Джанібек Султан вийшов на політичну арену в 1470-х рр. Будучи сином хана
Саїда Агмета ІІ і троюрідним братом кримського хана Менґлі Ґірея, він мав усі
права на володарювання у Криму, який із кінця другого десятиліття XV ст. фактично
перетворився на спадковий улус Чинґізидів із роду Тука Тимура. Не маючи
сил для боротьби за владу, він був змушений вести життя вільного кочівника
на землях хана Магмуда бен Кічі Мугаммада. Внутрішні негаразди у Криму,
викликані усобицями серед карачі-беїв, дали йому можливість восени 1476 р.
стати ханом. Збунтувавшись проти всевладдя карачі-бея Емінека Ширіна його
брат Гаджике Ширін і другий за значенням у Криму карачі-бей Абдаллаг Барин
привели Джанібека до влади. Утім правління його було надто коротким і нічим
особливим не відзначилося. Уже невдовзі він був змушений назавжди покинути
Крим і восени 1477 р. перебрався до Великого князівства Московського.
Results and scientific novelty: Djanibek Sultan entered the political arena only in the
70-ies of the 15 century, being a son of Khan Sayyid-Ahmed II and second cousin of
the Crimean Khan Mengli Giray, he had a right on the Board in the Crimea, which from
the end of the second decade of 15 century became de facto hereditary ulus of Genghis
Khan from the kind of Tuka Timur. Not having the strength to fight for power, he was
forced to lead a life free of a nomad in the land, subordinate to the Khan Mahmoud ben
Küchük Muhammad. But in 1476 internal turmoil in the Crimea, caused by the struggle
for power among Karachi-Bey gave him the opportunity to become a Khan. Rebel
against the omnipotence of Karachi-Bey Shirin Eminek his brother Hajike Shirin and
the second most important in the Crimea Karachi-Bay Abdallah Baryn led Djanibek
Sultan to power. His reign was short and not particularly apparent. Very soon he was
forced to leave the Crimea and in the autumn of 1477 to move to the Grand Duchy of
Moscow.