Метою статті є характеристика маєтку в селі Дідівці як культурного центру у процесі трансформації дворянських маєтків Лівобережної України на межі XIX–XX ст. Для досягнення мети дослідження було використано історико-порівняльний метод, мережевий
підхід як основу теорії мережевого суспільства, принцип вивчення
приватновласницького маєтку як «культурної форми».
У дослідженні презентовано, що садиба Киселів функціонувала в
системі інтелектуальних зв’язків між дворянськими маєтками Полтавської та Чернігівської губерній. Під час перебування в Дідівцях
М. І. Костомарова (1875–1884) маєток набув ознак «робочого кабінету» інтелектуала. На межі XIX–XX ст. його власник М. Кисіль,
земський діяч, ліберал, просвітник, успішно адаптував форми культурної діяльності в маєтку відповідно до нових суспільних потреб,
забезпечив професійне навчання селянської молоді.
Дослідження може бути продовжено аналізом форм культурної
діяльності дворянських маєтків Лівобережної України на межі XIX–XX ст. Його результати сприятимуть вивченню маєтків української
еліти як культурних центрів. Стаття ґрунтується на оригінальній авторській концепції.
The determination of the article is to characterize the manorial estate in
the village of Didivtsi as a cultural center in the process of transformation
the manorial estates of the Left Bank Ukraine at the turn of the 19th and
20th centuries.
To achieve the research goal, the historical-comparative method was
used, the network approach as the basis of the theory of the network society,
the principle of studying private property as a «cultural form».
The study shows that the estate of Kiselys functioned in the system of
intellectual ties between the noble estates of the Poltava and Chernigiv
provinces. During his stay in Didivtsi M. Kostomarov (1875–1884), the
estate acquired features of the «working classroom» of the intellectual.
At the turn of the 19th and 20th centuries, its owner M. Kisel, local
government, liberal, educator, successfully adapted the forms of cultural
activities in the estate in accordance with new public needs, provided
vocational training for peasant childhood.
The study can be continued by an analysis of the forms of cultural
activity of the noble estates of the Left Bank Ukraine at the turn of the 19th
and 20th centuries. Its results will contribute to the study of the estates of
the Ukrainian elite as cultural centers. The article it based on the original
author's concept.