародження нових індустрій. У статті використано методи аналізу і синтезу, порівняльного аналізу та системного підходу. Матеріалами для дослідження стали наукові доповіді міжнародних організацій, законодавство України, публікації зарубіжних та українських науковців, присвяченізазначеній проблематиці.Спеціальні економічні зони проаналізовано з позиції трьох підходів: ортодоксального, гетеродоксального і двох підходів еволюційної економіки: вертикально-спеціалізованої індустріалізації та агломерації. Теоретичну основу дослідження становлять основні положення інституціональної економіки і теорії ендогенного зростання, згідно з якими спеціальні економічні зони здатні позитивно вплинути на інвестиційний клімат і змінити вектор розвитку регіонів і країни загалом із сировинного на переважно інноваційний. Але для цього необхідні ефективні інститути, включаючи компетентний уряд, сприятлива та послідовна державна політика, яка передбачає, насамперед, інвестиції в людський капітал, сферу досліджень і розробок, наукомістку промисловість.Узагальнено шістдесятирічну світову практику діяльності економічних зон. Систематизовано досвід України, визначено причини невдач українських спеціальних економічних зон, які полягають у первинному їх сприйнятті як джерел політичної ренти та зловживання владою, що обумовило істотні прогалини в законодавстві, відсторонення держави від облаштування зон відповідною інфраструктурою та надання широких економічно необґрунтованих преференцій окремим виробникам. Запропоновано альтернативну концепцію спеціальних економічних зон як регуляторних режимів залучення інноваційних інвестицій, що поєднують систему стимулів і пільг, обов’язкових умов і обмежень для дотримання балансу інтересів бізнесу і держави, у такому вигляді:{Цілі введення режиму; Суб’єкти, на яких поширюється дія режиму; Обмеження режиму; Фіскальні та нефіскальні преференції режиму; Структура управління зоною для досягнення цілей режиму; Термін дії режиму}. Запровадження режиму сприятиме генеруванню ідей нових продуктів і послуг, розвитку наукомістких видів діяльності, технологічній(галузевій) диверсифікації економіки регіонів, їх інтеграції у глобальні ланцюжки формування вартості на більш вигідних засадах.
Отсутствие прогрессивных структурных сдвигов в экономике Украины на протяжении практически всего периода независимости привело к значительному ее отставанию в социально-экономическом, промышленном и технологическом развитии не только от развитых стран, но и от многих развивающихся. Чтобы изменить эту ситуацию, государственная политика должна концентрироваться на использовании инструментов, которые будут способствовать притоку инвестиций и оживлению экономики. В качестве таких инструментов рассматриваются специальные экономические зоны.Целью статьи является обоснование альтернативной концепции специальных экономических зон в Украине как инструментов высвобождения инновационного потенциала регионов с учетом ошибок при внедрении этого инструмента в предыдущие годы и уроков международного опыта в соответствии со стратегическими национальными целями в условиях зарождения новых индустрий.В статье использованы методы анализа и синтеза, сравнительного анализа и системного подхода. Материалами для исследования стали научные доклады международных организаций, законодательство Украины, публикации зарубежных и украинских ученых, посвященные указанной проблематике.Специальные экономические зоны проанализированы с позиции трех подходов: ортодоксального, гетеродоксального и двух подходов эволюционной экономики: вертикально-специализированной индустриализации и агломерации. Теоретической основой исследования являются ключевые положения институциональной экономики и теории эндогенного роста, согласно которым специальные экономические зоны способны положительно повлиять на инвестиционный климат и изменить вектор развития регионов и страны в целом с сырьевого на преимущественно инновационный. Однако для этого необходимы эффективные институты, включая компетентное правительство, благоприятная и последовательная государственная политика, которая предусматривает, прежде всего, инвестиции в человеческий капитал, сферу исследований и разработок, наукоемкую промышленность.Обобщена шестидесятилетняя мировая практика деятельности экономических зон. Систематизирован опыт Украины, определены причины неудач украинских СЭЗ, которые заключаются в первоначальном их восприятии как источников политической ренты и злоупотребления властью, что обусловило существенные пробелы в законодательстве, отстранение государства от обустройства зон соответствующей инфраструктурой и предоставление широких экономически необоснованных преференций отдельным производителям. Предложена альтернативная концепция специальных экономических зон как регуляторных режимов привлечения инновационных инвестиций, сочетающих систему стимулов и льгот, обязательных условий и ограничений для соблюдения баланса интересов бизнеса и государства, в следующем виде: {Цели введения режима; Субъекты, на которых распространяется действие режима; Ограничения режима; Фискальные и нефискальные преференции режима; Структура управления зоной для достижения целей режима; Срок действия режима}. Введение режима будет способствовать генерированию идей новых продуктов и услуг, развитию наукоемких видов деятельности, технологической (отраслевой) диверсификации экономики регионов, их интеграции в глобальные цепочки формирования стоимости на более выгодных началах.
The absence of progressive structural changes in the Ukrainian economy during the independence period has led to a significant lag in socio-economic, industrial and technological development. Ukraine is lagging behind advanced countries, as well as many developing ones. In order to change this situation, public policy should focus on the application of tools that will facilitate investment inflows and revitalize the economy. The paper deals with special economic zones as such tools.The objective of the paper is to substantiate the alternative concept of special economic zones in Ukraine as a tool for unlocking the innovation capabilities of regions, considering mistakes in the introduction of this tool in previous years and lessons from international experience in accordance with the strategic national goals under emergence of new industries.Methods of analysis and synthesis, comparative analysis and system approach have been used for this research. Scientific reports by international organizations, Ukrainian legislation, foreign and Ukrainian academic literature on this issue have been used as references.Special economic zones have been analyzed from the standpoint of three approaches: an orthodox, heterodox, and two approaches of evolutionary economics: vertical-specialized industrialization and agglomeration. Theoretical basis of the study is guidelines of new institutional economy and endogenous growth theory. According to them, SEZs have a positive influence on the investment climate and can change trends of the country's movement towards the advanced innovative growth. But it requires effective institutions, including competent government, appropriate and consistent state policy, which provides, first of all, investment in human capital, research and development, and knowledge-based industry.The sixty-year world practice of economic zones has been compiled. The Ukrainian experience in this field has been systematized. Reasons of Ukrainian SEZs’ failures, which consist in their initial perception as sources of political rent and abuse of power, are defined, which has caused significant gaps in legislation, the removal of the state from the arrangement of zones with the appropriate infrastructure and the provision of broad economically unjustified preferences to certain producers. The alternative concept of special economic zones in Ukraine is suggested as a tool for unlocking the innovation capabilities of regions in the form of stimulating regulatory regime, encouraging innovative investments, combining the system of incentives and privileges, obligatory control and restrictions to keep balance between interests of businesses and the state. Stimulating regulatory regime of economic zones is described as follows: {Goals of introducing the regime; Entities, subject to the regime; Limits of regime; Fiscal and non-fiscal preferences of the regime; Management structure of the zone to achieve the goals of the regime; Operation period of the regime}. The introduction of the regime will catalyze the generation of ideas for new products and services, development of knowledge-intensive activities, technological (sectoral) diversification of the regional economy, their integration into the global value chains on a more beneficial basis.
