На основі аналізу матеріалів російського посольства в Османській імперії демонструється різниця в ідентифікації українських купців у різних видах документів. Звертається увага на визначення їх як «росіян» у паперах, призначених для
використання поза межами царських володінь, і на тенденцію перенесення цієї
практики у внутрідержавну сферу. Встановлення того факту, що більшість
купців, які торгували в Туреччині, були українцями, дає авторові підстави
стверджувати про їх інтенсивнішу, порівняно з росіянами, діяльність.
Based on the analysis complex of sources of the Russian embassy in the Ottoman
Empire the author shows the difference in the identification of Ukrainian merchants in
different
types of documents, draws attention to determining them as Russians in documents
intended for use outside the tsar’s possessions and the tendency transfer of this
practice for internal use. Together with this ascertainment that most merchants who
traded in Turkey were Ukrainian allows the author to assert that their activity was
more intense than the activity of Russians.