Розглядаються передшлюбні домовленості мешканців Самбірської економії,
в яких максимально чітко визначалися способи й терміни передавання майна,
його розмір, причини та механізми можливого повернення. Виокремлено роль
батьків і братів членів подружжя не лише у процесі споряджання та отримання приданого, а й при відстоюванні прав на його повернення. Окреслено
також типовий порядок документальної фіксації в актовій книзі: після отримання посагу дружини, чоловік записував їй еквівалентну суму на половині
власних маєтностей. Розглядаються різноманітні ситуативні модифікації,
що мали місце між мешканцями Самбірської економії: 1) запис чоловіком посагу на батьківському майні через відсутність власної виділеної спадкової частки; 2) ініціатива свекра у записі приданого невістки; 3) зміна ролей, коли жінка, приймаючи до себе чоловіка, записувала його «внесення» на своїй спадковій маєтності.
The article is devoted to the analysis of premarital agreements of the habitants of Sambir economy, in which the methods and terms of property assignation, its size, the reasons and mechanisms of possible return were determined maximally clearly. The role of the parents and brothers of the spouses is considered not only in the process of outfitting and reception of the dowry, but also at the assertion of the rights to its return. A typical procedure of the documentary fixation in an act book is also outlined: after the reception of wife’s dowry a husband recorded her equivalent sum on the half of his own possessions. Various situational modifications, which took place between the habitants of Sambir economy, are examined: 1) recording of the dowry by a husband on his father’s possessions for the lack of his own distinguished heritage; 2) the initiative of a father-in-law in the recording of daughter-in-law’s dowry; 3) change of the roles, when a woman taking a man to her house, recorded his "contribution" on her hereditary estate.