Аналізуються причини конструювання в історичному творі XVII ст. вигаданого
сюжету про співробітництво вірмен із татарами на службі в галицьких князів.
Досліджено, як унаслідок судового процесу 1578 р. міський маґістрат та львівські вірмени почали звертатися до далекого минулого для посилення арґументації своїх позицій. У центрі соціального конфлікту між багатим вірменським
купецтвом та католицьким патриціатом стояло прагнення обох груп до нобілітації й небажання патриціїв втрачати панівне становище в місті. Виявлено
чотири основних групи джерел, автори яких торкалися питання появи вірмен
у Русі та, зокрема, у Львові. Простежено залежність різних версій історичних
уявлень від заанґажованості авторів у конфлікт вірменського купецтва з міським патриціатом та зміну версій упродовж декількох десятиліть. Встановлено вплив драматичних подій 1648–1660 рр. на конструювання наративу заснування Львова у творі Ю.Б.Зиморовича. На прикладі дискредитації вигаданих предків львівських вірмен продемонстровано, що історична праця мала слугувати одним з інструментів контролю та реґуляції соціальних відносин у місті.
This article investigates the reasons why the imaginary narrative of the Armenian-
Tatar comradeship-in-arms in the service of the Halychyna princes was constructed
and introduced into the seventeenth-century historical writing. It also examines
how in the aftermath of the litigation of 1578 the city magistrate and the Armenians
of L’viv started referring to the distant past as a source of the additional arguments.
At the core of the social conflict between the wealthy Armenian merchants and the
Catholic patricians was the aspiration of both groups for ennoblement and reluctance
of the patricians to lose their dominant position in the city. The paper delineates
four main groups of sources authors of which investigated the issue of the origins
of Armenian settlement in Rus’, and in L’viv in particular. The article reveals
the dependence of various explanatory models on the authors’ engagement into the
conflict, as well as the dynamics of the narrative changes in the course of several decades.
It also uncovers the impact of the dramatic events of 1648–1660 on the narrative
of founding L’viv in the writing of J.B.Zimorowicz. The case study of how the imaginary
ancestors of the Armenians of L’viv were discredited in Zimorowicz’s “Leopolis
triplex” reveals that his work was designed as a tool to control and regulate social relations in the city.